– А нічого, що він уже кілька років, як з’ясувалося раптово, не живе з тобою?! І взагалі знати тебе не бажає! Ти що мені наплела

– Настю, у мене до тебе розмова є серйозна! – почав Вадим. – Мені потрібно, щоб ти мене для початку просто вислухала, і найголовніше, не перебиваючи.

– На тему? – поцікавилася у Вадика дружина. – Щось сталося?

– Ну я ж щойно просив тебе, не перебиваючи! І ти тут же мене перебила! – нервово вимовив чоловік.

– Вибач! Я думала, ти закінчив! Ну тоді продовжуй! – невинно посміхнулася жінка.

– Я навіть не знаю, з чого почати… – зам’явся трохи Вадим. – Коротше! Там у моїх жах вдома коїться, Дімка вимагає від матері звільнити квартиру!

– У якому це сенсі вимагає звільнити квартиру? – здивувалася Настя. – Гонить її з дому, чи що? Він що, зовсім із головою не дружить, як можна маму з дому вигнати?

– Я навіть втручатися туди не хочу! Ти ж знаєш мого старшого брата! – важко вимовив чоловік.

– Ти смієшся чи що? – усміхнулася Анастасія. – Якби мій старший брат подібне викинув, я б його “прибила” просто, і навіть розбиратися б не стала! Рідну матір виганяти з власної квартири!

– Настю, ти ж знаєш, що я з ним не спілкуюся, тому розмовляти з ним марно, і я навіть робити цього не стану!

– І що ти тоді хочеш зробити? Про що ти хотів поговорити? – запитала Настя. – Я сподіваюся, ти не хочеш свою маму до нас перевезти?

– Саме про це я і хотів із тобою поговорити! – відповів дружині Вадим, дивлячись їй пильно в очі.

– Зачекай! – Настя підняла руку і не дала продовжити чоловікові його промову. – Ти жартуєш, чи що? А не простіше викинути вашого Дімку з батьківської квартири?! Є ж, зрештою, закон, спеціальні служби! Нехай твоя мама туди звернеться і виселить цього дармоїда-переростка.

– Вона цього ніколи не зробить, ти ж знаєш!

– Прикольно у вас виходить, взагалі чудово просто… – жінка була шокована тим, що відбувається. – Отже, коли ти з армії прийшов, тебе вона змогла вигнати з дому, коли в тебе ще ні роботи, і взагалі нічого не було, а Дмитра, отже, вона вигнати зі своєї власної квартири не може… Точніше, ніколи цього не зробить?!

– Настю! – знову звернувся до неї чоловік. – Це їхні справи, у які я втручатися не збираюся! Але, знаючи свого братика, я не здивуюся, якщо мама завтра-післязавтра опиниться на вулиці! Тому я і прошу тебе

– Я проти! – впевнено відповіла Настя. – І на твоєму місці, якби мене мама виставила з дому на вулицю… Та я б із нею навіть не розмовляла більше ніколи! А ти ще й у свій дім її притягти збираєшся! Ти хоч уявляєш, що тут почнеться?!

– Ну Настю, це ж все-таки моя мама! І я її, щоб вона не зробила, і що б вона мені раніше не наговорила поганого, я її однаково люблю і просто не зможу кинути в таку хвилину!

– Твоя доброта, Вадиме, – сказала йому дружина. – Зрештою може зіпсувати тобі все твоє життя! А якщо ти так сильно переживаєш за свою матір, то тобі не зі мною потрібно домовлятися, не зі мною! Тобі необхідно поговорити з вашим трутнем Дімочкою, чисто по-братськи!

Так, щоб він цю розмову назавжди запам’ятав і більше не займався жодними дурницями, і тим паче

– Ага, поговорити… – пробурчав Вадим. – Ну поговорю я з ним добряче , а далі знаєш, що буде?

– І що ж? – знову усміхнулася Настя. – Дмитро плакатиме, а мама твоя його жалітиме і звинувачуватиме в усьому тебе?!

– Щось на кшталт того! – сказав чоловік. – Тільки наступного дня, або навіть раніше, за мною приїде наряд поліції, і сховають мене далеко і надовго!

– І цей наряд, найімовірніше, і викличе твоя мама! – сказала Настя.

– От і я про те саме! – погодився з дружиною Вадим.

– Ось і розібралися, Вадику, нічого твоїй мамі тут робити! Бо, просто повір мені, якщо вона тут житиме, то нам із тобою спокійному життю можна сказати прощавай! А я на це ніяк погодитися не можу, ти вже мене вибач, любий!

Я тебе дуже кохаю, але є людина в цьому житті, за добробут якої я переживаю більше, ніж за твій, і тим більше твоєї мами!

Вадик втупився на дружину так, немов застукав її з коханцем. Він не зрозумів, що жінка мала на увазі, і перепитав.

– Не зрозумів, – сказав Вадим. – Що це ще за людина така? У тебе хтось з’явився?

– Ти зовсім хворий? – не змогла стриматися від сміху Настя. – Я – ця людина! І за своє власне благополуччя я переживаю більше, ніж за чиєсь ще! І саме з цієї причини я проти того, щоб твоя мама жила у нас! І можеш мене навіть не вмовляти, я не згодна на це! – остаточно заявила чоловікові Настя.

– Тож нехай вони самі між собою розбираються, а ти просто туди не лізь, ось і все!

Вадик повісив голову і не став відповідати дружині. Він розраховував, що Анастасія стане на його бік, підтримає його. Але вийшло все так, як він і не очікував навіть. Чоловік, звісно, знав, що Настя і його мама, Світлана Вікторівна, не особливо добре між собою ладнають. Але він думав, що в такій ситуації його дружина буде хоч трохи м’якшою і піде йому і його матері назустріч.

Наступного дня Вадим зателефонував матері з роботи, коли в нього видалася вільна хвилинка.

– Привіт, мамо… – сумно промовив Вадим. – Нічого не вийде, Настя проти твого переїзду до нас, і я навіть не знаю, як її переконати! Може, справді, мізки вправити Дімону, щоб він себе в твоєму домі господарем не відчував!

– Діму чіпати мені не смій! – категорично заявила Світлана Вікторівна. – Я не дозволю його ображати!

– А чого ти тоді від мене хочеш? Ну й живіть тоді далі з Дімою! Я-то тут тоді при яких справах узагалі? – почав трохи на підвищених тонах розмову Вадим.

– Так! На матір голос не підвищуй! А слухай, що я тобі скажу! – наказовим тоном зажадала вона. – У вас у домі хто господар? Ти чи твоя дружина?

– А це-то тут до чого? – здивувався Вадик.

– А до всього, синку, до всього! – відповіла йому мати. – Якщо ти господар, то ти й питати нічого в неї не зобов’язаний! А чоловік у вас у домі ти, а не вона! То якого дідька ти взагалі з нею радишся? Твоїй мамі скоро жити буде ніде, а ти ще дозволу у своєї Настусі питаєш! – почала злитися на сина Світлана Вікторівна.

– А що ти мені пропонуєш? Просто прийти з тобою і поставити її перед фактом? – запитав Вадим.

– Саме так! – відповіла йому мати. – Саме так і треба зробити! А не жувати соплі й не випрошувати у власному будинку дозволу на проживання рідної матері!

– Я не хочу скандалів, мамо, а якщо я так зроблю, то вони гарантовані! – відповів матері син.

– Який же ти нюник, Вадиме! – зло прошипіла Світлана Вікторівна. – Це твоя подяка матері за те, що виховувала тебе, одягала, взувала, годувала!? Ну спасибі, синку! Дякую, що не відмовив! Тепер знай, коли я опинюся на вулиці, винен у цьому будеш тільки ти! – сказала мама і кинула слухавку.

Вадик спробував кілька разів їй передзвонити, але так скидала всі його дзвінки. Він одразу вирішив зателефонувати старшому братові і з’ясувати в нього, з якої причини він намагається виселити матір із власної квартири. Але щойно він знайшов номер брата в телефонній книзі, бажання йому дзвонити одразу ж кудись зникло.

Чоловік кілька годин ганяв у своїй голові слова матері на тему господаря в будинку. У підсумку він дійшов висновку. Після написав матері повідомлення і сказав, що він все-таки забере її жити до себе додому.

Наступного дня, у свій вихідний, Вадим з раннього ранку вирушив за матір’ю і ні слова не сказав дружині про своє рішення.

Приїхавши за мамою, він також розраховував поговорити зі старшим братом, але того не виявилося вдома. Вадим забрав маму, і вони разом вирушили до нього і до Насті додому.

Дорогою він настійно просив маму, щоб та ніяк не провокувала його дружину, не намагалася влаштувати в його домі своїх порядків і тим паче не пхала свого носа в його і Настині стосунки.

Світлана Вікторівна намагалася почати сперечатися із сином, але зрештою погодилася на його умови.

Приїхавши додому разом із матір’ю та кількома сумками її речей, Вадима на порозі зустрічала дружина з обуреним і розчарованим поглядом.

Чоловік намагався пояснити своє рішення дружині, але та й розмовляти з ним не хотіла.
Так минув майже тиждень. Настя і Вадим поводилися немов сусіди. Вони не спілкувалися, Анастасія перестала готувати для чоловіка. Зате Світлана Вікторівна була щаслива. У Насті складалося стійке враження, що саме цього мати її чоловіка і домагалася. Щоправда, вона ніяк не чіпала Настю, як і обіцяла, не лізла в їхні з Вадимом стосунки і не влаштовувала своїх порядків.

Але Настя рано чи пізно чекала від неї сюрпризів. Які не змусили себе довго чекати.
Коли Анастасії не було вдома, Світлана Вікторівна вирішила обговорити із сином тему, яка її дуже сильно хвилювала.

– Послухай, Вадику, – звернулася до чоловіка мати. – А що, ви постійно так жили? Ви взагалі розмовляєте?

– До твого приїзду так, ми розмовляли! У нас усе було добре! А зараз, я вважаю, “добре” вже може ніколи не повернутися в наші стосунки! – відповів їй син.

– Я саме на цю тему і хотіла з тобою поговорити, синку! Я знаю, як тобі повернути прихильність дружини і налагодити з нею стосунки! – якось трохи лякаюче посміхнулася мама Вадима.

– І як же?

– Просто купіть мені квартиру, і я вас більше ніколи не потривожу! – відповіла Світлана Вікторівна.

– Ти смієшся чи що, мамо? – нервово усміхнувся чоловік. – Ми за цю ще не виплатили іпотеку!

– Ну і що, що не виплатили? Візьміть ще одну! – сказала синові мати.

– Так нам її ніхто не схвалить, поки ми цю не виплатимо! Тут далеко не все так просто! – відповів Вадим. – Та й Настя навряд чи піде на таке! Вона скоріше просто розлучиться зі мною

– А ти подумай добре і придумай, як зробити так, щоб усім було добре! І мені, і вам! – наполягала Світлана Вікторівна. – А то легко говорити, коли не дізнавався навіть ще нічого!

У підсумку мама переконала сина розглянути всі варіанти, а потім уже робити висновки.
Вадим, звісно, сумнівався у всій цій витівці, але спробувати все ж таки вирішив. І насамперед йому необхідно було обговорити це питання з дружиною.

Коли ввечері Анастасія повернулася додому з роботи. Вона, на відміну від попередніх днів, була дуже сильно збуджена. З її вигляду було помітно, що вона дуже сильно хоче дещо обговорити з чоловіком. Але водночас, вона з ще більшою ненавистю і злістю дивилася на свою свекруху.

Увійшовши у свою і Вадима спальню, жінка покликала чоловіка.

– Вадику, нам потрібно дещо обговорити, і це дуже важливо! – сказала Настя. – Зайди в спальню і зачини за собою двері!

Вадик відразу ж пішов за дружиною і зробив, як вона веліла. Але він почав розмову першим.

– Настю, ми з мамою придумали, як зробити так, щоб вона тут більше не жила з нами! – сказав Вадик.

– Та що ти кажеш?! – усміхнулася Настя. – І що ж ви придумали такого?

– Люба! – Вадик сів на ліжко і спробував узяти дружину за руку. – Я думаю, моїй мамі потрібно купити окрему квартиру, щоб вона від нас відстала нарешті, і…

Настя розреготалася в голос. Цей сміх дуже сильно не сподобався Вадиму, та так, що він психанув і не став далі продовжувати цю розмову. Він піднявся з ліжка і вирушив до виходу зі спальні.

– Стояти! – спокійно вимовила жінка позаду нього. – Повернися назад, сядь і послухай уважно мене!

Вадик неохоче, але все ж виконав прохання дружини.

– І що ти мені хочеш сказати? – недбало кинув він.

– Я сьогодні бачилася з твоїм братом, ! І він був у шоці, у справжнісінькому шоці, коли дізнався, що він нібито вигнав вашу матір із дому, любий… – вимовила Анастасія. – Ти розумієш, про що йдеться?

– Не зовсім! – відповів чоловік.

– Коротше! Дмитро ваш сказав, що мама ваша зовсім попливла, у сенсі, з головою не дружить ґрунтовно.

– Я знаю, що це означає! – перебив він дружину.

– Та не важливо, – сказала Настя і продовжила свою розповідь. – Ми з ним розговорилися, і я запитала, чому ви не спілкуєтеся, як брати?! На що він відповів, що він би і радий, та тільки ти його терпіти не можеш і слухати не хочеш! І що ваша матуся зробила все, щоб вас двох між собою посварити!

– Та бути такого не може! – відмахнувся Вадик. – Він же сам перестав зі мною спілкуватися, до чого тут узагалі мама?

– Та при всьому, Вадиме, при всьому! Вона тобою крутить і маніпулює, як їй заманеться! Але це не головне… – усміхнулася Настя. – Головне те, що Дмитро вже кілька років не живе вдома, а якщо бути точнішим, то вже шість років! Він одружений, у нього є донька, яку він матері навіть показувати не хоче!

Вадик дивився на дружину і не вірив її словам.

– Ти приколюєшся? – запитав він у неї.

– Ні! – відповіла дружина. – Зараз сам у цьому переконаєшся!

Вона дістала свій телефон і набрала номер брата свого чоловіка і дала Вадиму трубку. Коли брати поговорили, а розмова їхня тривала приблизно двадцять хвилин, Вадик віддав дружині телефон і дуже злий вирушив у вітальню, де перебувала його мати.

– Збирайся і вимітайся з моєї квартири! – рявкнув він на матір. – Десять хвилин тобі, інакше я тебе на стусанах звідси виставлю, мамо!

– Синку, що сталося? Ти чому на мене кричиш? Це твоя дружина тебе проти матері налаштувала? – крикнула Світлана Вікторівна і кинулася до спальні подружжя.

– Стояти! – перегородив вихід із вітальні Вадим. – Хто тебе з дому вигнав? Дімка? – злісно реготнув Вадик.

– А нічого, що він уже кілька років, як з’ясувалося раптово, не живе з тобою?! І взагалі знати тебе не бажає! Ти що мені наплела? Ти чому зробила так, що ми з ним усі ці роки не спілкувалися? Ти навіщо нас посварила? Яка ж ти мерзенна мама.

– Синку! Я тобі все поясню! – раптом почала голосити вона.

– Та я й слухати тебе не збираюся! – відповів Вадим. – Тобі залишилося шість хвилин! І якщо ти в них не вкладешся! Я тебе силою звідси викину! Бігом, я сказав, зібрала свої речі і звільнила від своєї присутності мою квартиру! Ти хотіла, щоб я показав господаря, так я його і показую!

Вадим не став з’ясовувати у матері причин, через які вона з ним і з його братом так чинила. Він просто вигнав її зі своєї квартири і припинив з нею спілкування ґрунтовно.

Зате завдяки цьому випадку він відновив стосунки зі своїм старшим братом Дмитром. Вони з Настею познайомилися з його дружиною, з його донькою. Чому і Вадим, і Діма були невимовно раді.
А стара злюка залишилася зовсім одна. І жоден із синів її більше не пошкодував.