Романович

Правду кажучи, я особисто нічого не маю проти того, щоб моя мама дуже вдало влаштувала своє життя, – каже Ірина, – їй зараз всього 53 роки, вона ще молода жінка, але ось кандидатура дядька Степана мене зовсім не влаштовувала, не подобався він мені і все, що не кажи. Ірині самій зараз 30 років та в … Читати далі

На вході в ресторан нас зустріла жінка похилого віку.– Ви з чийого боку будете? – начальницьким голосом спитала вона й узялася в боки. – У якому сенсі? – зніяковіла я, бо бачила цю жінку вперше в житті.– Ну, від нареченого, чи від нареченої? – невдоволено пробурчала незнайомка і закотила очі. – З боку нареченого, – … Читати далі

Вирішила, що сину з сім’єю на моїй дачі робити нічого. Допомоги від них ніякої, одні проблеми та претензії Купила, називається, собі дачу. Поки збиралася, що син, що невістка з її слушною мамою тільки відмовляли, що не потрібна мені під старість років така покупка, тільки гроші витрачати та здоров’я псувати. Наче я з них щось вимагала! … Читати далі

Старша сестра мене ненавидить! Її рідного батька не стало, тому нас обох виховував мій тато. Вона  впевнена, що мені завжди діставалося все найкраще! Що мама з татом любили тільки мене, а успіхи сестри ігнорували. Вона думає, що все життя мені все дістається на блюдечку з блакитною облямівкою. Батьки розлучилися, коли мені було шістнадцять, а Лізі … Читати далі

— Ніхто… ніхто б не зрадів, – схлипувала мати. – Кому сподобається, що син знайшов собі стару? — Мам… – Діма підійшов і обійняв її. – Вибач, але я не думаю про перспективи. Я живу сьогодні, а сьогодні мені дуже добре поруч із Юлею. Вона – красива жінка, порядна людина, і я дуже її люблю. … Читати далі

Ми з Артемом були звичайною середньостатистичною родиною. Я працювала адміністратором у салоні краси, а Артем був інженером на заводі. Жили у провінційному місті, та заробляли приблизно двадцять три тисячі гривень на двох. Ну, можливо десь двадцять вісім, якщо з премією. Однак, шикувати все одно не доводилося. При цьому Артем завжди не розумне ставився до грошей. … Читати далі

– Надю, даси свої туфлі напрокат? Мені нема в чому заміж виходити. Пам’ятаєш мою бежеву сукню на шкільному випускному вечорі? Тепер вона буде весільною. Батьки ледь “нашкребли” на фату та обручки. Ну і весілля вдома відсвяткуємо, по скромному. Будуть тільки свої, – я чекала від подруги згоди. – Звичайно, позичу. Я ж розумію. У тебе … Читати далі

Колись, ще в молодості, я мріяла жити в місті, для мене то було зовсім інше життя. Ще малою я з мамою їздила в столицю, чекала того дня, як справжнього свята. Але ні, ми не на відпочинок їздили туди, не в гості, мама з татом возили туди городину, сир, сметану на базар. Живемо ми від столиці … Читати далі

Наталка збирала свої речі під суворим наглядом свекрухи. Сліз не було. Як не було й інших емоцій. Нічого, крім усвідомлення того, що вона, Наталя, знала, що саме так усе й буде. — Наталочко, дитинко, ти довго ще? Я себе не дуже добре почуваю. Давай іншим разом дозбираєш. Ну що тут ще твого залишилося? Скоро все … Читати далі

Вперше побачила Оксану, матір чоловіка, потрапивши до неї на день народження. Ми з Владом зустрічалися, він ночував у мене по п’ять-шість разів на тиждень, жити разом хотіли. Влад запитав у матері, чи не заперечуватиме вона, якщо він прийде з дівчиною. Заперечень не було.– Треба подарунок купити, – замислилась я. – Не треба. Купили вже. Я, … Читати далі