Романович

Бабусю привезли до нас у вівторок, коли я ще був на роботі. А повернувшись додому, побачив її, що сидить на дивані і дивиться чергову бразильську мильну оперу. Вона, як і завжди, тримала в зморшкуватих руках хустинку, розшиту польовими квітами, і з легкою посмішкою стежила за приголомшливим, з екрану, виром почуттів. Бабусю привезли з лікарні. Вона … Читати далі

“Мама для нас заробляла десять років. – починає чоловік своєї улюбленої заводити, – Невже ти не розумієш, що тепер наша черга про неї дбати?”. Так, я вдячна свекрусі за все те, що ми завдяки їй маємо нині. Однак, чи виправдовує те що вона нам дала таку її нинішню поведінку? Я виходила заміж за свого Павла … Читати далі

Я мама єдиної дитини, маю доньку. З її рідним татом ми так і не одружилися, не склалося зовсім у нас: пожили ми трохи у цивільному та розійшлися. Я якось хотіла вийти заміж за іншу людину, наче склалося в мене з Іваном непогано, але чомусь дочка, будучи в підлітковому віці, мій вибір зовсім не схвалила, навпаки, … Читати далі

– Наталко, мама каже дім будувати. Сама подумай, навіщо нам та квартира, якщо ми все життя звикли в селі жити, – радиться зі мною мій чоловік. Точніше, вдає, що радиться, бо за нас обох давно все вирішила його мама. З початку нашого сімейного життя свекруха взялася керувати, бо жили ми разом з нею. Але якщо … Читати далі

Я чудово розумію, що багато людей зараз просто не зрозуміють мене. Хоча, можливо, знайдуться й ті, хто мислить розумно, думає про своїх дітей і онуків, а не лише про власні інтереси. Я ніколи не очікувала, що таки вийду заміж за людину, у якого мама буде така – зовсім байдужа до своїх найближчих людей. Як я … Читати далі

Я вийшла заміж і все у мене складалося добре, навіть чудово. З чоловіком ми були знайомі давно. Жили в дитинстві в одному дворі, потім поміняли квартиру і поїхали. А через кілька років ми з ним знову перетнулися в тому самому інституті. На студентській вечірці згадали один одного, та вдарилися у спогади дитинства. Потім він провів … Читати далі

Мама пішла із сім’ї забравши двох “своїх” дітей, а я, найменша татова доня, залишилась із ним. Ввечері, як завжди, мама вклала нас спати, ввімкнула пластинку із казками, а вже на ранок ні її, ні моїх сестер. Зникли і знати про себе не давали, аж до мого 45 ювілею. Та не був мій тато гарним сім’янином … Читати далі

Не можу вам передати, що я відчуваю, бо зажадала Галя аби я віддала їй ключі від квартири: – Ми окрема родина і не треба до нас приходити і тут свої порядки наводити. Якщо хочете прийти, то найперше телефонуйте чи ми не зайняті. Я втратила дар мови. А як би ви відреагували, якби вам отак за … Читати далі

Я завжди стараюся аби нікому не муляти очі, я краще промовчу, поступлюся, лиш би все було добре. А я що – потерплю, чи мені вперше? Терпінню я навчилася в першому і останньому шлюбі, бо там всім заправляла свекруха, в якої ми й жили. Вона мене не прийняла і ніколи не довіряла, думаю, що саме це … Читати далі

Несподівано з’ясувалося, що моя дочка у свекрухи вже не вважається дитиною. Так, дівчинка в одинадцять років вже досить доросла, щоб тато припинив платити на неї аліменти. Так мені заявила свекруха, вимагаючи, щоб я відмовилася від аліментів, адже у колишнього чоловіка тепер є нова сім’я та інші діти. Ось їм гроші потрібні, а я якось зможу … Читати далі