Ігорчик? А що Ігорчик, одружився раз п’ять після Наді. Бовтається, все намагається щось зробити, хапається, кидає, знову ідеї придумує.

– Мамо,у мене хороша новина! -Таак? І яка ж… – Я одружуюсь. – Що? – Одружуюсь! – Ні. – Що значить ні? – А що значить одружуся, здурів чи що… – Мамо! Я повнолітня, доросла людина. – Точно? – Так! – І давно? Ааа, точно, три місяці тому, точно – точно … – Так мам, … Читати далі

Коли мами не стало, я вирішила повертатися в Італію. Але перед тим я надумала продавати нашу з мамою хату, бо не збираюся жити в селі, в цій старій хаті без ремонту. Продаж нерухомості дещо спантеличив моїх доньок, вони не зрозуміли, що б це могло означати. А коли я продала дім, то вони обидві прибігли, бо подумали, що я гроші між ними поділю. Та тепер я їм заявила, що вони нічого не отримають. Я вирішила нарешті і про себе подумати. Я ще на кілька років поїду в Італію, і потім додам ці гроші, виручені з продажу будинку, і тоді вже куплю собі якусь гарну зручну квартиру. Висновки я зробила – мені треба надіятися на себе, бо на дітей сподіватися марно. Випадок з мамою яскраве тому підтвердження

– Мамо, у нас є багато своїх проблем, ми не можемо доглядати бабусю. Це лише твої проблеми, так що повертайся, – сказала мені по телефону донька. Зробила вона це так безапеляційно, що я навіть не встигла оговтатися. Оскільки мова йшла про мою маму, я рішення прийняла миттєво – зібрала валізи і поїхала додому. Мамі моїй … Читати далі

Я пам’ятаю кожне слово, яке мені сказав мій чоловік, коли збирав сумки, щоб відбути в нове щасливе житт

Я пам’ятаю кожне слово, яке мені сказав мій чоловік, коли збирав сумки, щоб відбути в нове щасливе життя. – Гарна ти баба, Свєта, але прісна, як дієтична вівсянка без нічого, немає в тобі ні родзинки, ні перчинки. Не можу я з тобою більше, скоро зеленню покриюсь від нудьги. Сказав він цю промову, зібрав пожитки, поцілував … Читати далі

Моя мама цього літа їздила відпочивати в санаторій. Я за неї, звісно, люди добрі, тако собі щиро пораділа. Думала, нехай відпочине, підлікується, тим паче, що гроші для себе вона відкладала сама, з пенсії збирала. Коли мама повернулася, ми з чоловіком поїхали провідати її, а вийшли від неї обоє вже через годину. Іван мій то вже дуже сумний був

Моя мама нещодавно вийшла на пенсію. Я розумію, що це непростий період для людини, адже ти полишаєш усіх своїх друзів та знайомих, поруч з якими жив багато років, відчуваєш себе більш самотнім та й думки з’являються важкі: от і відробив, старість, нікому ти не потрібний вже. Звісно, спочатку з колегами спілкуєтеся по телефону, іноді зустрічаєтеся, … Читати далі

– А я не наймалася тут прислужувати вам, я навіть переїжджати сюди не хотіла, тож синові своєму вимовляйте невдоволення

– От не думала, що ти приведеш цю нечепару до нас у хату, синку! – Вона не те, щоб будинок у чистоті утримувати не може! А навіть вашу кімнату! – У якому це сенсі, мамо? – не зрозумів я цього наїзду. – Та в самому прямому! Ти бачив, що діється у вас під ліжком? А … Читати далі

І ось внучка заміж виходить. Улюблена внучка. Поки молоді шлюб реєстрували, старенька дістала стару сукню бордового кольору – найкращу у своєму гардеробі. І навіть намисто на шиї застебнула. На голову пов’язала бордову хустку – під колір. І вийшла на лавочку – внучку зустрічати

Дівчина виходила заміж. Вона закінчувала музичне училище. Диригент хору. Туди приймають тільки тих, хто добре вміє співати. І за роки навчання викладачі ніби «обробляють» голоси студентів, як це роблять із дорогоцінним камінням. І ось дівчина заміж виходила. Зранку, як завжди, метушня. Потрібно було одягнутися, приготуватися. Потім викуп – театральна вистава. Так заведено. І від викупу … Читати далі

Донька була неприємно вражена і тим, що я більше не зароблятиму гроші, і тим, що я хочу привести чоловіка додому. А мені була неприємною її реакція. Нещодавно вона приїхала до мене з Стасом. Вони живуть разом вже кілька років, але ще не розписані. – Мамо, нам нова машина потрібна. Ти ж маєш гроші. Купиш? – питає мене. – Заходьте в дім, спочатку чаю вип’ємо, а потім поговоримо, – кажу. Я пішла на кухню готувати чай і чую як донька з Стасом шепчуться. – Не купить вона нам нічого, – розчаровано каже Стас. – Не хвилюйся, я вмію просити, стара дасть все, що треба, – зухвало хвалиться моя донька

– От і живи тепер з своїми грошима, якщо не хочеш рідній доньці допомогти! – каже мені Ірина. – Італія, мамо, тебе дуже змінила, тобі твої євро важливіші за мене. Слухати таке від рідної дитини – вкрай неприємно, але цього разу я вже вирішила, що не буду йти у неї на поводу. Досить. Якщо вона … Читати далі

Оце я дожилася до того, що маючи двох дітей, мені просто нема кому допомогти. Чи про таку старість я мріяла? Адже я поки мала сили, то дуже дітям своїм допомогла. Але вони нічого не оцінили. Мені 67 років, і нещодавно я повернулася з Італії, де була на заробітках майже 16 років. Я б і далі там залишалася, бо хотілося ще і свій будинок до ладу привести, але я не встигла, бо здоров’я стало підводити настільки, що треба було їхати додому, і саме тоді діти мої показали своє ставлення до мене

– Діти, у мене паркан похилився, треба було б приїхати і полагодити, – кажу я спочатку своїй доньці. Вони з зятем до мене частіше приїжджають, бо їм ближче. – А чого ти постійно лише мені телефонуєш, чому мій чоловік, який є тобі всього лиш зятем, має все робити, якщо у тебе є син. Дзвони до … Читати далі

— Алло? Так, зробив, як ти сказала. У каву їй підсипав порошок. Чекаю, поки подіє, щоб поїхати. Чого? Не можна в каву?! – Леонід побілішав, ніби сам щойно випив отруту. – Та звідки я міг знати?! Я ж не хімік і не лікар! Гаразд, у неї здоров’я як у бика. За стільки років жодного разу не хворіла! Трохи пронесе, у прямому сенсі слова, і все. Просто довше посидить на горщику

— Ти куди збираєшся, Інно? – чоловік здивовано подивився на те, як дружина складала речі в дорожню сумку. Акуратно так, нібито вона готувала ці речі на виставку, а не у валізу. Акуратність у всьому була звичайною справою для Інни. Дружиною вона була прекрасною: Леонід завжди ходив на роботу охайним, чистим і пахнув дорогим одеколоном, який … Читати далі

Коли ми два роки доглядали бабусю, всіх це влаштовувало! А, як отримали від неї спадок, всі злетілися, як шуліки

– Сімо, тобі ця квартира взагалі за здорово живеш дістається! Ми опротестовуватимемо її за заповітом! – кричала дружина мого двоюрідного брата, Олена. – Не дозволю її продати, так і знай! – Ви там домовтесь між собою, в якій черговості претендуєте, я втомилася вже ці претензії слухати. – А якщо заздрісно, давай, он бабуся Зоя теж … Читати далі