“– Так ось звідки у чоловіка з’явилися у їхньому “подружньому обов’язку” нові викрутаси! Все, виявляється, досягається вправами! – Так завжди любив говорити Мишко

 “– Так ось звідки у чоловіка з’явилися у їхньому “подружньому обов’язку” нові викрутаси! Все, виявляється, досягається вправами! – Так завжди любив говорити Мишко

– Ну, і як пройшла співбесіда?

– На мою думку, я знову не сподобався! – На одному подиху видав коханий.

– А, на мою думку, все було дуже пристойно! І ці шкарпетки на тобі мають дуже гарний вигляд! – відповіла дружина.

…Гарненька Алька прокинулася в передчутті: наближалася перша річниця їхнього весілля!

Ні, не варто думати, що вона чекала від коханого чоловіка подарунок: бідному Мишкові дуже не щастило з роботою.

З колишнього місця чоловіка пів року тому попросили – у країні настали чергові суворі часи. Хоча він і стверджував, що був на роботі мозковим центром, – коротше, найголовнішим!

А нової гідної посади не було. Як то кажуть, бідолашному Іванку – всі стусани та камінчики.

А йти на аби яку роботу чоловік не хотів: не для цього його матуся ростила!

І Аліна чекала. Чекала і терпіла, бо вона кохала свого Мишка і вірила в нього.

– Це буде дуже скоро! – обіцяв чоловік. – Мене обов’язково оцінять!

А поки щодня, треба віддати належне, бігав на співбесіди: все – не те, мила! Все – не те! То я їм не підходжу, то вони мені: наврочили, не інакше!

А поки що саме Аля платила за орендовану квартиру і виплачувала кредит за їхнє весілля, який повісили на них свекри.

З кредитом на весілля була окрема історія. Алька завжди думала, що, якщо немає грошей на щось, так і нічого це затівати!

Але їй швиденько пояснили, що для цього є кредити: їх спеціально вигадали розумні люди!

– Навіщо залазити в кабалу? Спокійно посидимо, по скромному, «урізаним складом» у кафе! – Пропонувала сім’я нареченої.

Тим більше, що у них із запрошених набралося всього семеро: рідня та дві подруги.

Решта, до «козацької сотні», погрожувала забезпечити сім’я нареченого.

– Навіщо все це потрібно? – дивувалася Алька. – Щоб довести всім, що ти – не бідний? Щоб довести собі, що не бідний? Когось здивувати?

Але сім’я нареченого наполягла на кредиті та ресторані – так захотіла мама:

Книги про виховання

– Ти, Мишко, візьми, а ми виплачуватимемо – чесне благородне слово!

І протилежний бік поступився. Тільки наречена поцікавилася:

– А чи не повісять вони цей кредит на тебе?

Наречений зустрів це запитання обуреним поглядом:

– Як ти могла таке навіть подумати?

А дівчина, як у воду дивилася! Кредит таки на них повісили:

– На ваше ж весілля брали! – І навіть не перепросили.

– І це – дорослі люди? Хіба можна так брехати? – дивувалася дружина.

Але нічого чоловікові не казала:

– Він же не винен – це все його мама з татом вигадали! А сам Мишко – білий і пухнастий.

І хіба це перешкода, коли люди кохають одне одного? Тому добра Аля взяла всі витрати на їхню життєдіяльність на себе.

А також забезпечувала чоловіка смачною їжею та грошима на кишенькові витрати, бо вони ж – родина.

Вона мала пристойну, за нинішніми мірками, роботу із зарплатою близько п’ятдесяти тисяч: дівчина закінчила факультет економіки та бізнесу у фінансовому університеті.

Тому, чого зважати, – головне, її люблять! І Алька не зважала.

От і завтра треба було їхати зі свекрами на дачу: настав час посівної. І саме невістка підходила для цього найкраще: ну не синочка ж напружувати!

Тим більше у нього на завтра було призначено чергову співбесіду!

У суботу встали раніше, Мишко прийняв душ, поголився й одягнувся в куплені дружиною манатки: зустрічають-то по одязі, зая!

Алька зібралася і поїхала на дачу до свекрів: вони з чоловіком вийшли разом.

Вона взяла машину – у дівчини була старенька іномарка, він почапав на метро: нічого, дістануся – тут поряд, заїнька!

За пів години шляху виявилося, що Алька забула вдома свій телефон. А такі гроші даремно не платили – доводилося завжди бути на зв’язку.

Тому довелося повернутися. І тут виявилося, що вдома хтось є. Але Мишко мав бути на співбесіді, бо вони ж разом вийшли з дому!

Був ще один божевільний варіант: чоловік повернувся, бо роботодавці все переграли та співбесіду вирішили провести онлайн! І тепер він співбесідує, що дуже може бути!

Зі спальні долинала якась метушня. Намагаючись не заважати – співбесіда ж, – Алька тихенько відчинила двері й завмерла.

Причому пара її не помітила. А як? Чи до того їм було?

Та й вид чоловіка закривала партнерка, повернута до входу зі спальні спиною.

Шокована Алька тихенько вийшла:, бо у неї вистачило розуму не закочувати скандалу.

Та навіть, якби й закотила, що б це змінило? Скандаль – не скандаль, – життя-то звалилося!

– Так ось звідки у чоловіка з’явилися у їхньому “подружньому обов’язку” нові викрутаси! Все, виявляється, досягається вправами! – Так завжди любив говорити Мишко.

А вона, наївна, думала, що він вивчає спеціальну літературу, щоб її порадувати, бо інших подарунків від безгрошового чоловіка чекати було безглуздо.

– Довикручувався, опудало! – сумно подумала дружина. – Так ось на які співбесіди ти щодня їздиш!

Після чого прихопила забутий на тумбочці у передпокої телефон – банківські карти завжди були з нею – і поїхала до батьків:

– Дідька вам лисого усім, а не город!

Телефон почав розриватися після дванадцятої: на дачі невістка так і не з’явилася! Тому, розгнівана маман, не додзвонившись до цієї недолугої Аліни, все висловила синочку.

Який вже закінчив свої екзерсиси й тепер, проводивши жінку, відпочивав після душу з пакетиком чипсів.

Мишко розхвилювався: як же так? Адже Алька була напрочуд обов’язковою! А тут – обіцяла, а не з’явилася!

І кому обіцяла? Його коханій матусі – а це було святе! Невже із дружиною щось трапилося? А як же він?

Аля відповіла ближче надвечір, – чого тягнути?

– Ти куди поділася? – закричав чоловік, бо найкращий захист – напад. Тому потрібно одразу викликати у людини почуття провини. – Ми вже заяву про зникнення людини зібралися писати!

Алька вклинилася між обуреними криками й, намагаючись говорити спокійно, поцікавилася:

– Ну, і як пройшла співбесіда?

– На мою думку, я знову не сподобався! – На одному подиху видав коханий.

– А, на мою думку, все було дуже пристойно! І ці шкарпетки на тобі мали дуже гарний вигляд! – відповіла дружина.

Справа була в тому, що вона не бачила, які шкарпетки він одягнув уранці, тож чоловік напружився.

Невже…

– А звідки ти знаєш? – після невеликого мовчання поцікавився стривожений Мишко.

– Та застала я сьогодні твою чергову співбесіду, як то кажуть, у процесі! Ну, що все відбувалося дуже переконливо!

– І, на мою думку, ти сподобався. Тому, можеш вирушати прямо туди: думаю, ти прийнятий! – рівним тоном промовила Аля.

Чоловік знову помовчав, а потім промовив заїжджену фразу:

– Це не те, що ти думаєш!

– А хіба це була не співбесіда? – Вдавано здивувалася Алька. – А що тоді? Давай, мужик – придумай щось слушне до нагоди!

– Що ви там таке кажете? Вона сама прийшла? – підказувала дружина.

Мишко мовчав: а що тут скажеш? Ну, так: зустрів він своє колишнє кохання, Світлану! І в них все знову закрутилося. А що – зручно. Аліни вранці немає вдома!

Якби розмова відбувалася не телефоном, він, швидше за все, впав би на коліна. І почав повзати й благати про прощення: Алька ж добра і його любить!

А тут що? Що він може сказати на своє виправдання? Правильно – нічого!

– Аліно, ти де? У своїх? – Спробував примиритися чоловік, що проштрафився. – Нікуди не йди – я зараз приїду!

Але потім згадав, що у нього ж немає грошей на таксі! А на метро тягнутися дуже далеко, та довго.

Тому, слізним голосом, він попросив:

– Виклич мені таксі, будь ласка!

– Ага, як же – розбіглася! – відповіла вихована та завжди витримана дружина. – Їдь до матусі – нехай вона тобі таксі викликає! – Після чого вимкнулася.

Мишко приїхав уже за північ. Але його не пустив тесть:

– Нічого тобі тут робити, …! Вали звідси, або я викликаю поліцію!

І безробітний зять відвалив – довелося йому повернутися до неприємно здивованої цими обставинами матусі:

– Як це – безробітний?

Ми так не домовлялися! А кредит хто виплачуватиме?

Їх розлучили дуже швидко: дітей у пари не було. Хоча чоловік чинив опір до останнього, бо куди йому подітися з такими проблемами? Адже роботу так і не знайшов.

Так, здорового дурня ти зваляв, Мишко. А от, якби весілля було в кафе, як радила розумна Алька, то зараз тобі було б набагато легше. Відчуваєш різницю?

Ну і хто мав рацію? Хто справді мозковий центр? Ото ж…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.”