Романович

– Привіт, Маринко. Знову загрузилася? Давай підвезу, – гукнула з машини молода жінка сусідку, яка з двома сумками продуктів ледве вийшла з магазину. – Дякую. Але не варто хвилюватися, я якось сама спробую все це донести. Не перший раз, – стала виправдовуватися Марина. – Отож бо, що не перший раз. А себе любити любити треба. … Читати далі

– Я не розумію, батьку. Я – тобі донька рідна, а Ліля – всього лиш невістка. Чого ти так їй у всьому догоджаєш? – стала картати донька Івана Петровича. – Я люблю вас однаково, не вигадуй нічого, Наталко, – виправдовувався дідусь. – В тому то й річ. А маєш любити більше свою рідну дитину, тобто … Читати далі

– Захаре, а де гроші? Я ж ще кілька днів тому тут їх бачила? – здивовано запитала я у чоловіка, не виявивши достатньо великої суми у нашому сховку. Ми з чоловіком разом вже три роки, і з самого початку ми домовилися, що будемо вести спільний бюджет, тобто, щось витрачаємо, щось відкладаємо, але всі гроші до … Читати далі

– Мамо, в твої роки отак чинити – це геть нерозумно! Вертайся!, – казали всі в один голос. Я б вернулася, справді, адже в людини нема нічого кращого за її дім, де можна закрити двері і сховатися від усіх турбот світу. Але справа в тому, що в тій великій триповерховій хаті не було вже мого … Читати далі

– А ти думала, він тебе любить? Помиляєшся, я його кохана, і то давно. А з тобою він із жалості залишався, – прямо на дорозі випалила Наталці незнайомка. Той день і так виявився занадто складним, роботи було багато, виникали непередбачувані ситуації, які потрібно було негайно вирішити, так що Наталка поверталася додому і так доволі втомленою, … Читати далі

– Іване, я з тобою 30 років прожила, і не думала я, що ми станемо мірятися тим, чия мама більше нам допомогла, – кажу я своєму чоловікові, намагаючись пояснити, що це ми – сім’я, і про наш добробут в першу чергу треба дбати. Мені 48 років, а Івану в цьому році виповнилося 50. У нас … Читати далі

— Жінка, яка не може мати дітей, — уже й не жінка, а тільки півжінки. Так свекруха моя каже, — Марійка зітхала й гірко посміхалася. — А ти не слухай, — різко й несподівано голосно схилилася до неї напівглуха баба Катя, — Бо Бог знає, шо робить. Знатить рано тобі мати дітей, він же наперед усе бачить. — Так адже, бабо Катю… … Читати далі

Інна збиралася вже йти, як до кабінету заглянула молода дівчина. — Доброго дня. А ви мене приймете?— Доброго дня. Взагалі-то прийом закінчено, я йду… — Зрозуміло. Вибачте… Двері зачинилися. Обличчя дівчини здалося Інні знайомим, ніби бачила її раніше, або схожа на когось… Напевно, приходила вже. Взяла сумку, вимкнула світло і вийшла в коридор. Дівчина сиділа на кушетці. Худенька, … Читати далі

– Костю, ти не знаєш, куди я засунула гроші, які знімала на купівлю нашої путівки? – схвильовано запитала я, увійшовши до зали, де чоловік дивився телевізор. Я перевірила ще раз всі місця, куди могла прибрати гроші, але все марно. Ніде їх не виявилося, через що моє хвилювання посилювалося. Не міг же хтось забратися до нашої … Читати далі

– Мамо, а ти ці туфлі на шпильці купила і не носиш, вони тобі не потрібні? — Кіра заїхала до батьків за якимись своїми речами і копалася в шафі. — Ну зараз не ношу, а треба буде — одягну! — Нелю останнім часом дивували питання Кіри. — Ну так, одягнеш! Та ти як вийшла на … Читати далі