Романович

– Та ти без мене пропадеш! Нічого не зможеш! – гримів чоловік, складаючи свої сорочки до великої сумки. Але вона не пропала. Вистояла. Можливо, якби дала собі час подумати, як із двома дітьми жити, то нафантазувала б собі всіляких труднощів і, може, пробачила б невірність. Але часу не було – треба вести донечок до дитсадка … Читати далі

Катерина завжди була з тих жінок, про яких кажуть: «Золота». Не через прикраси – бо їх  вона не носила. А через серце, яке віддавала до останку – спочатку батькам, потім чоловікові, потім дітям. А про себе згадувала лише тоді, коли вже не було сили тримати чайник у руках чи ноги гуділи після чергового дня «на … Читати далі

– Миколо, у мене чудові новини! – Вероніка влетіла у квартиру, на ходу скидаючи туфлі на високих підборах. Її очі сяяли, а на губах грала урочиста посмішка. Микола відірвався від ноутбука і підняв брови. Він рідко бачив дружину в такому збудженому стані. – Мене підвищили! – вона плюхнулася на диван поруч із ним, упустивши сумку … Читати далі

— Матвіївно, чула я, що тобі листоноша потрібна. Візьми мою Іринку, — Галина Борисівна брала свою квитанцію зі стійки, збираючи здачу до гаманця. — Вона дівчина хороша, буде тобі помічницею. — Кажуть, онучка до тебе завітала, та ще й з дитиною? — Антоніна з цікавістю зиркнула на єдину клієнтку поштового відділення цього суботнього ранку. — … Читати далі

– Люба, ти зовсім з розуму вижила? – Тетяна вибігла з дому і з жахом дивилася на сусідку, яка намагалася зламати хвіртку. Точніше вона намагалася її відчинити, але з такою силою смикала туди-сюди, що ще трохи, й точно зламає. – Не зрозуміла … А ти що тут робиш? – Взагалі я тут живу. А ось … Читати далі

– Він мене не слухає, каже мені – мовчи, жінко, тобі ніхто слова не давав! Я так більше не можу, мамо! – жалілася в слухавку Ірина і не могла ніяк зупинитися. – Я до вас з дітьми на дачу приїду, гаразд? Мені треба трохи прийти до тями, я хочу з тобою поговорити, гаразд, мамо? – … Читати далі

– Ти скільки грошей привезла? Вистачить, щоб закінчити дах? – запитав чоловік Марію, коли ту підвіз бус під саму хвіртку. А Василь замість того щоб зрадіти поверненню дружини і привітатися, відразу почав про гроші питати. – Вистачить, – втомлено відповіла Марія, і стала сама заносити речі. Марія повернулася в село навесні. В руках – валізи … Читати далі

Світлана все життя вважала Надію своєю найкращою подругою. Їхнє знайомство почалося ще в першому класі. Світлана сиділа на передостанній парті й тихо плакала: мама зранку посварилась із татом і пішла на роботу, грюкнувши дверима. І в ту мить до неї підсіла дівчинка з тугою косою і ясними очима. – Я Надя, – сказала вона. – А … Читати далі

— Міша, а раптом вона нас не полюбить? — Олена завмерла біля вікна, притиснувши долоні до скла. Михайло відірвався від ноутбука, зняв окуляри і втомлено потер перенісся. За десять років спільного життя він навчився безпомилково вгадувати настрій дружини лише за інтонацією. Зараз в її голосі дзвеніла тривога — та сама, що з’явилася три місяці тому, … Читати далі

Людмила сиділа на кухні, акуратно складаючи в конверт останні купюри. Вона рахувала їх вже вдесяте, щоб точно вистачило. До Дня народження Ігоря залишалося два тижні, а подарунок був обраний давно — той самий перфоратор, про який він мріяв весь минулий рік. Людмила чула, як він із захопленням розповідав сусідові, що ось би йому такий інструмент … Читати далі