Романович

Донька моя в таке вляпалася, що я й не знаю, що їй порадити – чоловік не хоче її утримувати. Коли тільки одружувалися, то обіцявся гори звернути, а як прийшлося до діла, то таке почалося, що ми вже думаємо через суд у нього пів зарплати забирати

Автор

Мій зять людина забезпечена, тому я спочатку доньці й не повірила, що він чеки всі перевіряє. Бо, хто ж таке буде робити і на такі дрібниці час тратити, коли молода дружина біля тебе? А Оля моя й справді за Віталія на дванадцять років молодша. Красуня і розумниця. Тільки університет закінчила, а тут він, гарний і … Читати далі

Мама твоя, отже і тобі жити з нею, – заявила мені донька. – Поки ти в Італії собі жила, я доглядала бабусю, а тепер, коли ти повернулася, це вже твій клопіт. Додому я приїхала всього два тижні тому. А до того я була в Італії 22 роки. Поїхала я туди від безвиході, але за словами доньки так виглядає, що я туди відпочивати подалася. Зараз Зоряна, моя донька, злиться на мене через те, що я купила квартиру, і планую в ній сама жити. А донька хоче, щоб це житло я віддала їй

Автор

– Мама твоя, отже і тобі жити з нею, – заявила мені донька. – Поки ти в Італії собі жила, я доглядала бабусю, а тепер, коли ти повернулася, це вже твій клопіт. Додому я приїхала всього два тижні тому. А до того я була в Італії 22 роки. Поїхала я туди від безвиході, але за … Читати далі

Христино, навіщо тобі стільки ковбаси? – питає чоловік у дружини, яка у свій продуктовий візочок поставила кілька видів не дешевої ковбаси. – Що ти задумала? Дружина лише посміхнулася, і сказала, що він зрозуміє пізніше, тому поки-що нехай просто довіриться їй. Максим, який знав, що Христина, якщо вже щось задумала, то від свого не відступиться, попрямував за нею вслід. Вони набрали повний кошик продуктів і пішли на касу

Автор

– Христино, навіщо тобі стільки ковбаси? – питає чоловік у дружини, яка у свій продуктовий візочок поставила кілька видів не дешевої ковбаси. – Що ти задумала? Дружина лише посміхнулася, і сказала, що він зрозуміє пізніше, тому поки-що нехай просто довіриться їй. Максим, який знав, що Христина, якщо вже щось задумала, то від свого не відступиться, … Читати далі

Ми відчинили двері і я вже заходити у дім передумала. Бруд, пил, ще й павутина скрізь. Свекруха сиділа на кухні і була дуже рада тому, що приїхав її син. Зі мною навіть не привіталась, хоч я і не чекала, звісно ж. Я чекала чоловіка і мимоволі слухала їхню балачку, аж тут Вадим обернувся у мій бік, запитав здивовано: “А чого ти сидиш досі?”

Автор

Ми відчинили двері і я вже заходити у дім передумала. Бруд, пил, ще й павутина скрізь. Свекруха сиділа на кухні і була дуже рада тому, що приїхав її син. Зі мною навіть не привіталась, хоч я і не чекала, звісно ж. Я чекала чоловіка і мимоволі слухала їхню балачку, аж тут Вадим обернувся у мій … Читати далі

Катрусе, ти? Оце так зустріч! – Олег підійшов до сусіднього столика в кафе, щоб привітатися з жінкою, з якою вони не бачилися майже 20 років. – Тепер я Катерина Іванівна. І не розумію, чому ти так радієш нашій зустрічі, після всього, що ти зробив? – спокійно допиваючи свою каву, відповіла Катерина. – Катрусю, облиш, це ж коли було? Я і справді дуже радий тебе бачити! Не дочекавшись запрошення, Олег підсів за столик до молодої жінки, і з цього моменту почалася друга серія їхніх стосунків

Автор

– Катрусе, ти? Оце так зустріч! – Олег підійшов до сусіднього столика в кафе, щоб привітатися з жінкою, з якою вони не бачилися майже 20 років. – Тепер я Катерина Іванівна. І не розумію, чому ти так радієш нашій зустрічі, після всього, що ти зробив? – спокійно допиваючи свою каву, відповіла Катерина. – Катрусю, облиш, … Читати далі

То хоч борщику поїж, як не хочеш котлеток, – наполягала на своєму мама, благаючи дитину з’їсти чогось добренького. Та виявилося, що у них закінчилася сметана, і вона побігла в місцевий магазин, що був неподалік. Коли розраховувалася за покупку, продавчиня сказала, що їхня мама щойно була в магазині, купила два шматочки ковбаси – одну найдешевшу, а іншу – найдорожчу. Дорогу бабуся з собою забрала, а дешеву забула. Продавчиня передала Олені пакет, де була ковбаса і чек, з якого вона зрозуміла, що ковбаса, якою пригощала бабуся її дитину, і справді не дешева – за неповних 300 грам була ціна 90 гривень

Автор

– Скільки я тобі разів говорила, щоб ти не їла у бабусі? – стала картати шестирічну доньку Олена. Дівчинка гралася на подвір’ї, а Марія прийшла з магазину. Алінка вирішила зайти до бабусі, і та пригостила її невеликим бутербродом з ковбасою. – Мамо, я не хочу їсти, – стала проситися дитина, пояснюючи це тим, що вона … Читати далі

Коли я сина оженила нарешті, то наче на світ народилася – життя стало легким і комфортним, наче мене відв’язали від кухні і тепер я можу ходити куди хотіти і на скільки хотіти. Ну, правда ж, дівчата, що та кухня, то наче якесь закляте місце, куди вертаєшся де б ти не була, бо голодні роти чекають

Автор

Я останні п’ять років була розлучена, а потім сина женила і все – настало щастя, хоч і пізно, але хто сказав, що я не маю права ним насолодитися. Я до їжі була завжди не вибаглива, тому мені почало вдаватися й економити і вже назбиралася кругла сума аби раз в житті поїхати на курорт, я завжди … Читати далі

Через тиждень мені зателефонувала Світлана, і сказала, що хоче приїхати до мене в гості. Коли я доньці сказала, що у нас гості будуть, вона так забігалася, заметушилася, каже, треба людину гарно прийняти. Світлана до мене приїхала і очам не повірила, що всього за три роки зять з дочкою таку красу навели. А коли ми ще за столом душевно посиділи, подруга мені зізналася, що не вірила, що такі добрі діти бувають. – Я коли додому приїжджаю, в мене діти все до останнього євро забирають, – зізналася мені Світлана. – От лише користі від цього мало, бо за 20 років будинок я так і не збудувала, – зітхнула вона. Під кінець вечора Світлана віддала мені ті 5 тисяч євро, які я їй зичила, чим вона мене ще більше здивувала

Автор

– Тамаро, позич мені 5 тисяч євро, – каже мені моя подруга Світлана, яка зі мною разом в Італії працює, і з якою ми вже встигли неабияк здружитися за ці 4 роки, що я тут. На чужині ми всі стаємо ближчими одне до одного, тож Світлана мені стала сестрою, якої в мене не було. Я … Читати далі

Пізній дзвінок, який пролунав вже після опівночі, не віщував нічого доброго. До того ж, телефонувала Віра, друга дружина батька. Любомир підняв слухавку. – Гроші потрібні, а у мене є лише тисяча гривень, – стала плакатись Віра. – Я зрозумів, скиньте мені номер карточки. 10 тисяч для початку вистачить? – Мало би вистачити

Автор

Любомир перекинув мачусі гроші, і став думати, що робити далі. Пізній дзвінок, який пролунав вже після опівночі, не віщував нічого доброго. До того ж, телефонувала Віра, друга дружина батька. Любомир підняв слухавку. – Тата в лікарню забрали. Він у важкому стані. Гроші потрібні, а у мене є лише тисяча гривень, – стала плакатись Віра. – … Читати далі

Витрачати такі шалені гроші на ресторан? Геть не мудро! – заявила мені донька, коли я її запросила в ресторан на свій ювілей. – Невістка її підтримала: – Ви б краще нам з Олегом ці гроші дали, ви ж добре знаєте, що нам ще кілька років кредит виплачувати. – 25 гостей! Та це ж весілля невелике. Що ти собі лише думаєш, в такий важкий час грошима розкидатися, святкування якісь влаштовувати, – продовжувала мене картати донька. – Гроші твої? Твої. Ти їх у когось просила? Ні. Ти щось комусь винна? Теж ні. Ірино, кажу тобі, ти варта, щоб такий красивий ювілей хоч раз в житті відсвяткувати! Не кожного разу життя виставляє дві п’ятірки нам, – моя рідна сестра переконує мене в тому, що я маю по-людськи відсвяткувати свій ювілей

Автор

– Витрачати такі шалені гроші на ресторан? Геть не мудро! – заявила мені донька, коли я її запросила в ресторан на свій ювілей. – Здивувала ти нас мамо. Ми недавно донечці 5 років святкували, вдома чудово посиділи, і не пнулися з ресторанами ніякими. Невістка її підтримала: – Ви б краще нам з Олегом ці гроші … Читати далі