– Олено, уявляєш, нам мама запропонувала помінятися квартирами! А в нас незабаром поповнення. Час збирати речі та переїжджати. Поки не з’явилися наші малюки, ми все встигнемо. Завтра ми навіть ідемо оформляти усі документи.
– Максе, а чому вона так вирішила, ти попросив?
– Ні, вона сама запропонувала. Це ж логічно, вона одна, а в нас скоро одразу два хлопчики будуть. Як із ними в однокімнатній квартирі. А потім вони підростуть. Та й мені на роботу ближче добиратися.
– Несподівано. І вона готова переоформити свою трикімнатну квартиру на тебе, а собі взяти цю?
– Мама це робить із найкращих спонукань!
– Добре. Переоформлюйте, зрештою, це ваші квартири. Твоя мама до нас, сподіваюся, після цього не бігатиме щодня.
– Мама не така. У неї робота, подруги, якісь танці. У неї ж репетиції, виступи щотижня. Ніколи їй.
Переїзд відбувся. Максим усе організував сам. Олена щиро подякувала свекрусі.
– У вас дітки будуть, вам потрібніше.
Подружжя облаштовувалося на новому місці. Олена стала мамою двох синів. Хлопчаки неспокійні, вимогливі. Один засинав, другий прокидався. Олена справлялася, але було дуже тяжко. Макс працював.
Якось у двері наполегливо постукали, дзвінок відключили через малечу.
– Що ж ти, сестро, так довго відчиняєш? Опа! А де ж Валентина? А хто ви?
– Ви маєте на увазі Валентину Сергіївну?
– О, як! Її. Я її сестра. Марина мене звуть.
– Проходьте, Марино Сергіївно. Тільки тихо, хлопці сплять.
– Не Сергіївна, але гаразд. Дякую, що дозволила пройти. Жити я де буду, в якій кімнаті?
– Жити?
– Так. Частина квартири належить мені.
– Що? Я не знаю. Макс прийде лише увечері. Я взагалі не знала, що ви є. Вас на нашому весіллі не було. Чому?
– Макс тобі все розповість. Я ж думала, що Валентина тут, а вона…
Малята заплакали.
– Вибачте, ви тоді самі на кухні… у холодильнику сир, ковбаса…
– Добре.
Олена хотіла зателефонувати до чоловіка, але не стала, раптом ця тітка Марина почує. День пролетів непомітно. Марина приготувала обід та вечерю. Олена вперше за багато днів трохи відпочила. Увечері прийшов Максим.
– Тітко Марино?
– Не чекав?
– Знав, але не чекав. Мама сказала, що ви ніколи тут не з’явитеся.
– Максе, а мені ти нічого не хочеш пояснити? – Запитала Олена. – Чому я про це нічого не знаю?
– Вибач. Ти була в положенні, я не хотів тебе хвилювати, а зараз ти весь час із малюками.
– І коли ти збирався все розповісти?
– Мама сказала, що її сестра не повернеться.
– Це ще чому?
– Олено, твій чоловік напевно не наважиться все розповісти ніколи. Він частинами видає тобі всю правду, та й сам нещодавно дізнався. А може, і не все. Вони на мене не чекали.
– Я повернулася з місць позбавлення волі. Валентина спеціально квартиру поміняла, Макса в оману ввела, він тоді підлітком був. Він не знав нічого.
– А ось я все вже знаю. Боїться вона зустрічі зі мною, тому квартиру поміняла. Отакий сюрприз вона вам влаштувала. Підступний план, так би мовити.
– Тітко Марино, а ви сиділи? – Запитав Макс. – Мама сказала, що ви поїхали в Америку.
– То я американська тітонька? Чудово!
– А за що…
– За що сиділа? За помилку твоєї матері. У неї був ти, чоловіка не було. Тебе треба було підіймати. А я зовсім молода, двадцять років… Вона мене підставила.
– Подробиці обговорювати не будемо, але мене не було вісім років. Ви не хвилюйтесь, я недовго тут буду. У село поїду.
– Там у мене хата від батька. Добре, що Валя не має до неї відношення, батьки у нас різні. Мені тиждень потрібний. Потерпіть.
– Тітко Марино, я нічого не знав. Мама мені сказала тільки про частку у квартирі, коли ми переоформляли все. Я думав, ви в Америці.
– Про частку ви не хвилюйтесь, у мене всього восьма частина. Документи оформимо пізніше. У мене є будинок.
Олена переживала, тітка чоловіка з в’язниці. Що ж від неї чекати? Бреше, чи ні? А що тоді мати Максима?
Марина за цей тиждень дуже полегшила їй життя. Готувала, а іноді й з дітьми няньчилась.
– Час мені. Треба їхати, не заважатиму вам. А ви приїжджайте до мене, адресу я залишу вам. Дітям корисно на свіжому повітрі.
Мати Максимові нічого пояснювати не захотіла. Сказала лише, що Марина сама винна. Зустрічатися із сестрою вона так і не захотіла. Це говорило про те, що тітка казала правду. Валентина з онуками спілкувалась рідко, у неї свої справи.
А ось її сестра, навпаки, прив’язалася до дітей. Вона іноді приїжджала у гості із подарунками. З Оленою вони потоваришували. Вся родина їздила до села у гості. До бабусі! Саме так почали називати хлопчики Марину.
Бабуся Марина нарешті налагодила своє особисте життя, вийшла заміж. І скоро у них буде дитина, адже їй лише тридцять шість із маленьким хвостиком.
Смішно, але в її онуків скоро з’явиться дядько. Такі дивні родинні стосунки. Хто ким доводиться? Не важливо. Важливо, – що стосунки добрі.
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.
Залишити відповідь