Романович

Я в декреті, доньці півтора року. Чоловік у будні працює з ранку до вечора. Два з половиною місяці тому в нашій сім’ї сталася радісна подія – ми купили машину. Я й подумати не могла, що на голову чоловіка одразу впаде його мати! Як тільки вона дізналася про машину, то в неї одразу з’явилася купа справ, … Читати далі

Про свій приїзд з Італії я доньку попередила заздалегідь, і тому не розумію, як могло таке трапитися, що вдома я застала свого колишнього чоловіка. Сказати, що я була здивована – це нічого не сказати, до того ж, я була і розлючена, бо будинок мій, і я не дозволяла нікому тут жити. А донька, виходить, без … Читати далі

– Я приїхала по свою онучку, – заявила мені свекруха. Я дивлюся на неї, бо не розумію, чого вона в неділю з самого ранку до мене прийшла, невже вона і справді дитину від мене хоче забрати? Вона побачила моє сум’яття, і відразу виправилася, додавши: – Ну, чого стоїш? Збирайся сама і дитину збирай, у нас … Читати далі

– Я ж тобі вже сказала, що будинок – мій, і переписувати його ні на кого я не збираюся. Ти живи в ньому скільки завгодно, але на тебе я його не перепишу, – категорично вкотре повторила я своєму синові, через що він на мене дуже образився. Та змінювати свого рішення я не збираюся. Так, Артем … Читати далі

У сина немає свого житла. Тільки не треба казати, що я не навчила його гроші заробляти! Навчила — зарплата в нього хороша, ми з чоловіком його до диплома утримували, та за інститут платили. Може, це я не простежила, чому він квартири не купив? А що я у чужому бюджеті забула? Чи треба було відбирати? Чи … Читати далі

Продукти для святкового столу купила заздалегідь, одразу ж, як зарплату отримала. Щоб ніхто не брав, склала все в окремий пакет, щільно зав’язала, прибрала на нижню полицю холодильника. Дивитися, чи все там на місці, на думку не спадало, бо домашнім сказала, що вміст цього пакету лежить на мій день народження. Я живу у двоповерховому п’ятикімнатному будинку, … Читати далі

— Ой, а пригостити мені вас нічим, – розводить руками свекруха в суботу, – хіба що чайник поставлю, та бутерброди з вершковим маслом зроблю. — Мамо, – каже мій чоловік Вадим, – ми в принципі не голодні, ми так просто прийшли, посидіти з тобою, побачитися. — Ну прийшли, так прийшли, – усміхається Світлана Іванівна, – … Читати далі

Галина і Дмитро поверталися в місто. Вони їздили дивитися будинок, який хотіли купити. Доля їх звела в тому віці, коли діти вже виросли, та підростали онуки. Обидва були самотні, обом хотілося свого простору, свого спільного житла. Але в купівлі саме цієї хати Галина ще сумнівалася – дуже вже це село далеко. Хоча будинок добротний і … Читати далі

Я минулого року не стала закочувати невістці скандал, але сину сказала, що більше вона на моїй дачі з онуками жити не буде, раз не вміє поводитися. У мене є дача не дуже далеко від міста, там можна спокійно жити з весни до осені, а якщо будинок утеплити, то взимку теж цілком нормально, всі зручності там … Читати далі

– Я собі точно кращу знайду, а от що ти робитимеш тоді? – вкотре повторив мій чоловік. А мені від цих його слів так прикро, що словами не передати. Говорив він мені це не перший раз. В таких випадках мені дуже хотілося втекти від нього світ за очі, але я не мала куди йти, і … Читати далі