Романович

Заграла мелодія на телефоні. Дзвонила подруга. Крім неї ніхто і не дзвонить: – Ольга, слухай! – Почала та без передмов. – Ти знаєш, що сусід мій продав свій котедж. Отож заселився туди новий господар. Звати – Микита Геннадійович. На вигляд років п’ятдесят. Якийсь неохайний… – Рита, в сенсі, неохайний? – Не голений, одягнений не свіжо… … Читати далі

– Ну чого ти плачеш? – погладила її по голові сусідка. – Ти другий день з нами, а все ще плачеш. Як тебе звуть? – Віка. – А я Юля. Все, заспокойтеся! – Я ніколи не думала, що доживатиму свої дні в будинку для людей похилого віку, – продовжувала плакати Вікторія. – Скільки тобі років? … Читати далі

– Завтра ми запрошені в ресторан, – в очах Лізи грало радісне очікування. – Тато з мамою жадають із тобою познайомитися. Костюм є в тебе? – Знайду, якщо треба, – відповів Микита, смутно згадуючи свій випускний. – А що, без цього ніяк? Не люблю я весь цей офіціоз, якщо чесно. – Не знаю, – знизала … Читати далі

У найдорожчому ресторані міста сьогодні було галасливо. Тимофій Федорович Турів відзначав свій день народження. Сорок вісім, звичайно, не ювілей, але гостей зібралося пристойно. Привітання, тости – як завжди. У розпалі веселощів на його телефоні заграла музика. Дзвонив батько з рідного селища, в якому він не був останні кілька років. – Вибачте! – кивнув головою гостям. … Читати далі

– Мамо, якщо допомога потрібна, то сказати треба було. Добре, я знайду гроші, щоб дах перекрити, а з машиною батька пізніше питання вирішимо. Але весілля я скасовувати не буду! – У нас є гроші, – сухо відповіла Ганна Семенівна… – Може, відкладемо на місяць? – схвильовано промовила Лєна. – А чого на місяць? – запитав … Читати далі

– Мамо, а ти де? – У мене все гаразд, якщо ти про це. – Ні, не гаразд, я заїхала додому, а там чужі люди. Ти що, квартиру здала? А ти сама де? Я хвилююся, мамо! Голос Лєри справді тремтів, та скоріше не від переживань за маму, а від досади. Тільки вона намітила старшого сина … Читати далі

– Мамо, уявляєш, я вклалася в бюджет! – радісно повідомила Наталя телефоном. – Навіть залишилося на маленьку картину в передпокій. – Розумниця, донечко, – голос Олени Петрівни звучав тепло. – Я ж казала, що ти впораєшся. Наталя посміхнулася. Два роки тому вона закрила іпотеку на цю квартиру. Платежі були болючими для бюджету, але кожна копійка … Читати далі

Така незручна ситуація вийшла, що я просто не знала, що мені робити. Я йшла вулицею у важких роздумах, перебирала в голові всі можливі варіанти, але так нічого і не змогла придумати. Моя похресниця мені зателефонувала і запросила на своє весілля. Оксанка заміж виходить, і я за неї дуже рада. Але от на весілля до неї … Читати далі

– Ти хочеш зіпсувати мені зустріч і зірвати контракт?! Ти… Ти просто знущаєшся наді мною останнім часом! Робиш усе наперекір, на зло! – крикнув Павло на дружину, яка ледь стояла на ногах. Останнім часом Павло не міг перебувати поруч із дружиною. Він не впізнавав її. Замість яскравої, веселої Поліни, з якою він прожив майже десять … Читати далі

Наталя раділа: тітка поступилася їй свою квартиру на першому поверсі двоповерхівки на околиці міста, поїхавши жити на пенсії до Наталченої матері в селище. Таким чином, здійснилася мрія тітки жити в сільській місцевості, на природі та, тим більше, з рідною сестрою. А Наталя теж була щаслива: не кожній дівчині ще до заміжжя випадала така удача – … Читати далі