Романович

Колись від такого сну я б прокинулася схвильована і радісна, але тепер я вже добре пам’ятаю слова бабусі: «Не добре себе бачити у весільній сукні, ще цього року заміж не вийдеш». І бабуся була права, у свої сорок два я була незаміжня і виходило, що ще й цього року не буде свята на моїй вулиці. … Читати далі

– Ото вибрала собі… – бурмотіла Марія, дивлячись, як донька з нареченим стоїть на подвір’ї. Не подобався їй майбутній зять, але дочка доросла, це її вибір. – Мамо, це Роман. Ми з ним одружимося, – сказала Оля з тією впертістю, яку Марія добре пам’ятала з дитинства доньки. Марія Іванівна не злюбила Романа з першого погляду. … Читати далі

– Ну нема в мене грошей зараз, так буває. Оксано, повір, все налагодиться, а цей період треба пережити. Ігор дивився на дружину не то винуватими, не то розгубленими очима. Раптом на їхнє подвір’я забігла Ліля, колишня однокласниця Оксани, і Ігор зрадів, що це шанс перервати цю незручну для нього розмову. – Ну все, я побіг, … Читати далі

– Доню, прийшла б у вихідні. Давно з тобою не гуляли. Походимо по крамницях, купимо щось смачненького! Чи тебе твій ірод не відпустить? – Ну чому ж не відпустить, мамо? – Ірина знала, вказувати матері на те, що її чоловік зовсім не ірод, марно. А тому просто пропустила повз вуха її зауваження, – прийду, звичайно. … Читати далі

– Мамо, ти не знаєш, чого це тато наші з Льонькою кімнати рулеткою вимірює? – Запитала у Наталії її дочка Вероніка. – Поняття не маю, – відповіла мати. – Може, нарешті вирішив зробити ремонт? – Та ні, він щось усе бурмоче: «Поміститься – не поміститься». Зі своєю ідеєю Георгій ознайомив дружину увечері. – Послухай, Наталя, … Читати далі

– Ганно, ось візьміть трохи гілок липи. Син приніс забагато, ми вже всю хату замаїли, а у вас, бачу, пусто, – Марія по-сусідськи вирішила поділитися з Ганною, бо знала, що та самотня зараз, і нема кому їй допомогти. Одна внучка Оленка є, і то дівчина живе в місті, в село навідується не часто. Село Верхівці … Читати далі

– Ну що я їй зробила, що вона так до мене ставиться? – Марія глянула на сина, що хоч він її зараз зрозуміє. Марія – 65-річна жінка, давно вдова. Син Ігор жив у місті, але зараз обставини змінилися, і він перебрався з міста назад у село, бо після скорочення втратив роботу, і привіз із собою … Читати далі

– Це мій дім, – почала говорити вона, і всі замовкли, втупилися на неї. – І ви не маєте права мене ображати і принижувати. Якщо вам не подобається моя поведінка, то можете просто зараз збирати свої речі і з’їжджати. А якщо вас щось не влаштовує, то подивіться для початку на себе. Марина виховувала дітей одна. … Читати далі

– А може, ми просто гроші передамо. Сам подумай, навіщо нам зараз таку відстань долати? Не на часі це весілля, – Лариса з усіх сил намагалася відговорити чоловіка від поїздки в їхні рідні місця. – Це не просто весілля, це весілля моєї єдиної племінниці, то ж не поїхати я не можу. А ти не хочеш … Читати далі

– Петре, ти хоч раз можеш зробити те, що я тебе просила? Весь день біля свого трактора, а я просила тебе грядку скопати, бо буду огірки сіяти, – гукнула Ганна з порогу. – Та я тільки подивлюсь, що з гальмами, – озвався Петро, витираючи руки об ганчірку. – Той трактор лише у тебе час та … Читати далі