Романович

Дев’ятиповерховий будинок на околиці Тернополя Соломія пам’ятала краще, ніж власний день народження. Дванадцять років тому вона вперше піднялася тими сходами в обшарпаний під’їзд, де зі стелі сипалася штукатурка, а ліфт вмикався тоді, коли йому заманеться. Квартиру на дев’ятому поверсі молодятам подарувала свекруха, Галина Михайлівна. Сама вона повернулася до батьківської хати в селі Купчинці, що за … Читати далі

Оксана прокинулася о п’ятій ранку, як і щодня. За вікном іще стояла темрява, а біля магазину крізь паркан мерехтів ліхтар. Вона підвелася, перехрестилася на ікони в кутку, тихо прочитала «Отче наш» і пішла на кухню. Тісто вона замісила ще звечора, тож тепер воно гарно піднялося й пахло дріжджами та теплом. Оксана дістала картоплю, цибулю і … Читати далі

— Рідні люди іноді ранять сильніше за чужих, коли мова заходить про батьківську хату, — гірко кинув чоловік нотаріусу, міцно зціпивши пальці. — Ще й навпіл? Ви самі чуєте, що кажете? А садиба? Тато ж обіцяв її мені! — його голос тремтів від образи. — Я прекрасно розумію, що кажу, — спокійно відгукнувся сивий правник, … Читати далі

Олена стояла в коридорі й прислухалася до різких, пронизливих звуків за металевими дверима. Дзвінкий голос Галини Степанівни, її колишньої свекрухи, долинав крізь щільну обшивку, попри те що ручку смикали так, ніби вона ось-ось відірветься. Цей шум тягнувся вже якийсь час. А всередині Олени була кришталева тиша, повний спокій. Учора ввечері старий дверний механізм раптово заклинило, … Читати далі

– Ти взагалі розумієш, що ти накоїла?! Я через тебе третю добу ледь дихаю, а ти стоїш, дивишся на мене своїми святошними очима і робиш вигляд, ніби нічого страшного не сталося! – різко вигукнула Ірина просто з порога, щойно переступила поріг затишної міської квартири своєї родички. Галина Петрівна застигла з вологою серветкою в руках біля … Читати далі

Того похмурого сірого дня за вікном лікарні без упину мжичив дощ. Я, як завжди, була на чергуванні у відділенні. Проходячи повз палату для новонароджених, я помітила крихітне немовля, яке повільно ворушило рученятами. Воно виглядало таким спокійним і задоволеним! Я підійшла до ліжечка й легко полоскотала його по животику, але майже одразу інша медсестра різко зупинила … Читати далі

Соломія повернулася додому раніше, щоб приготувати чоловікові вечерю, а натомість на порозі побачила незнайому дівчину. Та спокійно заявила, що вже два роки зустрічається з Тарасом і прийшла попросити дружину відпустити його. Але коли чоловік повернувся додому й побачив обох жінок у вітальні, він раптом запитав: «А хто це?» І тут почалося найцікавіше… Зайшов я додому … Читати далі

Ірина Іванівна багато років підряд займалася репетиторством. Учнів вона приймала вдома, у своєму затишному кабінеті, де стояли невелика дошка і шафа з посібниками, зошитами та підручниками з української мови й літератури. До неї, досвідченої педагогині, зверталися і тоді, коли треба було підтягнути дитину за шкільною програмою, і коли потрібно було готуватися до іспитів. Ірина Іванівна … Читати далі

Дзвінок у двері пролунав саме тоді, коли Олена вже збиралася накривати на стіл. Вона відчинила — і на порозі побачила зовсім незнайому жінку з об’ємною папкою паперів під пахвою. «Це Ірина, наша юристка», — спокійно сказала Олена, переводячи погляд на свого чоловіка Сергія та Галину Іванівну, яка саме наливала суп. «Вона допоможе мені оформити документи … Читати далі

– Ну що, Оксано, привітати знову нема з чим, – сказав лікар буденним тоном, і від цього ставало ще болючіше. Жінка років п’ятдесяти, в окулярах на ланцюжку, посунула теку й поклала перед Оксаною аркуш із результатами. – Аналізи в обох хороші, і в тебе, і в Ігоря. Але… – вона розвела руками, і цей жест … Читати далі