Романович

Уже кілька місяців Олег мріяв розлучитися зі своєю дружиною Іриною. Разом вони прожили сім років, дітей так і не завели, і в один момент Олег зрозумів, що йому стало нудно з Ірою. Кожен день був схожий на попередній і наступний, однаковими були тижні й місяці. Іра була прекрасною господинею, чудово готувала, Олег ніколи не знав … Читати далі

– А всі твої прикраси та гроші я забираю за те, що мешкав з тобою, огрядною бабою весь цей рік. Це, так би мовити, компенсація, зрозуміла? Чи невже ти думаєш, що на таку, як ти, хтось подивиться, га? Ти себе в дзеркало бачиш? Як же ти мені набридла, не уявляєш. Та ти навіть брязкальця нормальних … Читати далі

– Ти пробач мені, Ель, але я ще молодий, здоровий мужик! Зі своїми потребами, – Віктор опустив очі в підлогу, – мені потрібна нормальна повноцінна жінка! – А ти, вибач, тепер ніколи не будеш такою. Вибач! Квартиру я тобі залишаю, я ж не якийсь там мерзотник! З цими словами Віктор накинув на плечі величезний туристичний … Читати далі

Ольгу Іванівну проводжали на пенсію. Вона сиділа в центрі великого кабінету начальника перед усім колективом своїх колег, а вони, стоячи, висловлювали й жаль, і подяку за добру, сумлінну роботу. Висловився і начальник, Юрій Максимович: – Дякую за Ваше старання, Ольга Іванівна. Ми дуже цінуємо Ваш внесок у нашу спільну справу і з дорогою душею, але … Читати далі

Було вже 21:30. Я знову перевірила телефон – жодного повідомлення від Сергія. Вечеря давно охолола, свічки догоріли, а напій, який я відкрила дві години тому, втратив весь свій аромат. Як і наші стосунки. Раптово вхідні двері грюкнули так сильно, що затремтіли шибки в серванті. Сергій влетів у квартиру, недбало знімаючи краватку. Від нього пахло дорогим … Читати далі

– Настю, ти не бачила мої штани? А кофта де? – Олексій уже півдня збирав свої речі. На завтра в нього була запланована чергова робоча поїздка. – Весь твій одяг у шафі. Я нічого не ховала, – дружина увійшла в кімнату і здивувалася тому, що чоловік приготував цілих дві валізи. – Навіщо тобі стільки речей? … Читати далі

– Не для того я ростив нашу єдину донечку, щоб зараз її віддати заміж за цього пройдисвіта, – твердо заявив Макар. Марія знала, що якщо чоловік вже прийняв рішення, то його нічого не в силі змінити, тому обійняла Настю і плакала разом з нею. Макар і Марія були чи не найбагатшими людьми в селі. Чоловік … Читати далі

Тяжкі струмені дощу барабанили по карнизах старовинної квартири на Липовій алеї. Львів, як завжди, розкривав свою особливу красу під проливним небом – ліхтарі відбивалися в калюжах, створюючи химерну мозаїку тьмяних вогнів. Мирослава стояла перед дзеркалом, вивчаючи своє відображення, у новій сукні кольору оксамитової ночі. Шовк облягав постать, але в погляді чоловіка читалося лише роздратування. – … Читати далі

— Ольга, мені треба з тобою поговорити серйозно, — Олександр увійшов на кухню, де дружина готувала вечерю. Ольга здригнулася від несподіванки. За останній рік чоловік рідко звертався до неї на ім’я, а тим паче — на повне ім’я. Зазвичай просто кидав на ходу: “Є що поїсти?” або “Я пішов”. – Що трапилося? – Ольга відірвалася … Читати далі

– Аліно, доведеться скасувати наш похід до друзів, – сказав чоловік, не відриваючись від комп’ютера. – От уже нізащо! Досить сидіти за комп’ютером! – Аліна зазирнула в кімнату і кинула незадоволений погляд на чоловіка. – Тобі вже скоро окуляри знадобляться! – Значить, куплю і буду носити… – повільно промовив Володя, не відриваючись від монітора. – … Читати далі