Таня випадково почула розмову старшого брата. Він говорив телефоном, не припускаючи, що сестра все чує. А Таня чула, вона сіла відпочити від виполювання грядок на лаву під вікном.
Червень, іспити позаду, вся справа в очікуванні результатів. Від спеки паморочилося в голові та нила спина, але нічого вона впорається. Мамі тяжко, вона працює.
Батько… батько теж працює, але йому не треба полоти грядки, прийшов і лежи на дивані з пінним, він же втомлюється. Брат Андрій після армії хотів податися в місто, але вважав за краще жити поки що на шиї батьків. Жив, гуляв.
– Діно, треба трохи почекати! У сестрички день народження завтра. Я знаю, де вона ховає гроші. У неї скринька із замком, я нещодавно її знайшов.
– Наївне дівчисько, я навіть навчився відчиняти замочок. Вона збирає на навчання, поїхати хоче. Їй уже три роки дарують гроші, і під час канікул підробляє. Усе туди.
– У день народження додасться туди пристойна сума, – їй же вісімнадцять. Бабця у нас не жадібна, та й мати їй на навчання відкладає. Поповниться казна і зникне.
– Ти їй можеш також мані подарувати, ти ж подруга, твої гроші до нас і повернуться. І уяви, там у неї й банківська карта лежить.
– Скільки там грошей? Чого сміюся? Так вона така наївна, написала ПІН-код на конвертику з картою. Завтра все поповниться, і ми з тобою зможемо поїхати. На початок вистачить. Я роботу знайду і ти не будеш у цьому селі жити.
Таня згадала, що одного разу Дінка розповіла їй про кавалера, який оплачуватиме її навчання та винайматиме квартиру. Її батьки на це грошей не мають і ніколи не матимуть.
Школу Діна закінчила рік тому, а на навчання не вступила. Чекають на її день народження і брат все знає про її гроші.
Вкрасти? Те, що вона накопичувала для себе, піде на сусідку Діну. Яка вона подруга, просто сусідка. Брат вирішив обікрасти її заради сусідки? А мати? Може, вони і її… Ні, мама всі гроші тримає на карті, а карту не випускає з рук через батька.
Таня повернулася на грядки.
Наступного дня дівчина приймала вітання та подарунки. Заповітні конверти складала на тумбу перед телевізором.
– Доню, ти б прибрала подарунки.
– Мамочко, все добре. Вдома тільки свої залишились, гості пішли.
– Забери, люба. Сховай від гріха подалі.
– Добре. Потім подивлюся, хто скільки подарував. А поки що ми домовилися погуляти.
– Біжи.
Додому Таня повернулася близько одинадцятої вечора. Батько вже спав, у кімнаті брата теж було тихо.
– Таня, ти поїж, напевно голодна, – тихо сказала мама з кімнати.
– Добре, я тихо, спіть.
Вранці вибухнув скандал. Батько не міг знайти свого гаманця, а коли знайшов, то там не було п’яти останніх тисяч. Спочатку він накинувся із претензіями на дружину, а потім виявилося, що вдома немає Андрія. Не було його речей.
– Таня, де твої конверти? – Злякалася мама.
– У скриньці.
‐ Показуй.
Порожня скринька. Нема конвертів, грошей, карти.
– Мамо, а де твоя карта?
– Моя? – Жінка почала гарячково ритися в сумці. – Фу, ось вона. Адже я її далеко ховаю.
– Сховала своє, а про моє не потурбувалася!
– А я тобі скільки разів говорила про карту.
– Ну, не винен же я, що нам зарплату готівкою дають. Тільки обіцяють усе. Щось їм там не вигідно. Добре, що зарплата за три дні. Доведеться від пінного відмовитися заради навчання дочки. Давно збирався, так…
– Кинеш?
– Кину! Ось зараз! Все! Та й вживаю я небагато. У вихідний пляшечка, друга.
Таня пішла проводити матір на роботу і розповіла про розмову брата з Дінкою, про гроші. За батька говорити не стала, мати давно мріяла, щоб він не пив взагалі. А тут у нього вагомий привід покинути.
– Доню, ти в мене розумна не по роках.
– Звичайно розумна, атестат хороший, вступлю сама.
Андрій пішов із дому вночі. Поспішав, карту, конверти з грошима просто засунув у кишеню. Квитки на міжміський автобус купили заздалегідь. В автобусі він вже уявляв своє світле майбутнє з Діною.
Плескав по кишені з конвертами, кілька разів дивився на карту. Карта, звичайно, гірша, ніж готівка, але ПІН-код є, відразу все і зніме. Напевно, сума хороша. Ось із двадцяти почати треба. Аби банкомат видав.
Банкомат не видав. Карта була заблокована.
– Як же так! Вона і всю готівку нещодавно на карту… Там навіть записка із сумами. Сто тисяч!
Порожні конверти. А там має бути хороша сума.
– Ти без грошей? Ти ж обіцяв мені світле майбутнє, – кричала Діна. – Ти ж обіцяв сьогодні бенкет закотити.
– Діно…
– Як тобі вірити?
Вони посварилися і розлучилися. Довелося Діні одразу шукати роботу, грошей не було навіть на дорогу назад.
Андрій повертатися додому не збирався, у нього було в кишені п’ять тисяч із гаманця батька. Прогулявся із новими знайомими. Знайомі допомогли, але це вже інша історія. Андрій став злодієм, а може, він уже ним був.
Таня вчинила розумно. Гроші переказала на іншу карту, туди ж і всі подарункові поклала, з конвертів, і всю готівку, що так старанно зберігалася.
На навчання вистачить, особливо, якщо вступити на бюджет. Стару картку заблокувала, суми просто написала. Хотіла мільйон написати на сміх, але це було б неправдоподібно. Хотів обікрасти – провчила.
Батько покинув у пляшку заглядати, мати рада, тільки ось втрата сина її засмучувала. Вкрав би він гроші Тані чи ні, натура його не змінилася б, додому він більше не повернеться.Ось такі брати бувають! Можливо хтось і свого родича впізнав…
Пишіть в коментарях. що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!
Залишити відповідь