Мій син Петро працює позмінно на заводі. Добу через дві. Мені це ніколи не подобалось. Адже невістка Таня сидить собі вдома, доки син гарує. Та зарплата в нього гарна, тому змінювати місце не збирається. І саме тому я намагаюсь хоч якось контролювати невістку і коли в Петра зміна – часом навідуюсь до неї додому.

Зазвичай все добре, та цього разу я вирішила провідати Таню із самого ранку. Це була субота, тож вона на роботу йти не збиралась. Думала, застану її за прибиранням чи приготуванням сніданку. Та коли невістка відчинила – я збагнула, що вона спить.

– Чого це ти в ліжку о 10 годині?

– В мене вихідний, хочу відпочити.

– А діти де?

– А моєї мами залишились.

– То ти маєш можливість спокійно робити усі домашні страви, а замість того просто валяєшся?

– Чого б і ні.

– Зроби хоч чаю мені! – попросила я, прямуючи на кухню.

Неохоче Таня зробила мені чай. І тут я побачила, що в мийці ціла гора брудного посуду.

– Відколи ці тарілки тут стоять.

– Від учора. У нас були гості.

– І ти лягла спати, не помивши їх?

– Так.

– О, Господи, та як так можна?

– Запросто. Взагалі-то, воду вимкнули, але чого я маю виправдовуватись.

– Треба було в мисці помити.

– Нащо? Я спокійно все вимию сьогодні.

– Та вже до завтра зачекай, що вже?

– Ви приїхали, щоб мене вчити?

– Ну, вибач, що спати заважаю!

– А знаєте що. Я маю спати у свій вихідний і не мушу виправдовуватись. Тож йдіть собі далі і більше без попередження не приходьте.

Лишень уявіть, вона буквально з хати мене випхала. Такого ще не було. Дорогою додому я подзвонила синові:

– Ти знаєш, чим твоя дружинонька займається?

– Ні, а що?

– А ти їй подзвони. Сидить собі байдикує, доки ти гроші заробляєш!

– Мамо, заспокойся, нехай Таня відпочине, я не проти! Якщо треба, то я й самий повернусь і все помию, це не проблема!

Відповідь сина шокувала мене ще дужче, ніж поведінка невістки. Коли це він став такою ганчіркою. З цим усім треба щось робити. Бо інакше Таня остаточно знахабніє. От ви б як на таке реагували?