Романович

– Ти не заслуговуєш на такого чоловіка, як я. Тому я йду від тебе, – заявив мені мій Микола. І це після 18-ти років шлюбу. – Добре, якщо не заслуговую, то йди, тримати не буду, – кажу. – Але хоч поясни, що сталося. – Та, власне, нічого і не сталося… Просто я тебе перестав любити, … Читати далі

– Яке ж у вас тут все гарне! Троянди – така краса! А хто за ними доглядає, коли вас нема, Маріє? – стала хвалити мене сваха, коли в неділю з самого ранку прийшла до мене в гості. Характер її я добре знаю, тому відразу зрозуміла, що не на троянди вона прийшла дивитися, а треба їй … Читати далі

В суботу зранку я пішла на ринок, купила продуктів, і збиралася варити суп з гарбуза, бо чоловік давно просив. Зайшла на кухню, розклалася. Раптом вбігає щаслива Оленка і радісно повідомляє, що у нас завтра будуть гості. – Які ще гості? – уточнила я, нічого не розуміючи. – Батьки Олександра, вони познайомитися з вами хочуть, – … Читати далі

Візит свекрухи в суботу ні світ, ні зоря, не віщував нічого доброго. Я помітила, що як тільки вона до нас приходить, то у нас з чоловіком завжди трапляються різні неприємності. Цього разу свекруха навіть мене здивувала, бо завела розмову про квартиру. – Юрчику, а як ти дивишся на те, щоб нам помінятися квартирами? – каже … Читати далі

– Ось, мамо, це тобі, – з радістю простягнула я мамі пакет з обновками. – Ну навіщо? Юля, ти ж сама не маєш, у тебе ще кредит. А я якось перебуду в тому, що маю, – стала переконувати мене мама. Я знала, що у неї реакція буде саме такою, тому і наперед все продумала. – … Читати далі

– Привіт, Маринко. Знову загрузилася? Давай підвезу, – гукнула з машини молода жінка сусідку, яка з двома сумками продуктів ледве вийшла з магазину. – Дякую. Але не варто хвилюватися, я якось сама спробую все це донести. Не перший раз, – стала виправдовуватися Марина. – Отож бо, що не перший раз. А себе любити любити треба. … Читати далі

– Я не розумію, батьку. Я – тобі донька рідна, а Ліля – всього лиш невістка. Чого ти так їй у всьому догоджаєш? – стала картати донька Івана Петровича. – Я люблю вас однаково, не вигадуй нічого, Наталко, – виправдовувався дідусь. – В тому то й річ. А маєш любити більше свою рідну дитину, тобто … Читати далі

– Захаре, а де гроші? Я ж ще кілька днів тому тут їх бачила? – здивовано запитала я у чоловіка, не виявивши достатньо великої суми у нашому сховку. Ми з чоловіком разом вже три роки, і з самого початку ми домовилися, що будемо вести спільний бюджет, тобто, щось витрачаємо, щось відкладаємо, але всі гроші до … Читати далі

– Мамо, в твої роки отак чинити – це геть нерозумно! Вертайся!, – казали всі в один голос. Я б вернулася, справді, адже в людини нема нічого кращого за її дім, де можна закрити двері і сховатися від усіх турбот світу. Але справа в тому, що в тій великій триповерховій хаті не було вже мого … Читати далі

– А ти думала, він тебе любить? Помиляєшся, я його кохана, і то давно. А з тобою він із жалості залишався, – прямо на дорозі випалила Наталці незнайомка. Той день і так виявився занадто складним, роботи було багато, виникали непередбачувані ситуації, які потрібно було негайно вирішити, так що Наталка поверталася додому і так доволі втомленою, … Читати далі