Я завжди намагалась дотримуватись дистанції з родичами мого чоловіка. Таке моє правило, аби ніхто не псував наші з чоловіком взаємини. Наша сім’я самостійна і самодостатня. Олексій в цьому мене завжди підтримував. Тому ми відразу ж вирішили жити на квартирі.

Та свекруху це аж ніяк не влаштовувало. Спочатку вона мало  не щодня приходила до нас в гості. Ходила по кімнатах, все роздивлялась, нав’язливо радила що і як краще робити. Та я не з тих, хто мовчатиме. Вирішила відразу все роз’яснити:

 – Ми щойно побралися і хочемо час від часу бути наодинці.

 – А я що вам заважаю? Я ж на ніч не залишаюсь!

 – Ми будемо раді вас приймати раз на тиждень!

 – Хто ж так батькам каже. Не вихована ти!

 – Ну, яка є.

Насправді мене зовсім не дратували слова Валентини Петрівни. Але я хотіла, щоб згодом ми не мали непорозумінь. Та вона ображалась, скаржилась Олексію. А тоді із зовицею перемивала мені кістки. Я все це знала, та не зважала. Ось лиш нещодавно терпець мені увірвався.

Я готувалась до свого ювілею – 25 років, замовила ресторан. Гуляння планувала невеличке, запросила лишень найближчих родичів і друзів. Всього 17 осіб назбиралось. І раптом мені зателефонувала свекруха:

 – А ти запросила мою двоюрідну сестру з дітьми?

 – Ні! Я ж їх не знаю, вони навіть на весіллі не були.

 – То й що, зараз вони приїдуть.

 – Я не хочу їх кликати.

 – Вони образяться, я вже їм сказала. Так не можна.

 – Тоді й оплачуйте їх місця. 600 гривень місце.

 – Я платитиму, а подарунок тобі віддадуть?

 – Я його вам віддам, не переймайтесь.

Звісно, я не збиралась брати гроші з Валентини Петрівни, але й запрошувати нікого не хотіла. А вона продовжувала.

 – А що ти замовила? На 600 гривень має бути гарний стіл.

 – Європейська кухня, все досить вишукано.

 – А голубці будуть?

 – Ні!

 – Ти що? Так не можна! Негайно замов голубці, холодець, салатів гарних .

 – Я не робитиму цього. А як вам не подобається – не приходьте! Це моє свято!

 – Тоді можеш нікого не запрошувати та нас не чекай.

Минуло пів години й мені зателефонувала зовиця. Вочевидь, за цей час вони зі свекрухою обговорили, яка я погана. І тут почалось:

 – Як ти смієш з моєю мамою так розмовляти? 

 – Нічого поганого я їй не сказала!

 – Думаєш, Олексію це сподобається? Ми взагалі спілкуватися з вами не будемо! – сказала вона і вимкнула виклик.

Далі вона зателефонувала чоловікові та наскаржилась. Не знаю, що вони там йому розповіли, та він на мене накричав, вперше за весь час. Ми жахливо посварились. Та я не розумію, чого я маю піддаватися на ці маніпуляції його сім’ї.

Як мені бути? Вкрай потребую погляду зі сторони.