– Тетяно, ви мені ще навіть не невістка, а вже свої правила диктуєте
– Тетянко, люба, проходьте, роздягайтеся, – Лідія Василівна обмахнулася рушником, витираючи мокрі руки. У передпокої пахло хвоєю, мандаринами і чимось смаженим. – Дякую, – Таня обережно поставила свою витончену сумочку на полицю для взуття, оглядаючи тісну, але затишну квартиру. Її погляд затримався на строкатому килимі в коридорі та на стінах, обвішаних старими фотографіями в дерев’яних … Читати далі