Романович

Не можу вам передати, що я відчуваю, бо зажадала Галя аби я віддала їй ключі від квартири: – Ми окрема родина і не треба до нас приходити і тут свої порядки наводити. Якщо хочете прийти, то найперше телефонуйте чи ми не зайняті. Я втратила дар мови. А як би ви відреагували, якби вам отак за … Читати далі

Я завжди стараюся аби нікому не муляти очі, я краще промовчу, поступлюся, лиш би все було добре. А я що – потерплю, чи мені вперше? Терпінню я навчилася в першому і останньому шлюбі, бо там всім заправляла свекруха, в якої ми й жили. Вона мене не прийняла і ніколи не довіряла, думаю, що саме це … Читати далі

Несподівано з’ясувалося, що моя дочка у свекрухи вже не вважається дитиною. Так, дівчинка в одинадцять років вже досить доросла, щоб тато припинив платити на неї аліменти. Так мені заявила свекруха, вимагаючи, щоб я відмовилася від аліментів, адже у колишнього чоловіка тепер є нова сім’я та інші діти. Ось їм гроші потрібні, а я якось зможу … Читати далі

Свекруха своєю заявою сама розв’язала Максимові руки. Поставила йому умову, що або він віддає спадкову квартиру братові, або може вважати, що не має матері. Мій чоловік, якого умови мама дістали вже дуже давно, з радістю погодився на другий варіант, заявивши, що нічого не втрачає, бо матері не мав і раніше. І певною мірою він правий, … Читати далі

Я Володимира зустріла, коли вже була три роки як розлучена, дві доньки п’яти і семи років, нема власного житла, чоловік аліменти то платить, то у нього грошей нема, прошу то маму, то кумів виручити з грошима… Мені здавалося, що ця ситуація ніколи не зміниться, що кожного дня я буду приходити з роботи, а діти будуть … Читати далі

– Це добре, що вони дітей не мають, стільки статків твоїй доньці залишиться, ти молодець у мене, – шепотіла сваха Ірині, а та головою кивала. – Вона дуже гарний подарунок принесла для Софійки, ще й в конверті поклали добре, – казала та. А я стояла і не знала чи вийти вже з кімнати, щоб вони … Читати далі

– Краще б ти, мамо, не приїжджала. Якщо Олег піде від мене, я тобі цього не пробачу, – каже мені моя донька Ліля. Вона заміж зібралася, а я приїхала, щоб з майбутнім зятем познайомитися, та й організацією весілля зайнятися. У нас родина велика, і вони не зрозуміють, якщо я, мама-заробітчанка, своїй єдиній доньці велике весілля … Читати далі

Не буде нам квартири ніякої, хай і чекали ми обіцяного житла аж п’ять років. Бачте, свекруха передумала нам його купувати, та ще й мене винною у тому зробила. Хоч я вважаю, що оці всі сцени із образами було сплановано, бо не хотіла вона нам із самого початку допомагати. Ну, але чоловік усе одно мене винною … Читати далі

Я 15 років тому таки зважилася і поїхала за кордон на заробітки. Повірте, тоді це не те було, що зараз, коли всі двері у світі для українців відкриті і будь-яка людина, яка хоче спробувати закордонного життя і заробити трішки доларів та євро, може легко спробувати життя в іншій країні. На той час, коли на це … Читати далі

Брат із благословення мами вʼїхав у квартиру моєї бабусі, до якої не має жодного стосунку. – Він перший встиг, і ремонт вже розпочав! Мама дозволила моєму братові вʼїхати у квартиру, яка залишилася після бабусі. На перший погляд, нічого особливого, якби брат мав хоч якесь відношення до цієї бабусі. У нас із братом різні батьки, Максима … Читати далі