Романович – Які гроші? Немає в мене ніяких грошей! – одразу почала виправдовуватися мати. Олена важко зітхнула і переступила з ноги на ногу. Ця розмова з першої ж секунди пішла зовсім не так, як вона собі уявляла. – Мамо, давай без цього, я ж серйозно. Мені скоро вступати, за кілька тижнів приймальна комісія закінчує приймати документи. … Читати далі
Поліна дивилася на своє відображення у дзеркалі гримерки, акуратно поправляючи комір шовкової блузи. До прямого ефіру залишалося сорок хвилин, але думки постійно поверталися в минуле, перебираючи кожну деталь подій, які колись розкололи її життя навпіл. Її мати, Вікторія, народила доньку дуже рано, коли їй ледве виповнилося сімнадцять років. Через рік батько Поліни покликав юну красуню … Читати далі
– Та чого ти причепилася до мене? Що в тебе, братів та сестер немає? Я дивилася на свого Матвія, на свого єдиного, улюбленого синочка, і не вірила своїм вухам. Ці слова, сказані ним з такою крижаною інтонацією, з такою відвертою досадою, шкрябали по серцю гостріше ножа. У цей момент я згадала все. Кожну мить, кожне … Читати далі
— Бабусю, та ви ж просто впадете на цій дорозі, сідайте швидше, я вас підвезу! — Не треба, дитино, я пішки дійду, мені не звикати біду на власних плечах нести… Баба Надія важко спиралася на дерев’яну палицю, витесану ще її покійним чоловіком. Ноги підкошувалися, старі черевики збирали сірий дорожній пил, а попереду чекала довга путь. … Читати далі
— Ти постаріла, Надю, з тобою стало нестерпно нудно, я хочу відчувати справжнє життя, а не животіти у цьому сірому кутку, — ось так він сказав мені дванадцять років тому, перекинув через плече стару картату сумку і просто зачинив за собою двері. А рівно через дванадцять років, чотири місяці й кілька днів він знову стояв … Читати далі
«Ти зустрічаєшся зі мною, але паралельно бачишся з колишнім» – заявив наречений, але сильно помилився у житті. Сонце нещадно світило крізь шибки офісу, коли Олег нервово крутив у руках оксамитову коробочку з обручкою. До зустрічі лишалося дві години, і кожна хвилина розтягувалася у вічність. Він уявляв цей момент сотні разів: як Анжеліка зайде у ресторан, … Читати далі
— Вибачте, але я не піду до вас додому, тим паче з дитячим візочком. Попросіть про це когось із ваших найближчих сусідів чи знайомих. Моя власна безпека та спокій дитини для мене на першому місці. Той осінній день видавсяпрохолодним, але сонячним. На дерева опустилося золоте листя, а свіже повітря так і кликало прогулятися затишними вулицями … Читати далі
— Ви з глузду з’їхали? Я два роки чесно платив за оренду цієї квартири, з вами з послуги з пошуку житла розрахувався. А тепер, коли вирішив її викупити безпосередньо у власниці, ви телефонуєте мені й вимагаєте комісійні за продаж? Ви ж абсолютно нічого не зробили для цієї угоди й навіть не показували її покупцям! Мій … Читати далі
Батьки хотіли спокійно провести вихідні, але діти залишили їм онуків без попередження і поїхали «Нарешті на нас чекають спокійні вихідні» — саме так думала Ніна Іванівна, розставляючи на журнальному столику вазочки з цукерками. Того вечора в квартирі панувала особлива атмосфера затишку. Ігнатій Петрович клопотав на кухні, готуючи свій фірмовий салат — той самий, який так … Читати далі
Маленька Варя ще з ранку вередувала, а надвечір у неї різко підійнялася температура. Соня вже кілька разів дзвонила до чоловіка, але він був недоступний. Коли градусник показав майже сорок градусів, Соня взяла телефон, хотіла знову спробувати додзвонитися до чоловіка, але передумала та зателефонувала у швидку. Потім квапливо зібрала документи та речі, вона розуміла, що їх … Читати далі