В Андрія був день народження. Його дружина Марина накрила стіл. Приїхали дорослі діти, а Андрія все не було… – Мамо, година вже пізня, ми підемо, – сказали діти. – Передавай батькові вітання! – Добре передам… – махнула рукою Марина. – Вибачте, що так сталося. Діти поїхали, а Марина озирнулася навкруги. І навіщо вона тільки прикрашала все кульками й квітами, ніби готувалася до важливого прийому? А наготувала ж скільки… Вона вже прибрала зі столу, як раптом у двері подзвонили. – Ну, нарешті з’явився! – вигукнула Марина, й пішла в коридор. Вона відкрила двері, й застигла від побаченого
– Андрійку, ну скільки можна? Ти ж обіцяв мені, що поговориш з дружиною! – Катрусю, припини псувати мені настрій. Адже я тут, з тобою, а не там. Це все-таки щось та й означає, чи не так? – Так, але… Як подумаю, що ти засинаєш і прокидаєшся з нею поруч, як вона тобі готує сніданки, пере … Читати далі