Варваро! Ти у своєму розумі?

 “– Варваро! Ти у своєму розумі? Відмовитися від такого пристойного хлопця через те, що він не захотів доглядати твою бабку?! – А я не просила його доглядати, я все робила б сама! Але ж підтримати мене він міг? – Запитала Варя

– Мамо, мене взяли! Відразу на постійну роботу! У понеділок виходжу! – З цими словами увірвалася до квартири Варвара. Дівчина щойно закінчила університет і вже тиждень шукала роботу.

Вона влетіла на кухню, де її мати – Ніна Матвіївна – готувала обід.

– Уявляєш, а я їм резюме відправила просто навмання! Мене запросили на співбесіду і вже за годину показали кабінет, де я працюватиму. І ти уявляєш – там є все, що потрібне! Все обладнання!

– І де ти працюватимеш? – Запитала мама.

– У центрі розвитку «Веселка», – відповіла Варя. – Він знаходиться неподалік будинку бабусі – всього дві автобусні зупинки.

– Це добре, ти зможеш частіше відвідувати Галину Василівну, – зауважила мама.

– А я в неї сьогодні вже була.

– Ну і як вона?

– Та все по-старому. Мені здається, що вона ще не оговталася. І потім, знаєш, на мою думку, самотність на неї погано впливає, – сказала Варя.

Галина Василівна була бабусею Варі з боку батька. Їй було лише сімдесят два роки, і вона протягом життя нічим серйозним не хворіла.

Але за останні три роки Галина Василівна втратила спочатку чоловіка, а потім і старшого сина й одразу, немов років на десять постаріла.

У її двокімнатній квартирі, як і раніше, було ясно і чисто – бабуся завжди була дуже акуратною, але чим ще зайняти себе, вона не знала.

Іноді Варя, відчинивши двері своїм ключем, заставала бабусю, що сидить у кріслі перед вимкненим телевізором.

– Бабуль! А що ти сьогодні їла? – Запитувала Варя, заглядаючи в холодильник.

– Та в мене наче суп там стоїть у каструльці, – відповіла Галина Василівна.

– Він уже прокис! Напевно, дні чотири стоїть! – обурювалася Варя і починала щось готувати.

Вона любила бабусю, пам’ятала, як та гралася з нею, маленькою, як розповідала казки, як вчила читати, як забирала її зі школи та допомагала робити уроки.

Тоді в цій квартирі було весело: дід вигадував якісь смішні історії та розповідав їм за вечерею, а дядько Юра – старший брат тата – вчив її працювати на комп’ютері.

А тепер бабуся мешкала тут одна.

Варя не знала, чому між мамою та бабусею не було близьких, теплих стосунків. За все життя вона не пам’ятала жодного випадку, щоб вони посварилися: мама завжди називала бабусю на ім’я по батькові, а бабуся маму – просто Ніна чи Ніночка. Чемність – і більше нічого.

Вони й зустрічалися лише на спільних сімейних заходах. Навіть коли бабуся залишилася сама, відвідував її лише син Ілля, та онука. Ніна Матвіївна передавала свекрусі привіти, іноді невеликі подарунки.

Може, тому Варя одразу ж, як тільки вирішилося питання з роботою, поспішила до бабусі.

– Бабуль! Я тепер до тебе частіше заходитиму. У понеділок виходжу на роботу – у цьому центрі якраз був потрібний логопед.

– Жінка, яка там працювала, вийшла заміж, та поїхала. Поки я працюватиму чотири дні на тиждень, а потім можливий і інший розклад.

– Я тебе завжди рада бачити, але не варто всі вечори біля мене сидіти, ти молода, тобі треба з подругами гуляти, кавалера собі завести, – сказала Галина Василівна.

– А я встигаю, – відповіла Варя. – Вчора тільки з Юлею та Жанною зустрічалася. І кавалер у мене є – Кирило.

– Серйозний кавалер, чи просто так – час провести? – поцікавилася бабуся.

– Начебто серйозний. Ми вже рік зустрічаємось. Але пропозиції поки що не робив.

– Ну і не поспішай. Людину спочатку впізнати треба, а ця справа не швидка.

– Та ми один одного вже добре знаємо – два роки в одній компанії, друзі спільні, – сказала Варя. – За цей час, якби були якісь недоліки, вже проявилися б.

Бабуся завела цю розмову вчасно – через місяць Кирило зробив Варі пропозицію. Вона її прийняла.

– А де ви плануєте жити? – Задала Кирилу питання Ніна Матвіївна, коли молодий чоловік прийшов познайомитися з батьками Варі.

– Спочатку винайматимемо, а потім купимо своє житло, – відповів Кирило. – Я живу з батьками в такій же двокімнатній квартирі, як у вас, але в мене ще є молодший брат. Тож цей варіант навіть не розглядається.

– А коли весілля? – поцікавився батько.

– Місяця за півтора. Подамо заяву, тоді точно дата буде відома, – сказав Кирило.

Вони планували піти до РАГСу найближчими днями, але несподівана хвороба бабусі змусила їх змінити плани.

Варя після роботи зайшла до Галини Василівни та застала її в дуже поганому стані. Дівчина відразу викликала швидку, і бабуся опинилася в лікарні.

Пролежала вона там понад два тижні. А коли її виписували, то кардіолог рекомендував не залишати її у квартирі одну.

– У такому стані часто все залежить від того, як швидко надано допомогу. Іноді треба просто вчасно випити пігулку, і це допоможе уникнути неприємних наслідків.

Варя вирішила на якийсь час переїхати до бабусі.

– Мамо, я хоча б трохи нагляну за бабусею. Вона, звичайно, може сама себе обслуговувати, але їй краще відпочивати. Тим більше, що вона ще після лікарні не зміцніла, – пояснила Варя.

– А як же Кирило? – Запитала мама.

– Подамо заяву, як і планували. До нашого весілля бабуся вже повністю видужає.

– Послухай, Ніно, – втрутився у розмову батько. – Може, ми заберемо матір до себе? Тоді дітям не треба буде винаймати квартиру.

– Ілля, а ти з матір’ю обговорив цей варіант? – Запитала Ніна Матвіївна.

– Ми з нею поговорили. Вона, звичайно, не в захваті, але для того, щоб у Варі та Кирила не було проблем, вона згодна, – відповів чоловік.

– А я не згодна! Ми з Галиною Василівною ніколи не були подружками. Я не прагнула з нею спілкуватися, і вона мені не нав’язувалась, за що я їй дуже вдячна.

– Тож ми з нею зовсім чужі люди, і я не хочу бачити її щодня у нашій квартирі. Була б у нас велика хата, тоді можна було б виділити їй кімнату. А у нас – всього сорок вісім метрів, – сказала Ніна Матвіївна.

– Ніно, але мати далі здоровішою не буде. Не на Варю ж її вішати? До того ж коли Кирило і Варя одружаться, донька вже не матиме стільки часу на бабусю. Все одно треба щось робити, – сказав Ілля.

– Є дуже гарний вихід: твоя мати має нормальну пенсію, її цілком вистачить для оплати пансіонату. Якщо не вистачить, то зможемо доплачувати.

– Тоді й Варя з чоловіком матимуть змогу жити у своїй квартирі, і мати під наглядом буде, – запропонувала дружина.

– Не знаю, Ніно. Якби мати лежача була, або в неї щось з головою було не в порядку, я б ще погодився – дійсно, доглядати важко.

– Але просто так загнати дієздатну людину в будинок для людей похилого віку, щоб звільнити її квартиру, – це не по-людськи.

– А ти з нею поговори, – запропонувала дружина.

– Ні, я про це навіть заїкатися не буду, – відповів чоловік.

Але Ніна Матвіївна виклала свою ідею під час сімейного обіду, на який було запрошено Варю з Кирилом.

Варя, як і її батько, відразу відкинула цю думку:

– Мамо, ти що? Це ж моя рідна бабуся! Я маленька була – вона зі мною няньчилась, а зараз ти пропонуєш із-за квартири здати її до якогось пансіонату?

А ось Кирилу вихід, який підказала майбутня теща, дуже сподобався, і він за кілька днів поцікавився у Варі:

– А як же наше весілля? Треба подавати заяву, орендувати ресторан, шукати фотографів, машини та й взагалі, стільки всього треба робити! І до речі, все це дуже пристойно коштуватиме.

– А нам ще й квартиру винаймати! Може, твоя мама має рацію? Одна бабуся вже жити не зможе, а в пансіонаті таки професійний догляд.

– І квартира звільниться. Можна буде одразу про дітей подумати. Ти ж не зможеш бігати до Галини Василівни щодня?

– Чому? Ми з тобою можемо орендувати житло десь поблизу її квартири, і тоді проблем не буде, – запропонувала Варя.

– Виходить, що все наше життя крутитиметься навколо твоєї бабусі: купити продукти, прибрати у квартирі, приготувати, збігати в аптеку, викликати лікаря та інше.

– Я взагалі розраховував, що ми будемо вести інше життя: поїдемо у весільну подорож, зустрічатимемося з друзями, ходитимемо в кіно – житимемо так, як живуть молоді люди, – сказав Кирило.

– Не можу я її покинути! І якщо її відправлять до будинку для людей похилого віку, я не зможу жити в її квартирі – мені совість спати не дасть! Як ти цього не розумієш! – Вигукнула Варя.

– А я не готовий відмовитися від свого життя, щоб доглядати чужу стару! – вигукнув Кирило і замовк.

– Добре, значить, кожен з нас робитиме те, що вважає за потрібне, – сказала Варя, повернулась і пішла до автобусної зупинки.

Минув тиждень. Варя та Кирило не бачилися, жоден з них не подзвонив іншому.

Коли мама поцікавилася у Варі, чи уточнили вони дату весілля, чи ні, Варя відповіла, що ніякого весілля не буде, і пояснила причину.

– Варваро! Ти у своєму розумі? Відмовитися від такого пристойного хлопця через те, що він не захотів доглядати твою бабку?!

– А я не просила його доглядати, я все робила б сама! Але ж підтримати мене він міг? – Запитала Варя.

– Я знаю, що переконувати тебе в чомусь марно, але ти ще пошкодуєш, от побачиш, – сказала мама.

А за кілька днів бабуся сама заговорила з Варварою про пансіонат:

– Може, справді мені переїхати в пансіонат? Я дивилася в інтернеті – у нас у місті та області є цілком пристойні заклади.

– З чого це тобі на думку таке неподобство прийшло? – Запитала Варя.

– Я й справді зв’язую тобі руки. Ти ось сидиш зараз зі мною, а могла б десь із подружками розважатися.

– З дівчатами ми домовилися зустрітися в суботу, тож сьогодні я в будь-якому разі була б удома, – сказала Варя. – Бабусь, почекай, а тобі випадково мама не дзвонила?

– Вона сьогодні вдень приходила і сказала, що Кирило пішов від тебе через мене, – сказала бабуся.

– Ну, по-перше, не він пішов, а я пішла. А по-друге, пам’ятаєш, ти казала, що не варто поспішати й що треба впізнати людину краще.

– Ось я і дізналася, що поки проблем не було, у нас з Кирилом все було добре, а як тільки проблема виникла, він і посипався.

– А ще я подумала: а якщо я років за двадцять захворію, я зможу розраховувати на свого чоловіка чи ні? Так і не вирішила.

– Все одно вийшло, що я завадила твоєму щастю, – зітхнула Галина Василівна.

– Бабуль! Мені двадцять три, – які мої роки?! А все моє щастя ще попереду! Мені потрібно саме щастя, а не головний біль в особі Кирила…

А ви як вважаєте, слушно вчинила Варя? Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.