Романович Юрій сидів на дивані у своїй орендованій однокімнатній квартирі і задумливо дивився в стелю. Третя година ночі, а сон не йшов – мозок гарячково перебирав варіанти, як поправити фінансовий стан, що похитнувся. Вчора надійшло повідомлення від банку про прострочення кредиту, і це був уже третій кредит за останні пів року. Він узяв телефон та набрав … Читати далі
Мені не подобається бути «майже дружиною». Набридло вдавати, що мене влаштовує роль вічної нареченої Вероніка завмерла перед дзеркалом, розглядаючи своє відображення. Тридцять два. Вік, коли час уже… А що, власне, час? Стати дружиною? Матір’ю? Перетворитися з вічної нареченої на законну супутницю? Вона провела рукою по волоссю, затримавши погляд на безіменному пальці лівої руки. Порожньому. Все … Читати далі
Будинок він продав у травні, за два тижні, першому ж покупцю і без торгу. Будинок, в якому з’явився на світ, в якому народ илися його батько і дід, і в якому він прожив сімдесят п’ять років, мінус армія. Гроші – три мільйони двісті – поділив на чотири частини та роздав онукам. Кожному по вісімсот тисяч, … Читати далі
– Ти що, купила квартиру? Ти ж раніше жила від зарплати до зарплати! – колишній чоловік не міг повірити своїм очам. – Ой… Катю? Ти тут мешкаєш? – колишній чоловік завмер з пакетом їжі біля дверей, переводячи погляд з її домашнього одягу на новий передпокій з дорогим ремонтом. Катя мовчки забрала замовлення, намагаючись не виказати, … Читати далі
Руки тремтіли від злості. Надія Петрівна телефонувала вже втретє за тиждень, щоразу з тим самим проханням — допомогти їй із покупками, з’їздити в поліклініку, привезти ліки. Наче нічого не змінилося, наче я досі її невістка, наче три роки тому не було того болісного розлучення з її дорогоцінним синочком. Вранці я відвела доньку в садок, а … Читати далі
Анфіса стояла посеред вітальні, роздивляючись чоловіка так, наче бачила його вперше. — Отже, моя квартира тобі більше не належить? — голос Анфіси звучав напрочуд спокійно. — Три роки я терпіла твою рідню, а тепер з’ясовується, що ти просто брехав мені! — Фісо, ти все не так розумієш! — Кирило ходив туди-сюди. — Я ж пояснював… … Читати далі
— Ти сама винна, що я йду саме сьогодні, у твоє свято! — Степан кинув в’язку ключів на тумбочку біля дзеркала так, що вона підскочила й голосно задзвеніла. Надія завмерла посеред вітальні з фартухом у руках. На столі стояли запечена курка, миска з салатом і домашній пиріг, який вона випікала ще з самого ранку. Їй … Читати далі
– Ти сорочку мою бордову відпарила? – Анатолій стояв у дверях спальні, чухаючи живіт. На годиннику була десята ранку. Субота. День його сорокаріччя. – У шафі висить, – коротко відповіла Женя. Вона не оберталася. Перед нею на обробній дошці лежав значний шматок свинини. Ніж методично різав м’ясо на рівні стейки. Спина вже сильно нила. Женя … Читати далі
– Сергію, синку, привіт. – Олександра дзвонити не стала, сама прийшла, значить, щось важливе. Ірина вийшла з кухні привітатись. – Ірочко, привіт, чайник вмикай, я пиріг принесла. За столом Олександра почала розмову. – Сестра моя захворіла, безплатну чергу чекати довго, вона там велика, а от платно можна зробити швидко. – Чим захворіла? Щось серйозне? – … Читати далі
— Галю, ти тільки не гнівайся, але твій Ярослав заміж мене кличе, — сказала молодша сестра і весело поправила стрічку у волоссі. Вона стояла посеред хати, крутилася перед дзеркалом і сяяла, немов травневе сонечко. Їй було байдуже, що в цю саму мить увесь світ старшої сестри розсипався на дрібні скалки. Галина повільно опустила погляд на … Читати далі