– Привіт, Марію! Я хвилин на 20 раніше прийду, нічого? – клієнтка зателефонувала Марії, коли та присіла, щоб швиденько перекусити. Перед святами в неї було стільки роботи, що молода жінка не могла навіть поснідати нормально. Клієнтки хотіли бути чарівними: запис на важливі дати був “забитий” за півроку.

– Ну, приходь… – поспішно намазуючи плавлений сир на хліб, пробурмотіла Марія. Вона подивилася на годинник. День тільки почався, а вона вже втомилася.

Рівно за три хвилини пролунав дзвінок у двері. Марія навіть не встигла відкусити від бутерброда…

– Ти, стоячи під дверима, чи що, мені дзвонила? – розсміялася Марія, відчиняючи двері. Але на порозі була зовсім не клієнтка, а сестра чоловіка.

– Я тобі не дзвонила. Хотіла, але телефон сів. Є зарядне для мого телефона? – зовиця, Інна, не роззуваючись, зайшла у квартиру Марії.

– Є…

– О, ви кавомашину купили? Клас! Зроби-но мені капучинко… Сиропчик є? Ага… Чудово. Побільше налий, я дуже люблю сиропчик! – Інна кинула сумочку на стіл, а сама сіла на кухонний диван, демонстративно роздивляючись свої нігті.

– Інно, ти вибач, але мені треба стіл підготувати – зараз клієнтка прийде.

– Ну о-о-о-ось… Слухай, а ти можеш її “посунути”? Мені дуже треба!

– Кава? Так налий собі сама. Ти що, не впораєшся з машинкою? – здивувалася Марія.

– Та я кажу не про каву! Мені треба нігті зробити! Терміново! У мене через 2 години важлива зустріч, а я зі старим манікюром. Бачиш, як відросло! А на вказівному пальці ніготь і зовсім зламався. – Інна виставила пальці, щоб Марія побачила масштаб манікюрної катастрофи.

– Не встигну. Тут роботи на годину-півтори, якщо без надмірностей. А в мене вже клієнтка на порозі. Ось, вона якраз дзвонить у двері, – слова Марії підтвердив дзвінок. Вона побігла відчиняти.

– Привіт! З прийдешнім днем! – клієнтка обійняла давню знайому. – Ти вибач, що я раніше прийшла. Нікого не ущемили? Я можу посидіти, почекати…

– О, чудово! Ви почекайте, бо в мене просто катастрофа. Ось вам кавомашина, ось печиво. А ми з Марією працюватимемо, – Інна почула слова клієнтки й поспішила влізти в розмову.

– Інно, ти в мене не за планом.

– Ну ти ж не залишиш мене в біді? Марію!

– І справді, Марія, робіть, я посиджу. Мені якраз треба зробити кілька важливих дзвінків.

– Тут роботи не на кілька дзвінків. – Марія похитала головою.

– А ти поквапся. Менше балакаємо, більше встигаємо, – Інна буквально за руку потягла невістку в кімнату до манікюрного столу.

– Гаразд, я тобі зніму старий гель і покрию звичайним лаком.

– Як це звичайним?!

– Іншим не встигнемо.

– Ну Марію…

– Або так, або ніяк.

– Гаразд. – Було видно, що Інна образилася.
Коли прийшов час вибирати колір, вона ще сильніше надула губи:

– Мені не подобається. Це якісь бабусині кольори! Зараз такі не роблять!

– Можу зробити тобі нейтральний.

– Але я хочу свята!

– Тоді блискітки.

– Ці занадто бліді, а ці якісь жахливі! – Інна не могла вибрати колір, втрачаючи час.

– Значить так, ти або вибираєш колір, або йдеш так.

– Ось так завжди! – Інна з незадоволеним обличчям ткнула пальцем в один із лаків.

Марія швидко нанесла покриття і почала прибирати після роботи.

– Мені не подобається.

– Значить, зітреш і намажешь сама. – Знизала плечима Марія.

– Запиши мене через дві години.

– У мене немає місця!

– Не вірю.

– Ось, дивись! – Марія показала забитий щоденник. Там і справді було розписано все до самої ночі.

– Ну, скасуй когось! Заради мене!

– Дівчата, ви закінчили? – у кімнату постукала клієнтка.

– Так, сідай. Інна вже йде.

– Я не піду, поки не запишеш!

– Інно, не будь як дитина!

Зовиця зі злістю схопила свою сумочку і… наступної миті буквально завила.

– Що сталося? – Марія навіть злякалася.

– Я зламала ніготь! – кричала Інна, дивлячись на середній палець. – А-а-а-а! Як же я тепер піду?!

Клієнтка навіть рот розкрила від того шоу, яке влаштувала молода дівчина.

– Марію, я можу ще почекати, – тихо сказала клієнтка.

– Зараз підпилю їй ніготь і відпущу. – Із вдячністю відповіла Марія. – Сідай. Перероблю один зламаний.

Інна плюхнулася назад у крісло.

– Давай гель-лаком. Мені цей не подобається.

– Інно! Перестань мене виводити з себе!

– Яка ти нервова стала… – здивувалася Інна, нібито це не вона влаштувала скандал через ніготь.

На подив Інна не стала скандалити вдруге.

– Усе. Іди. Тільки обережніше. Не чіпляйся і не змасти нігті.

– Ага… – Інна якось дивно подивилася на Марію. – А у вас довго?

– Так! – одночасно відповіли клієнтка і Марія. Вона і так втратила час із зовицею, тепер довелося дуже швидко робити манікюр, щоб встигнути до наступного клієнта.

– Мені б ще волосся укласти.

– Я не перукар.

– А брат мені сказав, що ти вивчилася. Що він тобі фен для укладання подарував.

Клієнтка хихикнула, вона вже бачила на сайті Марії пропозицію про нову послугу.

– Подарував. Так. Але я поки тільки тестую свої навички на моделях.

– Я буду моделлю! – Інна радісно заплескала в долоні.

– Добре. 15 січня приходь.

– Мені треба сьогодні!

– Інно, ти відволікаєш мене! – Марія вже не могла приховати роздратування. Вона звернулася до клієнтки: – Посидь, будь ласка, вибери поки лак. А я зовицю проводжу.

– Добре.

– Ходімо, Інно.

– Марію, ну якщо тобі сьогодні ніколи, дай мені свій фен до вечора, а? Я сама зроблю укладку. І поверну.

– Гаразд, бери. – Марія була готова на все, аби зовиця пішла і не заважала працювати.

– Ура!

Інна схопила набір, який коштував цілий статок і був замовлений чоловіком Марії закордоном, і, не сказавши “дякую”, вискочила за двері. Грошей за роботу Марії вона теж не запропонувала.

– Вибач… Вона дуже молода і… розпещена.

– Та нічого. Кава смачна була, – посміхнулася клієнтка.

Марія занурилася в роботу. Клієнти йшли один за одним, за вікном уже сутеніло, коли знову подзвонили в двері.

– Може, наступна раніше прийшла? – Марія подивилася на годинник. Вона ще не закінчила роботу. – Сиди, суши поки що, а я відчиню.
На порозі знову стояла Інна
.
– Ти чого? Фен принесла?

– Фен? Ні… Він удома залишився. Марійко, виручай! Я змастила три нігті, поки мила голову вдома. Тільки зараз помітила, а в мене сьогодні побачення. Я не можу піти з такими нігтями! – Інна подивилася на невістку зі сльозами на очах.

– Слухай, Інно… Ти вибач, але я тобі допомогти не можу.

– Як це?

– У мене через 20 хвилин наступна клієнтка, а я ще не закінчила з поточною. Тож нічого не вийде.

– Але що ж мені робити?! – Інна почала розмазувати туш по обличчю.

– Заспокоїтися і їхати на побачення. Нічого страшного з нігтями немає. – Марія подивилася на руки зовиці.

– Ні?! Це каже мені майстер манікюру?! Та ти…

– Та я сьогодні навіть не обідала! – не витримала Марія. – Поки ти від неробства маєшся, я пашу як кінь!

– Ой, бідненька! Ніхто тебе не змушує так працювати.

– Іпотека змушує! Ніхто нам із чоловіком, як тобі, квартиру не подарував!

– Ага… А я все чекала, поки ти мені це скажеш! – Інна примружилася.

Півроку тому, коли ділили спадщину, чоловік Марії зробив щедрий жест і відмовився від частки на користь сестри. Свекруха натякнула на те, що в них із Марією вже є житлоплоща, хоч і іпотечна, а він не став сперечатися і лаятися, хоча мав повне право вимагати свою частку хоча б у грошовому еквіваленті.

– Ти на своїх клієнтах зовсім збожеволіла! Заради грошей готова сім’ю зрадити!

– Стеж за язиком, Інно! Я тобі нічого не пред’являла. Живи собі в подарованій квартирі, будуй сім’ю, вчися, працюй! Але до мене не лізь! Я ці гроші своєю працею заробляю! І більше я тобі нічого просто так робити не буду. Досить! Халява закрита.

Інна невдоволено підібгала губи і, різко розвернувшись, пішла до дверей.

– І фен не забудь повернути! – Крикнула слідом Марія.

Увечері вся сім’я дізналася про те, яка жадібна і розважлива стала невістка.

– Зазналася… Піднялася на нігтиках, напиляла собі на квартиру… і ніс задерла! – говорила Інна, скаржачись на дружину брата.

Свекруха в цю ситуацію лізти не стала. Але на Новий рік Марію з сином привітала дуже стримано і в гості не покликала. Утім, подружжя не образилося: вони відсвяткували Новий рік тихо, скромно, по-сімейному. Обидва так втомилися за рік, що їм зовсім не хотілося гучних веселощів.

– Марію… а де фен? – запитав чоловік, зазирнувши в скриньку другого січня.

– Його Інна забрала. І не повернула. – Марія розповіла про ситуацію.

– Ось як? Вона просила в мене таку саму, але вирішила твоє поцупити… Знаєш, у мене є план, – сказав чоловік, підморгнувши дружині.

Увечері він поїхав вітати маму і сестру зі святом. Для матері він купив нові парфуми, а для сестри він приготував особливий подарунок.

– О! Я так про нього мріяла! – сказала Інна, побачивши під подарунковою обгорткою коробку від фена.

– Ось, забери, я в Марії його брала. Але тепер мені він не потрібен, адже в мене є свій!
Дівчина віддала братові фен, а сама відкрила коробку і спалахнула.

– Це що?!

– Це сертифікат на навчання роботи з волоссям і карта бажань.

– Нафіга мені карта бажань і сертифікат? Я не збираюся бути перукаркою!

– Перукарем ти можеш і не бути, але з волоссям для себе працювати навчишся. Повір мені, як людині, яка працювала з різним обладнанням для будівництва: головне – це вміння, навичка…

А це, – він кивнув на фен, – просто інструмент. Нічого особливого в ньому немає. Він нічим не кращий за звичайний фен. А якщо ти так не вважаєш, то карта бажань допоможе тобі швидше накопичити на фен мрії.

З цими словами брат залишив шоковану сестру дивитися в порожню коробку. Спочатку висновків Інна не зробила, просто образилася на брата і невістку. Однак сертифікатом скористалася і через кілька років, працюючи перукарем у салоні, вона подякувала брату і невістці за те, що дали їй стимул почати вчитися.

31 грудня у неї було так багато клієнтів на укладку, що вона навіть не присіла за весь день… І фен вона купила, і навіть на машину заробила. Головне – бажання і працьовитість. Все інше можна купити.