Романович

Вперше побачила Оксану, матір чоловіка, потрапивши до неї на день народження. Ми з Владом зустрічалися, він ночував у мене по п’ять-шість разів на тиждень, жити разом хотіли. Влад запитав у матері, чи не заперечуватиме вона, якщо він прийде з дівчиною. Заперечень не було.– Треба подарунок купити, – замислилась я. – Не треба. Купили вже. Я, … Читати далі

Наталя вся внутрішньо стиснулася, коли побачила племінницю чоловіка, Олеську.Дівчисько, не дивлячись в очі і шморгаючи носом, подало складений навпіл аркуш у клітинку і швидко втекло. Наталя розгорнула листок, вона внутрішньо чекала чогось подібного, тому написане не стало сильним шоком. “Наталко, я йду, вибач. Так, я чиню, як боягуз, але в мене немає сил, я втомився, … Читати далі

– Якось це недобре виходить, давай мінятися, – заявив мені якось чоловік. – Що саме виходить недобре? Що тобі не подобається? – уточнила я. Чоловік на хвилинку замнувся, а потім випалив: – Не добре, що ти доньці новеньку квартиру купила, а ми маємо в старій тулитися, – каже. Тут я його зупинила. Кажу: – Ти … Читати далі

– Тетяно! – пролунав рев із коридору. – Їжу давай! Я голодний прийшов!Я вийшла, наклала макарони, порізала мариновані огірки. – І це все? А де м’ясо? Це що, їжа?– Це їжа. Грошей немає. – Куди ти гроші поділа?– Заплатила за квартиру, годую нас трьох. Ось і скінчилося все. Ти коли мені зарплатню віддавав? – Та … Читати далі

– А мене в Італію син з невісткою відправили, – розповідає Софія таким же заробітчанкам, як і вона сама. – Не ти одна така, ми всі тут, щоб дітям допомогти, – каже інша. – Не погоджуюся з тобою, бо допомогти – це одне, а відправили – це зовсім інше, – втрутилася у розмову ще одна … Читати далі

До приїзду чоловіка я завжди готувалася з особливим трепетом. Він цілий місяць жив далеко, і я так сумувала! Їжа в їдальні ніколи не замінить звичних улюблених страв, приготованих рідною людиною. Я приготувала суп, картопляне пюре із котлетами, салат, а на десерт – улюблений апельсиновий пиріг чоловіка. Навівши марафет, я задоволено посміхнулася до свого відображення в … Читати далі

Купили ми будинок у селі. Продавала його молода пара, мовляв, батькам дача не потрібна, а бабусі не стало рік тому… Після того, як не стало старенької ніхто до хати не навідувався, тільки от продати приїхали. Запитуємо, забирати будете речі? Вони у відповідь: — Навіщо нам цей мотлох, ми ікони забрали, a решту можете викинути. Чоловік … Читати далі

Поховавши чоловіка і відправивши поминки в дев’ять і сорок днів, Надія Юріївна вирішила упорядкувати всі фінансові документи й, підбити підсумки. Вона не надто сумувала після того, як Олександра Вікторовича, який довго хворів, і жодної надії на його одужання вже не було, не стало. За життя він багато працював і залишив своїй дружині солідну спадщину. Причому, … Читати далі

– Ти не ображайся, в житті усяке буває, – каже мені свекруха і питає коли можна зайти до нас у гості. – Не треба до нас іти. До того ж, на цих вихідних нас не буде, – різко відповіла я. – Ну як не треба? Ми з батьком хочемо дещо вам завезти. – Я повторюю … Читати далі

— Михайле, мама дзвонила. Вона взяла квитки на поїзд, тому нам треба їх з братом розмістити… Ти зможеш заїхати в магазин? – Юля запитально подивилася на чоловіка. Михайло навіть поперхнувся. — А навіщо вона взяла квитки?! — Як же? У твоєї матері ювілей… моя мама вже й подарунок приготувала. Ось, дивись! Картину вишила, красива, так? … Читати далі