Романович

— Ну що, Оленко, поїхали твої гості? — І не кажи, Лідо, слава богу, поїхали. Та я за ці 2 тижні думала, що розорюся з такими гостями, або з розуму зійду! Не повіриш, так набридло вже, що сил немає! Кожному окремий сніданок, один кашу не їсть, інший яйця не перетравлює. З обідом теж мудрую, губи … Читати далі

Ох і сцену вона влаштувала. Хлипає, очі закриває, за стіни тримається. “Мамо, як ви могли, я вам вірила”.  А я дивлюсь на неї і не розумію з чого такі концерти робити? Кого я виховала? Як вона такою виросла? — Припини ці концерти негайно, – кажу доньці строго, – Таке враження, що я казна-що зробила. У … Читати далі

Поки Катя розплачувалася за покупки, Сергій стояв осторонь. А коли Катя почала складати їх у пакети, він і зовсім вийшов на вулицю. Катя вийшла з магазину і підійшла до Сергія — Сергію, візьми пакети, — попросила Катя, простягаючи чоловікові два великі пакети з продуктами. Сергій на неї так подивився, ніби його змусили зробити щось протизаконне … Читати далі

Мама ще раз обернулась до нас, уже перед тим, як сідати у бус. Знаю, чекала того, що кинусь, що буду просити не їхати її в Італію знову, але мені в душі було таке нетерпіння: ну коли вже той бус рушить, довго ще чекати? — Доню, я довго мовчала, терпіла, але ж уже ніяких сил? Ти … Читати далі

Віра ходила з кута в кут по квартирі. Вона ніяк не могла повірити в те, що відбувається. Та й як можна повірити, що чоловік, з яким прожили п’ятнадцять років разом, пішов. — Йду. Люблю іншу. Вибач, – сказав він. Виявляється, і речі зібрав заздалегідь. Підготувався. І здогадувалася, що щось не те: затримувався на роботі, говорив … Читати далі

– Борис?! Привіт! — до Бориса підійшла жінка, яка смутно когось йому нагадувала. – Не впізнав? У залі було галасливо від музики і гучних розмов однокласників, які щойно зустрілися. 15 років минуло після закінчення школи і ось колишня староста Маринка Бєлова вирішила зібрати всіх, кого змогла, знайти через соцмережі чи сарафанне радіо. Але навіть попри … Читати далі

– Олено, як ти можеш лежати, коли вдома такий безлад? Я повинна сама бігати з пилотягом у вечірній сукні? – Увірвалася в нашу кімнату Василина Олексіївна і похмуро подивилася на мене. – Василино Олексіївно, що ж ви так кричите? – Підвівшись на лікті, я подивилася на свекруху, але відразу закашлялася. Я ледве змогла збити високу … Читати далі

– Настя, тата до лікарні повезли. Я з ним їду. Не знаю, чи встигну на останній автобус. Якщо що, чи можна буде зупинитися у вас на ніч? – тремтячим голосом запитала мене мама. – Звісно, ​​мамо! Ти чому ще питаєш? Звісно, ​​можна! Що з татом? Він як зараз? – Ним займаються лікарі, серцевий напад. Поки … Читати далі

Іноді мені з чужими людьми набагато простіше знайти спільну мову, робити якусь спільну справу чи братися за працю, ніж з рідними людьми. Я лише зараз, з віком, зрозуміла, що ми можемо собі обирати друзів, з якими нам тепло і комфортно проводити час, а родину ми не обираємо, рідні люди нам даються Богом, тому, навіть, коли … Читати далі

– Мамо, там у двері стукають! Відкриєш, бо в нас руки зайняті? – Звичайно, – усміхнувшись про себе, відповіла Наталя. Вона відчинила двері, навіть не подивившись хто там. У вечір перед Різдвом бігали колядувати дітлахи, тож Наталя чекала побачити на порозі чергову купу дівчат та хлопців. Тому, відчинивши двері, від несподіванки вона застигла. За дверима … Читати далі