1 Травня, 2026

Future Investments

Автор: Романович

— Побачу поруч Федьку Щербака – коси обірву, вдома замкну. Зрозуміло, що слухалися не всі, і Федька, часто приходячи додому під ранок, струшував із себе солому або сіно. Не раз доводилося йому вистрибувати з вікон – добре, що двоповерхових будинків у селі не було. А коли в якоїсь молодиці зʼявлялася дитина, сільські пліткарки обов’язково приходили в будинок – подивитися, чи не схоже маля на Федора. І, кажуть, випадки були {"AIGC":{"Label":"1","ContentProducer":"MiniMax","ProduceID":"06e544abc3673d6657872b155aa5277f","ReservedCode1":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"64439706d59904181f2146be529dda2db175f2ed9d1ab67053dcf5cc8a2535c5b47b916404ea5095adf3116c8a3a99df464b96cf306566d3a5048d87b166a0af"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"d3a3fd525d54553166b447cdfd02eed0c656c5b682cc831a043e33e66a67ff4e564aedfb40e2f96660189476ee597515c33b70f3dc901dcd06d0dd93bfd598ea"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"fc525969739e43b806ba6e70169918953f7426c118c7a46712649a1d239d9197"}]}}","ContentPropagator":"MiniMax","PropagateID":"06e544abc3673d6657872b155aa5277f","ReservedCode2":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"26ec96cc53e5ced04f6177a4d319b2752fc308ee7de8b530d3d0d99e39d34f71a06a926f423047afa88bbd937e28e5f2706cf3225ed77aebf2bb3738d17ea01f"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"4ef8e778620cb6bf4a3739ef8440f4ca8954d5d926cafd493247f4bc5acd24d364894e273ebff5631d16e6f42fd4ed04d9c6a6befa7818da4fdc551f314ac9a6"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"fc525969739e43b806ba6e70169918953f7426c118c7a46712649a1d239d9197"}]}}"}}
Uncategorized

— Побачу поруч Федьку Щербака – коси обірву, вдома замкну. Зрозуміло, що слухалися не всі, і Федька, часто приходячи додому під ранок, струшував із себе солому або сіно. Не раз доводилося йому вистрибувати з вікон – добре, що двоповерхових будинків у селі не було. А коли в якоїсь молодиці зʼявлялася дитина, сільські пліткарки обов’язково приходили в будинок – подивитися, чи не схоже маля на Федора. І, кажуть, випадки були

Федір Петрович Щербак прийшов з роботи і на ґанку спіткнувся об велику валізу. Поруч із валізою стояла картонна коробка з-під телевізора, перев’язана білизняною мотузкою. Він смикнув за дверну ручку – двері не відчинилися. «Розбухла, чи що, – подумав Федір Петрович, – треба трохи посмикати». Смикнув сильніше – не відчинилися. «Дивно, дружина вже має бути вдома» […]

Read More
І одного разу вона вийшла трохи пізніше з дому, коли приїхав Діма, бо допомогла тітці Тані спустити банки із закрутками в льох. І побачила, як сестричка Олена цілує її Діму, обвивши його руками за шию. Побачивши Катю, Діма зняв її руки з себе і подивився винувато. Але Катя кинулася геть, вона бігла вулицею, не відчуваючи під собою ніг. Сльози застилали її обличчя. Отямилася на краю села, впала під великий дуб, закрила обличчя руками й розридалася {"AIGC":{"Label":"1","ContentProducer":"MiniMax","ProduceID":"0f7196917bb5e0e3efd151451b51f97e","ReservedCode1":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"03e7fbd0264a211a6688528e8a086a5b96619ff4e942c868bb65646da1aefe5e21f2da43c4f09a503b12391e7673c1e3b0853a43ff495e5eede93bf670ac5e64"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"f037efbce955352e7d7b872dcda5214a709180864355509c05104313188d6f7c4b7d801af0ef490f2e981e1a33d6b8a0d460d34413d53e1ee39ec31abd67b855"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"a280f0350867f282be9c36b24972b529a6febf06c25838ee1e97577fa18cf300"}]}}","ContentPropagator":"MiniMax","PropagateID":"0f7196917bb5e0e3efd151451b51f97e","ReservedCode2":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"b91725d215b6be0dc780b73ab65cf5e7bba4dbf0512764a633ba4596f688f7a0fbb6eeec5a3e5af9bc90af18129ba19de2f51037b2b74af8c2ed8693ef34f1af"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"dd304a81e1d2d1b6897cd9b62fbff66c1d8de4d0df59599e915d13b13b55f6ceb1bef7b276da62926905a1f598a3e85e8432f370f12fda50a0edc8425f10b09f"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"a280f0350867f282be9c36b24972b529a6febf06c25838ee1e97577fa18cf300"}]}}"}}
Uncategorized

І одного разу вона вийшла трохи пізніше з дому, коли приїхав Діма, бо допомогла тітці Тані спустити банки із закрутками в льох. І побачила, як сестричка Олена цілує її Діму, обвивши його руками за шию. Побачивши Катю, Діма зняв її руки з себе і подивився винувато. Але Катя кинулася геть, вона бігла вулицею, не відчуваючи під собою ніг. Сльози застилали її обличчя. Отямилася на краю села, впала під великий дуб, закрила обличчя руками й розридалася

Катрусі було шість років, коли від неї пішла мама. Вона чекала братика, коли мамі стало зле і її відвезли в лікарню. А звідти вона не повернулася, і братика теж ніякого не було. Батько сидів на кухні й тихенько скиглив, приходили й ішли чужі люди, іншої рідні, крім батька, у дівчинки не було. Потім маму проводжали […]

Read More
— Вова, може, відзначимо в якомусь недорогому кафе? – запитала вона. — Навіщо в кафе? У нас простора вітальня і розсувний стіл якраз для таких випадків, – насупив брови Володимир. – Запечи курочку, відвари картоплі. Салатів побільше зроби. І нарізку. Підемо разом у магазин сьогодні і купимо продукти. — Стільки всього наготувати? – жахнулася Олена. – Та коли ж я це все зроблю, якщо Алінка з рук не злазить? Давай замовимо готову їжу
Uncategorized

— Вова, може, відзначимо в якомусь недорогому кафе? – запитала вона. — Навіщо в кафе? У нас простора вітальня і розсувний стіл якраз для таких випадків, – насупив брови Володимир. – Запечи курочку, відвари картоплі. Салатів побільше зроби. І нарізку. Підемо разом у магазин сьогодні і купимо продукти. — Стільки всього наготувати? – жахнулася Олена. – Та коли ж я це все зроблю, якщо Алінка з рук не злазить? Давай замовимо готову їжу

— Іменинниця наша зовсім нікудишня господиня. Курку спалила, дитину заспокоїти не може, стіл не накрила, – перераховувала свекруха збентеженій свасі. – Ставлю тобі двійку за виховання доньки! Ніна Іванівна, мама Олени, придумала, як врятувати іменини доньки. Хоч і знала, що свати і зять не схвалять її ідею… Коли Олена, ще не будучи дружиною Володимира, уперше […]

Read More
Ти ж казала, що на оренду теж гроші відклали, – звернулася вона до матері. — Відклали, але я сподівалася заощадити, не думала, що мати вам такі «драконівські умови» виставить, – протягнула Валентина. — Які це «драконівські»? – втрутилася в розмову Ніна. – Квартира трохи занедбана. Треба один раз відмити, а далі просто підтримувати порядок. — Тобі, Нінко, добре – ти на бюджет вступила, тобі гуртожиток дали, – сказала Віка
Uncategorized

Ти ж казала, що на оренду теж гроші відклали, – звернулася вона до матері. — Відклали, але я сподівалася заощадити, не думала, що мати вам такі «драконівські умови» виставить, – протягнула Валентина. — Які це «драконівські»? – втрутилася в розмову Ніна. – Квартира трохи занедбана. Треба один раз відмити, а далі просто підтримувати порядок. — Тобі, Нінко, добре – ти на бюджет вступила, тобі гуртожиток дали, – сказала Віка

— Ну що? Вступили обидві? Молодці! Ти, Віко, куди вступила? — На бухгалтерський облік, – відповіла внучка. — А ти, Ніно? — На юридичний. — Адвокатом хочеш бути? – продовжувала питати бабуся. — Ні, слідчим, – відповіла Ніна. — Зрозуміло, надивилися серіалів про жінок слідчих. Ну, гаразд, значить, колегами будемо. Це зараз Зоя Іванівна – […]

Read More
— Льоню, – Марія теж зітхнула. – По-перше, ми з тобою вже домовилися. А, по-друге, твоя мама сама мені дзвонила і дуже просила знайти можливість і вибратися. Усе-таки в неї ювілей, а не просто іменини. Ну і, по-третє, ти ж сам знаєш, що я вже півроку далі дитячого майданчика, поліклініки та магазину нікуди не вибиралася. Мені теж хочеться трохи відпочити і змінити обстановку. — Ні, ну а що ти хотіла? – здивувався Льоня. – Ти, коли погоджувалася на дитину, та не просто погоджувалася, а хотіла її, мала розуміти, що дуже довго жодних розваг у тебе не буде
Uncategorized

— Льоню, – Марія теж зітхнула. – По-перше, ми з тобою вже домовилися. А, по-друге, твоя мама сама мені дзвонила і дуже просила знайти можливість і вибратися. Усе-таки в неї ювілей, а не просто іменини. Ну і, по-третє, ти ж сам знаєш, що я вже півроку далі дитячого майданчика, поліклініки та магазину нікуди не вибиралася. Мені теж хочеться трохи відпочити і змінити обстановку. — Ні, ну а що ти хотіла? – здивувався Льоня. – Ти, коли погоджувалася на дитину, та не просто погоджувалася, а хотіла її, мала розуміти, що дуже довго жодних розваг у тебе не буде

Льоня доїв котлету, акуратно підібрав з тарілки залишки пюре і подивився на дружину. Марійка сьогодні перебувала в чудовому настрої і навіть щось наспівувала, домиваючи посуд. — Доїв? – запитала вона, обертаючись, – давай тарілку. – Льоня тарілку простягнув і зітхнув сумно. — Марійко, – сказав він, – може, все-таки не підеш, га? — Що ти […]

Read More
З Польщі мене чоловік не зустрів, а його телефон був вимкнений. Я сіла в автобус і ледве добралася з тими торбами. Приходжу — пес гавкає, не впізнає мене, а в домі хоч…
Uncategorized

З Польщі мене чоловік не зустрів, а його телефон був вимкнений. Я сіла в автобус і ледве добралася з тими торбами. Приходжу — пес гавкає, не впізнає мене, а в домі хоч…

Називайте мене як хочете. Мене вже переболіло — справді. Судіть чи не судіть — байдуже. Навіть якщо для вас це неприпустимо — робити так, як зробила я, то просто спитайте себе: “А як би я вчинила на її місці?” Я не сумніваюся, що тоді ви мене зрозумієте. Бо кожен заслуговує хоча б на елементарне щастя. […]

Read More
— Тату, ти не проти, якщо ми пару місяців поживемо в тебе? — невпевнено спитав Юрко батька {"AIGC":{"Label":"1","ContentProducer":"MiniMax","ProduceID":"767c77d3527c1a38f6b66a80679f282b","ReservedCode1":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"4c5810943de40307ba6fe0c67181d8bd0b3ebedd7b29ff4310fb69f63b54dfc841c3c38a8e44300006bf008e3fa09b226be19a3b8716514b28fb02a107b175d0"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"6f5de89266b1fdd725ce7f645a5e8aefe495be56fdcef0ad695ed7b24027bf4741987a9b702e1d158ce390e487d409d84a3d8ad9282bb96e53a77d3f88ef6e3f"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"2062200b778a64eee72f03911accda65ace129daf6c283e1203745f1c2574326"}]}}","ContentPropagator":"MiniMax","PropagateID":"767c77d3527c1a38f6b66a80679f282b","ReservedCode2":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"1333964b8a01a501b461ea50bb656752c5a6d517c0d1514f0f12c440c1ae5d303a666f38a96e76f8fb480adf325e07745f41ea2d3e1537eba16aa9cad3695a9a"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"4b25f1d303c29d9780430e8961446d2ed41c78a73e9d902c1372a74672cdc5660e88af48d98df153d8277d892fee68cefa981690e8644a8327f4f147b3ca3172"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"2062200b778a64eee72f03911accda65ace129daf6c283e1203745f1c2574326"}]}}"}}
Uncategorized

— Тату, ти не проти, якщо ми пару місяців поживемо в тебе? — невпевнено спитав Юрко батька

— Тату, ти не проти, якщо ми пару місяців поживемо в тебе? — невпевнено спитав Юрко батька. — Проти, — коротко відповів батько. Батьки Юри розлучилися десять років тому. Мати за два роки знову вийшла заміж, а батько так і залишився жити один. Характер у батька був важкий, навіть можна сказати, нестерпний. Тому жінки в […]

Read More
А вже коли Микита одружився з Наталею – дівчиною з їхнього села, і один за одним у них зʼявилися дітки: дві дівчинки і хлопчик, так і зовсім Ангеліна відійшла на останнє місце. Усе найсолодше, найкраще насамперед віддавалося онукам від другої невістки. Саме для них Лідія Василівна відкладала з кожної зарплати копієчку, щоб у день народження порадувати дорогим подарунком. Саме про них завжди говорила з гордістю, хвалилася успіхами. А Ангеліни немов і не було
Uncategorized

А вже коли Микита одружився з Наталею – дівчиною з їхнього села, і один за одним у них зʼявилися дітки: дві дівчинки і хлопчик, так і зовсім Ангеліна відійшла на останнє місце. Усе найсолодше, найкраще насамперед віддавалося онукам від другої невістки. Саме для них Лідія Василівна відкладала з кожної зарплати копієчку, щоб у день народження порадувати дорогим подарунком. Саме про них завжди говорила з гордістю, хвалилася успіхами. А Ангеліни немов і не було

Лідія Василівна старшу онуку недолюблювала. Вина Ангеліни була лише в тому, що її мати – Ритка-вертихвістка. Саме так називала першу невістку Лідія Василівна. Рита була тонкою і дзвінкою, з копицею густого лляного волосся. На її лялькове личко з порцеляновою шкірою і блакитними очима, що сміялися, задивлялися багато хлопців у їхньому селі. А вибрала вона Микиту […]

Read More
— Але ж я сама її придбала! Я заробила на цю сукню! Я мріяла про неї довго! — Олена розгублено подивилася на своє відображення. Щоб купити сукню мрії, вона відкладала гроші кілька місяців. І хоча його ціна була висока, воно того коштувало. Сукня була брендовою і сиділа на Олені ідеально, приховуючи те, що треба приховати, і роблячи акцент на тому, що потрібно підкреслити
Uncategorized

— Але ж я сама її придбала! Я заробила на цю сукню! Я мріяла про неї довго! — Олена розгублено подивилася на своє відображення. Щоб купити сукню мрії, вона відкладала гроші кілька місяців. І хоча його ціна була висока, воно того коштувало. Сукня була брендовою і сиділа на Олені ідеально, приховуючи те, що треба приховати, і роблячи акцент на тому, що потрібно підкреслити

— Олено! Ти навіщо нову сукню одягла? Забруднеш її, коли будеш прибирати за гостями! Прибери в шафу, доки не зіпсувала! — заявив Євген. Олена здивовано подивилася на нього, не чекаючи на нього. — Але я хочу гарно виглядати у свій день народження! Навіщо, на твою думку, я цю сукню купувала? — Щоби піти на весілля до […]

Read More
— Ух ти, яка… – прошепотів хлопець, немов боявся, що дівчина його почує. Він згадав, що в його речах, десь на антресолях є бінокль. — Почекай, почекай… – він рвонувся в передпокій, підхопивши табурет, і миттю знайшов на високих полицях у похідному рюкзаку старенький бінокль. Яке ж було його розчарування, коли спустившись на підлогу, він побачив, що дівчина навпроти зашторила свої фіранки
Uncategorized

— Ух ти, яка… – прошепотів хлопець, немов боявся, що дівчина його почує. Він згадав, що в його речах, десь на антресолях є бінокль. — Почекай, почекай… – він рвонувся в передпокій, підхопивши табурет, і миттю знайшов на високих полицях у похідному рюкзаку старенький бінокль. Яке ж було його розчарування, коли спустившись на підлогу, він побачив, що дівчина навпроти зашторила свої фіранки

Сашко був у гарному настрої. Батьки купили йому невелику квартиру в двоповерховому будинку недалеко від його роботи. — Досить із нами телевізор дивитися, – серйозно сказала мати, – так ми тебе ніколи не одружимо. Домосід звичайнісінький! І в кого ти такий у нас? — Вірно, вірно, синку, тобі вже скоро двадцять п’ять. Став дорослий, відучився, […]

Read More