Романович

Андрій застиг посеред кухні з бутербродом у руці. Майонез повільно капав на лінолеум, але він цього не помічав. Лариса стояла біля плити, помішуючи суп, і її спина виражала більше, ніж будь-які слова. — Ларисо, ти ж розумієш, що мама справді хворіє… — почав він обережно. — Розумію? — вона різко обернулася, і ополоник у її … Читати далі

«Ти чула? Від Христини чоловік пішов!» – ці слова, вимовлені Златою з ледь прихованою усмішкою, рознеслися офісною кухнею, мов відлуння. Присутні там співробітниці завмерли, чекаючи на продовження соковитої історії. – Уявляєте, чоловік зібрав речі й пішов до якоїсь молодої. А Христина тепер сама з сином лишається, – Злата говорила тихо, але кожне слово било, мов … Читати далі

«Працівників немає, а зарплати піднімати нічим»: власниця маленької пекарні опинилася перед вибором — закривати бізнес чи працювати до виснаження. Чому сьогодні роботодавці не можуть знайти працівників? О п’ятій ранку будильник задзеленчав так само, як дзеленчав щодня останні чотири місяці. Наталія Кравчук намацала телефон у темряві, вимкнула звук і полежала ще секунд десять, дивлячись у стелю, … Читати далі

– Наталко,  ти ж у відпустці, а мамі треба лягати на планове обстеження. – Дивно, але два дні тому, коли твоя сестра поїхала та залишила мамі своїх дітей, вона про це не згадала, не подумала. – А сьогодні твоя мати привозить дітей рано-вранці і залишає їх мені! Зі мною хтось домовлявся? Мене спитали? У мене … Читати далі

Автобус зупинився на в’їзді до містечка о шостій ранку, коли небо ще тільки-но починало сіріти над дахами. Оксана Мельник довго сиділа на своєму місці, дивлячись у вікно, перш ніж наважилася встати. Сім років. Рівно сім років минуло відтоді, як вона востаннє бачила ці пагорби, цю дорогу, цю стару водокачку на в’їзді, яку колись фарбували всім … Читати далі

Пожовклий фасад старої батьківської оселі колись пам’ятав тихі сімейні вечори, рипіння старих мостин під кроками батька та легкий запах сушених яблук. Коли батька не стало, той затишок розсипався на дрібні уламки, залишивши по собі лише важку, глуху порожнечу. Галина, якій тоді щойно виповнилося п’ятдесят чотири, не витримала тиші великих кімнат і поїхала до подруги в … Читати далі

— Ти хоч уявляєш, як це — стояти з дитиною на вулиці, коли тобі нікуди йти, а рідна людина дивиться крізь тебе й навіть хвіртку не відчиняє?! — вигукнула тітка Надія, витираючи сухі очі картатою хусткою. Позаду неї переминалася з ноги на ногу її донька Вікторія. Вона нервово смикала ремінець потертої сумки й голосно сварила … Читати далі

Пустила подругу пожити, а вона мало не відбила чоловіка з родини Марта ніколи не думала, що доброта може обернутися проти неї самої. Особливо коли йшлося про подругу Альбіну, з якою вони разом зростали в маленькому містечку у Київській області. Їхня дружба почалася ще в шкільні роки, коли вони ділили останню шоколадку на перервах і мріяли … Читати далі

— Навіщо ти взагалі прийшов сюди, якщо тобі вже давно байдуже на цей дім? Любов подивилася на чоловіка, який стояв посеред передпокою. Його погляд блукав по стінах, по старих шпалерах, по дзеркалу в дерев’яній рамі. Він навіть куртку не розстебнув, ніби боявся затриматися тут хоч на зайву хвилину. — Любо, перестань. Я просто затримався у … Читати далі

Дарина нарешті перевела погляд з аркуша з медичними показниками на свого чоловіка. Павло стояв біля кухонного столу, тримаючи дві чашки з чаєм, і його руки злегка тремтіли. Вони чекали цього моменту занадто довго, через місяці сподівань, обстежень і важких розчарувань. Тепер позитивний результат був у них перед очима, тихий і водночас такий вагомий, що кожна … Читати далі