– Завтра вихідний, але мені потрібно буде з’їздити в офіс. Сподіваюся, коли я повернуся, вдома буде чисто, – Наталя повернулася до дітей і чоловіка, які, сидячи за столом, обідали. Вона уважно на них глянула, чекаючи хоч якоїсь реакції. Але відповіді не було, і тоді жінка страшенно розлютилася.

– Ви мене чуєте?! Чи я в порожнечу говорю?!

– Чуємо-чуємо, – глава сімейства здригнувся, коли дружина закричала. – Звичайно, ми приберемося. Не переживай, люба.

– А що з цього приводу думають діти? – мати з докором глянула на підлітків. Чотирнадцятирічна дівчинка підняла голову і, подивившись на маму, посміхнулася:

– Коли я їм, я глухий і німий. Хіба ти нас не цього вчила?

– Я вчила вас прибирати за собою, а не жити у свинарнику! – Наталя вимкнула плиту і теж сіла обідати. – Щоб у кімнатах було чисто! Ви вже давно дорослі, а чекаєте, коли мати за вами прибирати буде.

На цей випад Марія демонстративно закотила очі, але сперечатися з матір’ю не стала. Повисла тиша. Андрій і діти зрозуміли, що сьогодні Наталя була не в дусі і краще її не чіпати.

Коли наступного дня жінка йшла на роботу, всі члени її сім’ї ще спали. Наталя тихо заглянула до дітей і, оглянувши кімнату, осудливо похитала головою. Там був справжній безлад . Підлітки не займалися прибиранням уже два тижні, і мати сподівалася, що діти почули її вчорашнє прохання.

Щоразу Наталя була змушена скандалити з чоловіком, сином і дочкою. Ніхто з них ніколи не робив домашнє прибирання добровільно. Щоб домогтися бажаного, жінці завжди доводилося підвищувати голос.

– Удома ж чисто, що тобі треба?! – відмахувалися діти.

– Люба, перестань чіплятися. Іноді творчий безлад навіть корисний, – періодично бурчав чоловік.

Наталя не вважала себе схибленою на чистоті. Вона була в міру педантичною, а іноді сама махала рукою на бардак у домі. Але коли хаос у квартирі досягав критичної точки, і нікого це не чіпало, жінка не витримувала. Вона не розуміла, як сильно має бути брудно вдома, щоб діти і чоловік добровільно взялися за ганчірки.

Зрештою Наталя приходила з роботи і сама прибирала у квартирі, а потім готувала вечерю. Але сьогодні вона сподівалася, що все буде інакше, адже домочадці бачили її роздратування.

Повернувшись додому, жінка одразу зрозуміла, що ні чоловік, ні діти не сприйняли всерйоз її вчорашній випад. Підлітки сиділи в кімнатах і грали в комп’ютерні ігри, а чоловік лежав на дивані й гортав новинну стрічку в телефоні. У будинку було, як і раніше, брудно, а на кухні лежала гора немитого посуду.

– Та чому ж мене ніхто не чує?! – гучний голос Наталії пролунав із кухні. Слідом за цим Андрій і діти почули звук биття посуду. У цей момент вони зрозуміли, що назріває черговий скандал, після якого їм однаково доведеться приступити до прибирання.

– Це що, я маю все прибирати?! А де обід? Ви що, тільки яєчню посмажили? А чому сковороду не помили? А тарілки?

Оскаженіла жінка кулею вилетіла з кухні й попрямувала до кімнати підлітків. Ті одразу відірвалися від комп’ютера і стали з досадою спостерігати, як мати хапала їхні всюди розкидані речі і нещадно кидала їх на підлогу.

– У нас є шафа! Одяг потрібно складати туди! А це що? Чому тут чашки? Якщо ви виносите їх із кухні, то потрібно прибирати назад!

До цих криків і демонстративного розкидання речей члени сім’ї давно звикли. Зазвичай потім Наталя приймала таблетку від головного болю і лягала на диван, а чоловік і діти неохоче бралися за прибирання. Після цього жінка продовжувала бурчати, але вставала і йшла готувати вечерю.

І так повторювалося щоразу. Протягом кількох днів ,після подібних криків домочадці поводилися, як шовкові. Діти намагалися прибирати речі в шафу, а Андрій за всіма мив посуд. Але потім усе поверталося , і роздратована мати знову скандалила.

Усе це тривало вже багато років, і одного чудового дня Наталії набридло бути прислугою. Якось раз, повернувшись із роботи, жінка побачила звичну картину: Андрій лежав на дивані, а діти не відривалися від гаджетів. При цьому вдома творився той самий критичний хаос, за якого Наталю проривало.

Цього разу жінка вирішила, що з неї досить. Вона мовчки обійшла всі кімнати, а потім одягнулася і пішла з дому.

Відсутність дружини й матері Андрій і діти помітили, коли час наближався до вечері.

– Де мама? – Марія увійшла у вітальню і побачила, що її батько дрімав на дивані. – Тату, де мама?

– Га? Що? Мама? Вона ж начебто вдома була. Я бачив, як вона прийшла з роботи.

– Її ніде немає. Я їй дзвонила, але вона не відповідає.

– І мені теж не відповідає, хоча повідомлення читає, – у вітальню увійшов дванадцятирічний Семен. Син найбільше був стурбований відсутністю матері.

– Хм, дивно, – задумливо пробурчав Андрій і глянув на годинник. Було вже дев’ять. Зазвичай у цей час їхня сім’я вже готувалася до сну, але сьогодні все було по-іншому.

– Зараз зателефоную їй. Може, щось сталося?

Наталя довго не відповідала на дзвінки чоловіка. Вона взяла слухавку тільки на четвертий раз.

– Алло! – голос жінки був досить веселим.

– Наталю, ти де? Ти ж начебто приходила з роботи. Чи я дні переплутав?

– Ні, ти нічого не переплутав, – діловито відповіла дружина. – Я дійсно приходила. Ти і діти були так зайняті, що навіть не помітили цього.

– І де ти зараз?

– У ресторані.

– У ресторані? А що ти там робиш?

– А що можна робити в ресторані? – Наталя розсміялася. – Я поїла відмінний стейк і салат із креветками. Зараз доїм тістечко і потихеньку додому піду.

– Який стейк? Яке тістечко? Сьогодні що, свято?

– У мене – так. Повинна ж я коли-небудь відпочивати?

– Відпочивати? – не зрозумів чоловік. – Наталю, діти голодні, а ти по ресторанах ходиш.

– Знаєш що, любий? – зі знайомим докором видала жінка. – Я не мати-одиначка! У наших дітей є і батько. Приготуй вечерю і нагодуй їх, у чому проблема? Відсьогодні ми робитимемо це по черзі.

– Ти що таке вигадуєш? – спробував заскандалити Андрій, але дружина його перебила.

– І дітям передай: якщо вони не приберуть у квартирі, то я піду ночувати до тітки Олі. Я вже втомилася бути вашою прислугою і постійно ганяти вас, як немічних! Чому тільки мене турбує, що вдома безлад, а в холодильнику – шаром покоти? Мені що, більше за всіх треба?

– Наталю, ти чого? – Андрій був у шоці від поведінки дружини. – Це ж діти! Святий обов’язок батьків за ними доглядати!

– Наші діти вже не грудні, щоб за ними постіль заправляти. А їжу і ти здатний приготувати! От і займайтеся цим зараз. Якщо я прийду, і вдома буде, як і раніше, свинарник, то я поїду до сестри і житиму в неї доти, доки ви не приведете квартиру до ладу. Я довго терпіла. Досить! По-іншому ви не розумієте.

– Але Наталю… – Андрій хотів напоумити дружину, але та поклала слухавку.

Через три години жінка все-таки повернулася додому. У цей час діти вже лежали в ліжках, а чоловік мив посуд, який залишився після приготування вечері.

Коли Наталя увійшла до квартири, вона здивувалася, наскільки добре вміють прибирати свої кімнати підлітки. У кімнатах було настільки чисто, що навіть дихалося легше.

Не сказавши Андрію ні слова, жінка прийняла душ, лягла в ліжко і заснула. Наступного дня вона поводилася як ні в чому не бувало. Але ось чоловік і діти дивилися на Наталю з якоюсь настороженістю.

– Ти поясниш, що це вчора було? – ображено запитав чоловік.

– Це був крайній захід, на який ви мене самі змусили, – відповіла жінка і суворо глянула на дітей і чоловіка. – Я більше не буду кричати, нервувати і влаштовувати скандали через вашу бездіяльність. Якщо хочете, живіть у багнюці й сидіть голодними, але я в цьому брати участі не буду. У кожного в цій родині мають бути свої обов’язки, і виконувати їх за всіх я не зобов’язана.

Після цього монологу Наталя покинула кухню, а Андрій і діти залишилися мовчки доїдати свої сніданки.

Зрозуміло, жінка розуміла, що ефекту від минулого вечора вистачить ненадовго. Уже за тиждень підлітки забули про цей випадок, і Наталі довелося знову вдатися до крайнього заходу.

Так, вона вечеряла стейками в ресторані три або чотири рази. Лише потім діти зрозуміли, що мати більше не має наміру прибирати в їхніх кімнатах. У підсумку вони стали робити це самостійно і без будь-якого попередження.

Що стосується Андрія, то перший час він буквально сказився, коли дружина приходила з роботи і замість приготування вечері ніжилася у ванні до пізнього вечора. Але потім він теж змирився з новими правилами. Чоловік і дружина стали по черзі стояти біля плити на кухні.

Коли всі домочадці звикли до встановленого Наталією порядку, вона з полегшенням видихнула. Тепер мати великої родини була по-справжньому щаслива. Їй більше не доводилося скандалити і довгими вечорами стояти біля плити. У Наталі навіть з’явився час на хобі. Вона стала малювати картини, які потім дарувала колегам і родичам.

Побачивши задоволену Наталю, Андрій і діти теж раділи. Незважаючи на те що тепер їм доводилося готувати і прибирати, спокійна обстановка в будинку і на них вплинула позитивним чином. Так, мудра жінка зробила свою сім’ю більш дружною і щасливою, а дітки-цукерочки стали більш самостійними.