Романович 
— Жінка, яка не може мати дітей, — уже й не жінка, а тільки півжінки. Так свекруха моя каже, — Марійка зітхала й гірко посміхалася. — А ти не слухай, — різко й несподівано голосно схилилася до неї напівглуха баба Катя, — Бо Бог знає, шо робить. Знатить рано тобі мати дітей, він же наперед усе бачить. — Так адже, бабо Катю… … Читати далі
Інна збиралася вже йти, як до кабінету заглянула молода дівчина. — Доброго дня. А ви мене приймете?— Доброго дня. Взагалі-то прийом закінчено, я йду… — Зрозуміло. Вибачте… Двері зачинилися. Обличчя дівчини здалося Інні знайомим, ніби бачила її раніше, або схожа на когось… Напевно, приходила вже. Взяла сумку, вимкнула світло і вийшла в коридор. Дівчина сиділа на кушетці. Худенька, … Читати далі
– Костю, ти не знаєш, куди я засунула гроші, які знімала на купівлю нашої путівки? – схвильовано запитала я, увійшовши до зали, де чоловік дивився телевізор. Я перевірила ще раз всі місця, куди могла прибрати гроші, але все марно. Ніде їх не виявилося, через що моє хвилювання посилювалося. Не міг же хтось забратися до нашої … Читати далі
– Мамо, а ти ці туфлі на шпильці купила і не носиш, вони тобі не потрібні? — Кіра заїхала до батьків за якимись своїми речами і копалася в шафі. — Ну зараз не ношу, а треба буде — одягну! — Нелю останнім часом дивували питання Кіри. — Ну так, одягнеш! Та ти як вийшла на … Читати далі
За день до весілля підслухала розмову нареченого по телефону. І на весіллі влаштувала таке, що всі гості були приголомшені — Христинка, я не можу повірити! Невже я завтра заміж виходжу! Це просто неймовірно! — Так, неймовірно, — сміючись, відповідала подрузі Христина. — Хто в школі казав, що ніколи заміж не вийде! Не ти? А сама … Читати далі
– Що, знову фаршировані перці? Ми ж тільки позавчора їх з’їли, – протягнув ліниво мій чоловік, зайшовши на кухню, і побачивши, що я готую. – Відійди. Це не тобі, – кажу. – Не зрозумів. А кому? – перепитав чоловік. – Дядькові Валерію, він знову у лікарні. От я і вирішила, що зроблю його улюблений фарширований … Читати далі
Мені двадцять вісім років. До шлюбу з Оленою я встиг придбати власне житлом – невелику однокімнатну квартиру на околиці міста. Майбутня дружина теж не була безприданницею і придбала у власність двокімнатну квартиру в центрі, яку ми вирішили здавати. – Сашко, може в мою переїдемо, а твою здаватимемо? – Запропонувала мені Олена.Проте, я на запитання відповів … Читати далі
Вчора чоловікові зарплатню на картку перевели. Так хочеться проїхатися машиною магазинами, але чоловік на роботі. Сина свекруха забрала на вихідні. Вона поки ще канікули, завжди його з ранку в п’ятницю забирає. Сидіти вдома одній, коли гроші на картці є, просто нестерпно. Юлія вкотре виглянула у вікно: “Картка у мене, схожу хоч за продуктами. Чоловіку смачний … Читати далі
Дочка мене розчарувала. Я думала, що вона вміє бути вдячною та взагалі зіставляти факти. До своїх двадцяти п’яти років час вже навчитися. Але її дії показують протилежне. Вона не покликала на своє весілля вітчима, мого чоловіка, який вирощував її з дев’яти років. Натомість запросила біологічного батька, якому було все одно на неї усі ці роки. … Читати далі
«Потрібен дідусь для хлопчика, оплата договірна» і нижче написаний номер телефону. — Зовсім знахабніли ці заможні люди, — Іван Максимович обурювався, прочитавши це оголошення в інтернеті, — мало того, що в них особисті няні, водії, кухарі, хатні робітниці, тепер ще й дідусів наймають. Іван Максимович шукав роботу. Зовсім не вистачало йому грошей із цією копійчаною пенсією і думав … Читати далі