Романович 
— Синку, купи квіточки!— Дякую, не треба. Назар стояв на зупинці,— чекав автобус. І все було добре, рівно до того моменту, як звідкись з’явилася бабуся з айстрами. Поставила відро з оберемком квітів, сіла на складний стільчик і, мабуть, занудьгувала: на зупинці нікого не було, та й автобуси давно не під’їжджали. — Купи квіточки, дівчині подаруєш! — Бабуся не відставала. … Читати далі
Аню всі вважали нерозумною. Із чоловіком вона жила вже п’ятнадцять років. У них було двоє дітей, Алісі чотирнадцять, а Сергію сім років. Чоловік бігав по жіночкам, практично цього не приховуючи. Перший раз він зрадив їй на другий день весілля, з офіціанткою. Н, а далі просто не порахувати. Подружки намагалися розплющити їй очі, але вона мило посміхалася … Читати далі
Віктор довго не знав, як сказати дружині, що мама ресторан відмінила, і планує вдома стіл накрити. Він знав, яке ставлення у дружини до села, тому розумів, що вона знову не захоче їхати, і усвідомлював, що якщо вона не приїде, то мама неабияк засмутиться. Лариса таки відмовилася їхати до свекрухи: – Що я там не бачила? … Читати далі
– Ну от ми й удома! – Надія Василівна дбайливо опустила на підлогу свою кішку, яку привезла із собою. – Давай, Мурко, ти перша входь, як наказують звичаї. Стара кішка обережно зробила кілька кроків і вмостилася посередині хати, розглядаючи незнайоме приміщення. Надія Василівна взялася за перетягування речей, які привезла зі своєї колишньої міської квартири. Це … Читати далі
– Ми з мамою порадилися, і вирішили, що я чоловікові нічого не говоритиму. Мама теж мовчатиме, а моє сумління мене абсолютно не турбує. – А якщо раптом він про все дізнається, мені доведеться виказати йому все. Якщо до нього дійде, це чудово, житимемо далі, а якщо не зрозуміє… – Ну що ж, значить, буде розлучення. … Читати далі
– Мироне, ти коли будеш вдома? Вечеря вже готується, так що поспіши, – сказала дружина, але слухавка фонила, тому розмову Мирона з Ольгою почули і його друзі, які разом з ним йшли з роботи і вмовляли його хоч раз з ними посидіти в кафе. – Хлопці, я не можу. Ви ж чули, що Ольга мене … Читати далі
— Ти Сашко, якщо дружину взяв так бережи її. А якщо не можеш, то відпусти, — дід Андрій замахнувся кулаком на онука, ледве тримаючи удар.— Та зрозумів я, зрозумів діду! — Андрій ховався від дідових ляпасів, закривши голову руками.*** Сашко скільки себе пам’ятав, завжди мешкав у діда з бабусею. Батьки його жили на іншому краю села, але Сашко … Читати далі
Хочу якнайшвидше вирішити квартирне питання і розбігтися, щоб більше не перетинатися ні з мамою, ні з сестрою. Набридло постійно бути в положенні “ти маєш зрозуміти”. Не повинна! Мене ніхто не хоче розуміти, то з якої радості мені цим займатися? Моя старша сестра Рита завжди була ближче до мами. Не знаю чому так склалося, але це … Читати далі
Я слухала свого чоловіка і ковтала сльози. Він мене не розумів, життя нашого не розумів. Ота різниця у менталітетах, про яку мене дівчата наші попереджали таки давалась взнаки. Маріо все ніяк не міг втямити, чого я мушу допомагати своїй матері. Те що у неї крім мене ще восьмеро дітей для нього не було аргументом. — … Читати далі
— Ну що, Оленко, поїхали твої гості? — І не кажи, Лідо, слава богу, поїхали. Та я за ці 2 тижні думала, що розорюся з такими гостями, або з розуму зійду! Не повіриш, так набридло вже, що сил немає! Кожному окремий сніданок, один кашу не їсть, інший яйця не перетравлює. З обідом теж мудрую, губи … Читати далі