Романович

Син чоловіка з серпня минулого року до нас не їздить. Майже рік проблеми чоловіка, його колишньої дружини, та їхньої дитини, мене не торкаються. Ігореві майже чотирнадцять років. Перехідний вік! Як поблажливо міркував чоловік, цими словами виправдовуючи поведінку сина. Серпень! На вулиці спека! Ігор приїхав до нас із сумкою та рюкзаком. Сумку дали мені, щоб я … Читати далі

Я прокинулася рано і вже не стала лягати. Цього дня три роки тому, не стало мого сина Олега, і я й досі не могла змиритися з цим. Зітхаючи й щохвилини витираючи сльози, я почала збиратися до невістки та онуки – ми разом сходимо на цвинтар і поставимо квіти. Я довго їхала в рейсовому автобусі, дивлячись, … Читати далі

У мене з моєю свекрухою щось відносини не склалися зовсім, на жаль. Вона жінка вибаглива та має недобрий характер, любить, щоб все було так, як хочеться саме їй. Якщо зі своїми родичами вона ще намагається знаходити спільну мову, підлаштовується під них, розмовляє з повагою, то зі мною спілкується зовсім не доброзичливо, не так, як з … Читати далі

В той вечір ми з чоловіком вже збиралися лягати спати, аж раптом в наші двері хтось подзвонив. Гостей ми не чекали, тому з певним здивуванням і тривогою я пішла відчиняти. На порозі стояла моя донька Ярина, в одній руці у неї була валіза, а в іншій вона тримала маленьку ручку моєї онучки. Вже було доволі … Читати далі

Та я готова була продати свою машину, мама мені ще й додати збиралася, – понуро каже Христина, – ну зрозуміло ж було, що треба якось вирішувати це питання. Я ж думала, що ми сім’я. А тепер не знаю, що й думати. Стосунки погіршилися не тільки зі свекрухою, а й із чоловіком. Христина вийшла заміж кілька … Читати далі

– То коли вже, Максиме, твоя мама нам ключі від свого будинку дасть? – питає невістка мого сина, бо переконана, що мене вдома немає і я їх не чую. – Алінко, сонечко. Ну ж не буду я настирливо про це нагадувати. Я впевнений, що на мій день народження все і станеться – напевно, мама хоче … Читати далі

На мій ювілей 25 років батьки зробили мені шикарний подарунок: вони подарували мені двокімнатну квартиру. Так, невелику і з поганеньким ремонтом, зате своє житло. Власне, з батьків у мене тільки один батько. І мама, яка мачуха. І іншої я не пам’ятаю. Рідна мама пішла з життя за 2 роки після того як я зʼявилась на … Читати далі

А я й не знала, що сказати маю, бо колись про те й мріяла, щоб вернути його, щоб жили ми лиш один для одного, хоч слова його на прощання й досі пам’ятаю. «Порожньої мені не треба»… Мати його дуже онуків хотіла, а в мене ніяк не виходило дитя на світ привести. От Матвій і покинув … Читати далі

Здається наша сім’я на межі розлучення. Чоловік заявив, що або ми приймаємо пропозицію його батьків і обоє починаємо працювати в їхньому сімейному бізнесі, або кожен сам за себе. А мені ось із моєю вищою економічною освітою щось зовсім не хочеться поросят годувати та за коровами гній прибирати. До того ж у мене з роботою все … Читати далі

Я вважав себе завидним нареченим. Як потенційний наречений, я розглядав лише жінок без матеріальних та житлових проблем. На щастя, у протилежної статі я мав попит, тому міг собі дозволити обирати! – Ні, мужики, я собі жінку шукаю лише зі своєю квартирою! Навіщо мені ці невдахи, котрі до сорока років нічого не нажили? – Та гаразд, … Читати далі