Романович

П’ятниця видалася пекельною. Ми з Дашею вимоталися на роботі як собаки, але діватися було нікуди — на дачі чекали невідкладні справи. Виїхали в заторах, дісталися затемна. Усю ніч колотив дощ, а зранку сонце випалило всю вологу, перетворивши землю на брудне місиво. Але ми були сповнені рішучості. Весь день гарували без перепочинку. Я косив траву, яка … Читати далі

Алевтина Георгіївна стояла біля вікна кухні, тримаючи телефон плечем, і дивилася, як асфальтом спального району повзе тінь від висотки. Ранок був сірий, липкий, з тих, коли навіть кава не допомагає струсити сон. На підвіконні мляво хилився до скла фікус – вона купила його торік, щоб у квартирі стало «як удома», хоча домівка у неї була … Читати далі

Жінка щосуботи викреслювала зі списку продукти, бо пенсії ледь вистачало на найнеобхідніше. Але одне слово Марія Іванівна не викреслювала ніколи — «Чекати». І одного дня телефонний дзвінок змінив усе… Щосуботи Марія Іванівна діставала з кухонної шухляди той самий аркуш паперу. Він пожовтів по краях, кілька разів був залитий водою, а вгорі красувалася кругла пляма від … Читати далі

– Ти куди моє добро потягла? – Альбіна стояла на сходовому майданчику, уперши руки в боки. Біля її ніг тулилися два масивні мішки з будівельного супермаркету, з яких стирчали рулони шпалер. Каріна проштовхнула важку картонну коробку через поріг. Картон гидко зашурхотів по плитці для підлоги. – Я, здається, ясно сказала в понеділок, – з прохолодою … Читати далі

— Ти справді збираєшся повернути все до останньої копійки? Ти ж ледве зводиш кінці з кінцями, а дитині навіть чобітки на весну ні за що купити! Дарина стояла посеред своєї крихітної кухні, міцно притискаючи до грудей важкий шкіряний гаманець, і дивилася у вікно, де сірий весняний дощ розмивав залишки старого снігу. Ці слова сказала б … Читати далі

— Будинок буде продано через три дні, і крапка! — голос свекрухи прозвучав як вирок, коли Марина увійшла в кухню після довгої зміни в лікарні. Марина завмерла на порозі, не вірячи своїм вухам. Галина Павлівна сиділа за кухонним столом, перед нею лежали якісь документи, а поруч стояв незнайомий чоловік у строгому костюмі. — Що відбувається? … Читати далі

— Якщо ти зараз підеш і залишиш мене саму, я тобі цього до кінця життя не пробачу! Вона дивилася йому просто у вічі, задерши мордочку, і видала такий протяжний, вимогливий звук, від якого в кожного нормального господаря починає щеміти всередині. Маленька чорно-біла киця з круглими очима кольору стиглого аґрусу стояла посеред коридору і буквально перегороджувала … Читати далі

Старий будинок на околиці міста завжди пахнув сирістю і чужими незатишними таємницями. Соломія ненавиділа цей двір з потрісканим асфальтом і заіржавілими гойдалками ще з тих часів, як пам’ятала себе дитиною. Відколи вони з мамою зібрали дві потертих валізи і поспіхом переїхали до бабусиної тісної двокімнатної квартири, дівчина намагалася викреслити зі свідомості все, що пов’язувало її … Читати далі

Марина вимкнула телефон і з полегшенням видихнула. Уже третій дзвінок за ранок від свекрухи. Робочий день тільки почався, а нерви вже на межі. У магазині косметики, де вона працювала продавцем-консультантом, панувала звичайна передсвяткова метушня. Покупчині обирали подарунки, а вона намагалася зосередитися на роботі, але думки постійно поверталися до сімейних проблем. Усе почалося пів року тому, … Читати далі

— Люба, зніми нарешті оті заощадження з рахунку, моїй мамі конче потрібна та садиба біля лісу! Я стояла посеред власної кухні й дивилася, як догоряють свічки у вишуканих підсвічниках, а дорогі троянди повільно опускають пелюстки на білу святкову скатертину. Аромат запеченого м’яса, від якого ще пів години тому паморочилося в голові, тепер здавався мені звичайною … Читати далі