Валентино Сергіївно, ви називаєте мене найгіршою невісткою, а потім приходьте по гроші. Це повага

– Наталю, відчини, це я, – пролунав знайомий голос за дверима. Наталя завмерла з чашкою кави в руках. Валентина Сергіївна. У суботу вранці. Без попередження. Після того скандалу на сімейній вечері тиждень тому, коли свекруха при всіх родичах заявила, що Наталя – найгірша невістка, яку тільки можна уявити. – Наталю, я знаю, що ти вдома, … Читати далі

А може є ще хоч якийсь вихід? Не хочу я жити з твоєю мамою, – чесно зізналася Галина своєму чоловікові. – Я все розумію, але повір, що для нас зараз це найкращий вихід. До того ж, це ненадовго, поки ми не придбаємо своє житло, – заспокоював дружину Степан. – Ну що, Галинко, вітаю в нашій хаті, – сказала Ганна Миколаївна, окинувши свою нову невістку уважним поглядом. – Дякую, мамо, – злегка натягнуто усміхнулась Галина, тримаючи в руках валізу та букет півоній. Передчуття у неї були не вельми добрі. Жили вони тепер разом. Хоча хата велика – два входи – але земля і кухня були спільні. І це стало справжньою проблемою

– А може є ще хоч якийсь вихід? Не хочу я жити з твоєю мамою, – чесно зізналася Галина своєму чоловікові. – Я все розумію, але повір, що для нас зараз це найкращий вихід. До того ж, це ненадовго, поки ми не придбаємо своє житло, – заспокоював дружину Степан. – Ну що, Галинко, вітаю в … Читати далі

Дівчинка років десяти. Боса. Худенька, навіть хвороблива на вигляд. У занадто великій футболці, порваній по краях, яка тріпотіла на протязі. Плече оголене, шкіра вкрита слідами кіптяви. Вона тремтіла, але це було не найстрашніше. В її руках був новонароджений. Дуже маленький. Закутаний у щось, схоже на клаптик фіранки. Його обличчя було сірим, дихання поверхневим, губи синюватими, немов чорнило в давно забутому листі.

У приймальному покої лікарні панувала порожнеча. Єдиними звуками були ледь чутний писк кардіографа і рідкісні клацання настінного годинника. Ніч видалася пронизливо холодною і тихою. Міські вулиці ніби вимерли — ні кроків, ні голосів. Тільки мерехтливі калюжі відбивали небо, населене чужими зірками, та туман повільно опускався на асфальт навколо самотніх ліхтарів. Медсестра, позіхаючи, перебирала папери за … Читати далі

— Не соромно? Напали на дівчину. Вона тільки працювати прийшла, зрозуміло ж, що не відповість вам. Оля повернулася до нього, посміхнулася: — Ой, подивіться, захисник знайшовся, без року тижня працює, а зауваження робить. А може, ти закохався? А що? Чудова парочка вийде! Колеги зі сміхом пішли, а Саша повернувся до дівчини: — Ви вибачте їх, вони не зі зла. — Нічого страшного. У неї був мелодійний 

Саша з посмішкою взявся за ручку дверей, але нічого не міг з собою вдіяти. Цілий тиждень він тут уже працював, точніше стажувався, і щоразу посміхався, як дитина, якій нарешті дали улюблену іграшку. Він довго до цього йшов, йшов до своєї мрії. Вдома Сашу ніхто не розумів. Всі втовкмачували йону, що наводити красу жінкам – це … Читати далі

Валентина Семенівна давно жила сама. Сина, Жені, не стало, не дожив до шістнадцяти років. Хлопчику погано стало на уроці фізкультури

Валентина Семенівна давно жила сама. Сина, Жені, не стало, не дожив до шістнадцяти років. Хлопчику погано стало на уроці фізкультури. Вчитель посадив його на лавку та продовжив заняття. А Женя там же, на лаві, і помер. Їй сказали: порушення серцевого ритму. Єдиний, пізній, коханий. Вони з батьком так пишалися ним. Після втрати Жені чоловік пішов, … Читати далі

– Забирайся, поки я добра! – Дружина вигнала чоловіка, але той прибіг назад

– Забирайся, поки я добра! – голос Олени тремтів від напруження, але вона намагалася триматися. Уперши руки в боки, вона стояла у дверях кухні, дивлячись на чоловіка, який, здається, і не думав рухатися з місця. – Олено, ну ти чого? – Андрій сидів за столом, ліниво гортаючи новини на телефоні. Його поза – розслаблена, майже … Читати далі

– Ось саме. Ти хотів жінку, а не прибиральницю. Збирай речі і йди. Я втомилася

– На добраніч, – сказала Олена, глянувши на чоловіка. – Так… Я зараз футбол додивлюся і теж ляжу, – відповів Валера, закидаючи в рот чіпси. Олена випила заспокійливий чай і буквально впала на ліжко. Але незважаючи на втому, вона ніяк не могла заснути. Бізнес, що стрімко розвивається, займав увесь вільний час і думки. І навіть … Читати далі

– Сподіваюся, Микола зробить свої висновки. Адже тепер його проживання тут залежить тільки від бажання Варвари

– Коля, ти просто зобов’язаний її гарненько провчити, – холодно наставляла сина Ганна Сергіївна телефоном, гордо сидячи на задньому сидінні дорогого автомобіля. Вона невдоволено вислухала відповідь сина. – Послухай, я ж не можу сама постійно займатися вихованням твоєї Варвари! – невдоволено відповіла Ганна Сергіївна. – Тьху ти, господи, ім’я – наче ворона прокаркала… І знову … Читати далі

Іринко, не йди від Василька. Ти ж бачиш, що він без тебе пропаде, – переконувала свекруха.

Іринко, не йди від Василька. Ти ж бачиш, що він без тебе пропаде, – переконувала свекруха. Вона дуже добре знала, що казала, адже вона стільки зусиль доклала аби Іринка стала дружиною Василя, а тепер що? Ні, все має бути так, як вона задумала. В кого у неї син Валерія Микитівна не знала, наче все для … Читати далі