– Дуже шкода, що я помилилася.

Маша розвернулася і пішла у ванну кімнату, залишивши Льошу в розгубленому стані.

Наступного ранку подружжя спробувало ще раз поговорити про те, що сталося. Здавалося, що емоції за ніч вщухли, але конструктивної розмови не вийшло.

Марія та Олексій вважалися ідеальною парою. Друзі відкрито заздрили молодим людям, адже їм вдалося знайти одне одного у метушні сучасного світу.

Весілля мало стати гідним початком нового етапу життя закоханих. Проте, все пішло зовсім не по тому сценарію…

Молоді люди випадково познайомилися на вулиці. Йшла злива й Олексій запропонував місце під своєю парасолькою симпатичній дівчині, яка стояла поряд в очікуванні трамвая.

Так, притулившись один до одного, вони познайомилися і більше не розлучалися.

Марія була вчителем іноземної мови у коледжі, а Олексій юристом у невеликій компанії.

– Таню, я маю таке відчуття, ніби я знаю Льошу все життя, – зізнавалася Марія подрузі. – Ось познайомилися місяць тому, а вже й дня без нього не можу.

– Ох, дивись, подруго, – нарікала Тетяна. – Ти ж знаєш, не можна так поринати у стосунки з чоловіками, вони цього не цінують.

– Льоша зовсім інший, – відповіла закохана дівчина. – Він зовсім не схожий всіх попередніх.

А головне, що він не схожий на мого тата. Марія раптом засмутилася.

– Це точно, – підтримала Таня подругу. – Дядько Сашко був ще той екземпляр.

У пам’яті Марії спалахнули спогади з дитинства, які дуже хотілося б забути.

Батько дівчинки був справжнім тираном. Він ніколи не підіймав руки ні на маму, ні на них із братом, але примудрявся влаштовувати в будинку нестерпну атмосферу.

Подарунки для мами

Батько тільки й робив, що словесно принижував і лаявся зі своєю родиною. Моральний тиск цієї людини не витримували ані діти, ані дружина.

За його словами, всі вони були людьми другого ґатунку, здатними лише для створення комфортного життя для нього самого.

Все дитинство Марія чула лише накази від батька, причому в образливій формі. Все в будинку мало підкорятися волі однієї людини.

Мама багато років терпіла чоловіка, але щойно діти підросли, усвідомила, що психологічний стан дітей їй дорожчий. Вона взяла дітей і втекла до самотньої двоюрідної тітки у місто.

Марії тоді було тринадцять років. Вона була дуже забитою і заляканою дитиною, брат був молодшим і швидко забув витівки батька.

Дівчинка довго не могла знайти своє місце в суспільстві. Мама змушена була звернутися до дитячого психолога, який допоміг дочці підняти самооцінку.

Саме через батька, Маша насторожено ставилася до хлопців.

До зустрічі з Олексієм вона думала, що таких чудових хлопців немає. Він змусив повірити, що у відносинах головне це кохання та взаєморозуміння.

Подарункові кошики

Молоді люди зустрічалися рік, після чого Льоша зробив дівчині пропозицію. Маша погодилася.

Підготовка до весілля була одним із найщасливіших періодів. Батьки Льоші та мама Маші домовилися влаштувати для пари справжнє свято.

Урочистість вийшла дуже романтичною, затишною і по-справжньому сімейною.

На ранок після весілля молоді вирішили влаштувати спільний з батьками сніданок. Марія продумала меню та замовила в ресторані доставку.

– Льоша, допоможи мені накрити на стіл, – звернулася молода дружина до чоловіка. – Батьки вже незабаром приїдуть, а я не встигаю.

– Ну, Маша, це ніби не чоловіча справа, – невдоволено відповів Льоша. – Я оплатив доставку, а решта – це справа, яка потребує жіночих рук.

Марія обернулася і здивовано подивилася на чоловіка:

– У нас патріархат давно скінчився, якщо мені не зраджує пам’ять. Тому, якщо це був жарт, то вкрай невдалий.

– Зрозумів-зрозумів, вже йду допомагати, – розтягнувся в посмішці Льоша.

Настрій дівчини був трохи зіпсований, але батьки були вже на підході, тому засмучуватися часу не було.

Сніданок у тісному сімейному колі проходив у теплій атмосфері. Молодих ще раз привітали з одруженням та побажали щасливого сімейного життя.

– Дорогі наші діти, – сказав свекор. – Головне слухайте та прислухайтесь один до одного. Льоша ти тепер глава сім’ї й на тобі вся відповідальність. А ти Маша слухайся чоловіка. Це так важливо, так люба? – Мати Олексія кивнула.

– А ми ось тут якраз з ранку з’ясували, хто чим має займатися, – Льоша засміявся. – Так, Машо?

Маша злісно подивилася на чоловіка. Але Льоша не вгавав:

– Я вважаю, що істини, вироблені поколіннями, міняти не варто. Дружина повинна беззаперечно слухатися чоловіка та виконувати всі його розпорядження. А чоловік має їх уміло роздавати.

Льоша розреготався в голос. Марія відчула, як усередині здіймається злість.

У дитинстві вона чула подібні фрази від батька. Дівчина подивилася на маму, яка теж зблідла.

Подарунки для мами

– Це жарт стародавнього неандертальця, – тремтячим голосом сказала Маша. – Жаль, що ти не висловлював своїх думок до весілля. Адже тоді я б все зрозуміла раніше, і весілля просто не було.

В очах дівчини блиснули сльози.

– Вибачте, я краще піду прогуляюся, – сказала Марія. – Дякую всім за компанію.

Маша схопила рюкзак і вилетіла з квартири. Олексій дзвонив кожні десять хвилин, але розмовляти з ним не було жодного бажання. Вона блукала парком до самого вечора.

Щойно вона повернулася в їхню з Льошею орендовану квартиру, як новоспечений чоловік накинувся з претензіями:

– То що за демарш такий був? Мені було соромно за тебе перед батьками. Взяла і пішла, поставивши мене в дурне становище.

– Я вибачилася перед Світланою Єгорівною та Борисом Володимировичем, – відповіла Маша. – Якби ти стежив за своєю мовою, то й не довелося б нікуди йти.

– А що я такого сказав? Ну, якщо так з давніх-давен повелося.

– Ти це зараз серйозно говориш? – витріщивши очі, спитала Маша.

Олексій посміхнувся.

– Ну, може, трохи утрирую, але загалом суть така і є, – продовжуючи безглуздо посміхатися, сказав він. – Ти що не розумієш жартів?

– Я вийшла за тебе заміж, бо думала ти інший, не такий, як усі, – тремтячим голосом сказала дівчина. – Це була моя помилка.

– Маша, ти просто не жила у повній родині та не знаєш, як будуються стосунки у парі, – відповів чоловік. – Ти ж сама казала, що мама виховувала вас сама. Може тобі й сподобається віддатись у повне розпорядження чоловіка.

Льоша продовжував говорити з легкою усмішкою.

– Я тобі не все сказала про своє дитинство, – тихо сказала Маша. – Моя мама насилу втекла і відвезла нас від нашого батька. Він нам показував щодня, де наше місце.

Дівчина замовкла.

– Саме тому я нікому не дозволю принижувати себе. Дуже шкода, що я помилилася.

Маша розвернулася і пішла у ванну кімнату, залишивши Льошу в розгубленому стані.

Наступного ранку подружжя спробувало ще раз поговорити про те, що сталося. Здавалося, що емоції за ніч вщухли, але конструктивної розмови не вийшло.

– Маша, я не знаю, як нам “пощастило” зробити таку помилку? – сумно промовив Олексій. – Я навіть не думав, що ти так здатна чіплятись до слів. В мене повне відчуття того, що почуття гумору тебе покинуло перед входом до РАГСу. Може, ми даремно одружилися?

Дівчина сиділа мовчки, дивлячись в одну точку. По щоках текли сльози.

– Дай мені один день, – нарешті сказала вона. – Я зберу речі і повернуся до мами. На розлучення подам сама.

Льоша похитав головою і більше нічого не сказав.

Марія дуже важко переживала розлучення з коханим чоловіком. Багато разів дівчина прокручувала той злощасний день у своїй пам’яті.

Чим більше вона думала, тим більше їй здавалося, що через жарти в Олексія було таємне бажання побудувати саме такі стосунки у власній родині.

– Доню, мені здається ти даремно так з Олексієм, – почала розмову мама. – Він ніби добрий хлопець. Може він просто невдало пожартував?

– Мамо, мені дивно чути це саме від тебе, – зауважила Маша. – Тільки не кажи мені, що тебе такий жарт теж не насторожив. У кожному жарті є лише частка жарту, а решта правда, чи не так?

Мама невпевнено знизала плечима.

– Ви були такі закохані та щасливі… А зараз серце крається, дивлячись на тебе.

– А ти хіба не була щасливою, коли виходила заміж за мого батька, – з глузуванням відповіла дівчина. – Чи багато тобі потім цей жартівник щастя в житті приніс?

Ні мама, я на твої граблі не наступлю. Краще бути однією, ніж терпіти моральні приниження день у день.

– Ну, ти навіть не захотіла вислухати Льошу, коли він приходив миритися.

– Мамуся, будь ласка, досить мене мучити та рвати душу. Розлучилися, отже, так треба було. Давай більше не повертатимемося до цієї теми.

З моменту розлучення минуло пів року. Маша дуже сумувала за Льошею і часто згадувала щасливі моменти, які були між ними.

Від його кращого друга дівчина дізналася, що Олексій відчуває ті самі почуття. Він до кінця так і не зрозумів, що зробив не так, і на що образилася Маша.

– Машо, ви такою парою були класною. Ну що ти влаштувала бурю у склянці води? – спитала одного разу подруга Таня. – Треба було все йому розповісти про свого тата й про те, як той знущався над вами все дитинство.

Льошка гарний хлопець, він би зрозумів. Маша тільки тяжко зітхнула.

– До речі, а ти знаєш, що твій тато хильнув зайвого і впав на будівництві? Мені мої батьки розповіли, що там трапилося, – сказала Таня. – Забився серйозно і тепер пересувається на кріслі. Живе зі своєю черговою дружиною, інвалідність начебто йому дали.

– Чесно, Танюша, мені зовсім байдуже, що там з ним сталося, – байдуже відповіла Маша. – Ми не спілкувалися більше жодного разу після того, як приїхали сюди. Понад дванадцять років минуло, а я досі з жахом згадую його батьківське виховання. Страх повторити долю мами глибоко засів у моїй свідомості. Напевно, тому й слова Олексія мене так зачепили.

Подруги побалакали ще трохи, і Таня поїхала додому.

Маша зовсім засумувала, адже через три дні новий рік вони збиралися зустріти його з Льошею.

У голові у дівчини промайнула думка про те, що може вона даремно буквально сприйняла слова чоловіка? Але як це виправити, Марія не знала.

Вранці у двері подзвонили. На порозі стояв Олексій із букетом ромашок.

– Тільки не жени мене, – одразу заявив молодик. – Мені треба сказати тобі щось важливе.

Маша мимоволі посміхнулася. Вона була дуже рада побачити кохану людину.

– Твоя мама мені все розповіла, – продовжив Льоша. – Мені шкода, що твій батько був таким, м’яко кажучи, негідним чоловіком. Я перепрошую, мені зовсім не хотілося тебе образити. Це був дурний жарт. Мені дуже погано без тебе.

– Мені теж, – підійшовши до Льоші, відповіла Маша. – Ти теж пробач мені, не знаю, що на мене тоді найшло.

Льоша простяг дівчині букет і дістав з кишені їхні обручки.

– Може, спробуємо ще раз? – ніжно промовив він. – Другий шлюб точно буде довгим та щасливим.

Він одягнув обручку Марії на палець і міцно обійняв.

Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?

💬 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!