– Тетяно, ви мені ще навіть не невістка, а вже свої правила диктуєте

– Тетянко, люба, проходьте, роздягайтеся, – Лідія Василівна обмахнулася рушником, витираючи мокрі руки. У передпокої пахло хвоєю, мандаринами і чимось смаженим. – Дякую, – Таня обережно поставила свою витончену сумочку на полицю для взуття, оглядаючи тісну, але затишну квартиру. Її погляд затримався на строкатому килимі в коридорі та на стінах, обвішаних старими фотографіями в дерев’яних … Читати далі

Ремонт там був найпростіший, але це вже добре, у молодих із меблів – нічого. Тільки те, що ми з чоловіком віддали. Зять у нас не сирота. Є в нього мама. Тільки сваха моя Оксана Миколаївна із серії “не дати, а самій урвати”

— Доню, – прийшла до Лери у вихідний, – ми з батьком вирішили вам із зятем подарунок зробити, купіть щось собі у квартиру. Лера подякувала. Воно й зрозуміло, заміжня наша дочка всього 4-й рік, зараз у декрет збирається піти. Квартиру їй купити у нас із чоловіком сил не вистачило. Нашкребли по кутах, дали 30% вартості, … Читати далі

– Знаєш, – сказав Андрій, обіймаючи дружину, – я зрозумів одну просту річ. Неважливо, скільки ти заробляєш. Важливо, хто ти є насправді

– Оленка! Ти вдома? Ти навіть не уявляєш, що сьогодні сталося! – пролунав гучний голос Андрія з передпокою.- Мені зарплату підняли втричі, тепер будеш моєю прислугою – заявив чоловік Олена витерла руки кухонним рушником і виглянула з кухні. Чоловік стояв посеред коридору, розмахуючи якимось папером, його очі гарячково блищали. – Господи, ти чого шалений такий? … Читати далі

Вона не може тут жити, вона нам ніхто, – чую як дочка мого чоловіка голосно пояснює своєму брату, що мене треба виселяти з будинку, в якому я прожила останніх 15 років. – Зачекай, Марино. Не все так просто. Куди зараз тітка Тамара піде? – каже Юрій, син мого чоловіка, якого я завжди вважала більш людяним і порядним, ніж його сестру, за 15 років спільного життя з чоловіком я таки щось встигла побачити. Нещодавно не стало мого чоловіка. Приїхали його діти від першого шлюбу, і відразу взялися розпоряджатися спадщиною. В принципі, спадок не малий: будинок, город, гараж, машина. Я не особливо не претендувала ні на що, але якщо чесно, то і не думала, що мене так швидко почнуть з хати виганяти

– Вона не може тут жити, вона нам ніхто, – чую як дочка мого чоловіка голосно пояснює своєму брату, що мене треба виселяти з будинку, в якому я прожила останніх 15 років. – Зачекай, Марино. Не все так просто. Куди зараз тітка Тамара піде? – каже Юрій, син мого чоловіка, якого я завжди вважала більш … Читати далі

— Мамо, як ти це зробила? — здивувалася Катя. — Старими методами, доню

— Мамо, мене відправляють у відрядження на два місяці. Чи зможеш пожити з Олежиком? — її голос звучав настільки тривожно, що навіть Ірина Миколаївна трохи розгубилася. — Звісно, зможу, — відповіла вона спокійно. — У чому може бути проблема? Він уже великий, Катю. — Саме в цьому і справа, що він не малюк. З дитиною … Читати далі

Там, де ніжність вважають слабкістю…

– На дідька трирічній дитині букет квітів? – Юля нахилилася над вазою, та втягла носом солодкий аромат. – Не розумію тебе. На ці гроші можна було хороший торт замовити, або викликати аніматорів. – А ти й не зрозумієш мене, – тихо, майже пошепки сказала Лєра. У кімнату вбігла маленька Єва і смикнула матір за спідницю. … Читати далі

— Ах, Ніночко, не люби ти мене так, дитинко, коли прийде мій час, тобі буде важко, не треба так. — Матусю, ну не кажи ти так… знаєш же як я тебе люблю. Ти ж мене теж любиш, мамо? — Звісно, люба, хіба може мати не любити власне дитя, те, яке виносила під серцем

— Мамо, я ось ці твої речі беру, добре? – Ніна нахилилася над матір’ю і розмовляла з нею, ніби з маленькою.Мати кивнула, вона сиділа розгублена, кліпаючи очима. Маленька, сухенька, сиве волосся заплетене й укладене в елегантну гулю, руки, сухі й жилаві, але з доглянутими нігтями і навіть підфарбованими безбарвним лаком, складені на колінах. — Бабуся … Читати далі

Я не зрозуміла, мамо, то ти в Італію поїхала гроші заробляти чи своє особисте життя влаштовувати? – з претензією заявила мені моя донька по телефону, коли стала у мене як зазвичай гроші просити, а я сказала, що все, лавочка закрилася, бо я з роботи пішла. В 63 роки я і сама не планувала заміж виходити, але у долі, видно, щодо мене був свій план

– Я не зрозуміла, мамо, то ти в Італію поїхала гроші заробляти чи своє особисте життя влаштовувати? – з претензією заявила мені моя донька по телефону, коли стала у мене як зазвичай гроші просити, а я сказала, що все, лавочка закрилася, бо я з роботи пішла. В 63 роки я і сама не планувала заміж … Читати далі

– Просто хочу побути на самоті, перепочити. Ось … З’їзд на дачу, розслабся, скинь пару кілограмів. Бо зовсім розпливлася.

– Степан, я не розумію, що ти хочеш, – сказала Катя. – Та нічого особливого, – озвався Степан. – Просто хочу побути на самоті, перепочити. Ось … З’їзд на дачу, розслабся, скинь пару кілограмів. Бо зовсім розпливлася. Він гидливо ковзнув поглядом по фігурі дружини. Катя знала, що набрала вагу через лікування, але сперечатися не стала. … Читати далі

Схоже, небідний, якщо візитівка. Яка різниця? Бідний – не бідний. Гроші все одно чужі, і треба повернути. Номер телефону є…

“До зарплати ще тиждень. Син захворів. Грошей зовсім не лишилося. Добре хоч сама в аптеці працюю!”- Сумні думки мучили Світлану, яка повертається цього ранку з аптеки. “У кого зайняти? Хоча б тисячу. А краще три. Адже їх і віддавати треба. Начебто двадцять п’ять чистими виходить, а грошей все одно не вистачає. Хоч би хто заміж … Читати далі