22 Листопада, 2024
Маю вибрати між рідною дитиною і польським коханцем. Без поради тут просто не обійтися…

Маю вибрати між рідною дитиною і польським коханцем. Без поради тут просто не обійтися…

Коли боргів стало втричі більше, ніж прибутків, я вирішила поїхати в Польщу на заробітки.

Гроші доводилося позичати, бо маю тринадцятирічного сина, якого виховую сама. Із чоловіком розлучилась, стосунки в нас не склались. Іноді він приїздить на вихідні. Пограється із сином декілька годин і знову зникає.

Я працювала за мінімалку, а син дуже швидко росте. Постійно треба купувати одяг, вітаміни, збирати його до школи. Дуже допомагала моя мама, яка підстраховувала своєю пенсією.

Мої безкінечні кредити почались просто: зламався холодильник, без нього жити нереально, а грошей немає. Після цього в домі прорвало трубу. Що ж робити? Звісно, брати ще один кредит.

Позика за позикою і я зрозуміла, що сама вже з боргів не вилізу. 

Цю ситуацію ми почали обговорювати з мамою. І хоча вона була не в захваті від моєї ідеї, борги на багато тисяч гривень її переконали.

Сина я лишила на маму і поїхала за кордон шукати роботу.

Спочатку працювала на заводі. Робота була нестерпна: весь день стоїш на ногах, ні сісти, ні відпочити, потім – повертаєшся в гуртожиток, де ще з десяток таких, як і ти.

Довго я не витримала і знайшла інший підробіток- продавчинею в магазині.

Через кілька місяців жити стало простіше. Може, через те, що я зустріла Якуба: поляка, з яким ми з часом почали зустрічатись. Він мав власну трикімнатну квартиру, тому я ще й заощаджувала гроші на житлі.

Через рік Якуб запропонував мені стати його дружиною, і я обіцяла подумати.

Але наші плани змінила війна.

Я одразу забрала свою маму та малого сина в Польщу. Якуб не був проти, місця всім вистачало. Та згодом я помітила, що його дратують мої рідні.

Він не казав, що саме йому не подобається, але вже через місяць заявив, що така обстановка не для нього. І пропозицію він робив мені, а не всій моїй родині.

Це було дуже образливо, тому ми всі оформились як біженці, щоб не дратувати Якуба та жити окремо.

У гуртожитку, в який нас поселили, не найкращі умови. Але так усім спокійніше.

Якуб щодня каже, як мене кохає, і чекає, що в Україні скінчиться війна і я відправлю маму та сина назад.

Але він ще не знає, що я збираюсь повертатись разом із ними.

Він не розуміє, чому я знову не можу залишити сина з мамою, бо вже робила так, їдучи на заробітки.

Але тоді це була вимушена міра, а зараз я повинна зробити вибір.

Я не знаю, що мені робити: обрати кохання чи рідного сина?

Що ви робили б на моєму місці?

VikaB

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *