Романович 
“Господи, нарешті завтра субота, вихідний! Хоч відпочину по-людськи”, — йдучи з роботи, ледве переставляючи ноги від втоми та від тяжкості пакетів із продуктами, мріяла Тетяна. ” – Хлопці ростуть як на дріжджах, завжди голодні. Дениска он як витягнувся за рік, весь одяг міняти треба. Добре хоч, не встигає до дірок заносити, Іванові дістається доношувати. А … Читати далі
– Ларисо! Серце у тебе є? Та що ж ти за мати така, якщо діток з онуками на вулицю вигнала?! — голосила чоловікова сестра Антоніна. – Нормальна я мати, Тонь. Я обох виростила, освіту дала. Невже годувати все життя? Ми в нашій двокімнатній, як шпроти в банку тулимося. Ти то у своїй квартирі одна, тому … Читати далі
— Одна ти будеш. Зростом майже 1,90, ваги чималої. Була б худа, так хоч на подіум. А тут? Хто на таку громилу зазіхне? — журилася тітка Каетрина, дивлячись на Віру, яка стояла біля дзеркала і дивилася на себе. Над нею в школі сміялися. І прізвиська давали образливі. Іншим дівчатам носили портфелі, кликали на побачення, вона ж тільки … Читати далі
– Ні, цього місяця теж не вийде купити нову пральну машину, – розвів руками Захар. – З грошима напруження, премія буде маленька. Не до зайвих витрат зараз. Якщо тільки після Нового року… – А як же я прати буду два місяці? – Здивовано запитала в чоловіка розгублена Наталя. – Руками. Наші бабусі машинок не знали, … Читати далі
Ніна втомилася, відкинулася на спинку крісла. Незрозуміло було, що більше болить голова чи спина. У кабінет тихенько постукали. – Ніно Сергіївно, можна? Жінка здивовано підняла брови. – Рито, а ти чому ще не вдома? Дівчина зніяковіло посміхнулася: – Не можу ж я вас тут залишити одну. А раптом ви захочете каву? Ніна посміхнулася: – Мені, … Читати далі
Галя впізнала її одразу, та сама горда посадка голови, ті самі руді локони й веснянки, немов час і вік не торкнулися цієї жінки. Вона увійшла в салон автобуса, змусивши чоловіків стрепенутися, випрямити спини, і насолодившись увагою, сіла на сидіння перед Галею. Стрункі ноги у вузьких штанцях і в блискучих туфлях, спеціально виставила в прохід, щоб … Читати далі
– Мамо?! – сильно здивувався Сашко, коли підійшов до вхідних дверей і побачив у вічко свою матір. – Що ти тут робиш? Чому не попередила, що приїдеш? – спитав він, відчиняючи двері. – Доброго дня, любий! Та я просто сюрприз хотіла зробити! – хитро посміхнулася вона у відповідь. – І тобі вдалося… – все ще … Читати далі
Я думала, що вісімнадцять років тому витягла щасливий білет – з Борисом я познайомилася на роботі. Молодий чоловік мені одразу сподобався, із залицянням затягувати не стали, Боря мені практично одразу зробив пропозицію. Весілля зіграли скромне, вирішили не витрачатися на пишну урочистість. Відразу після розпису я перевезла свої речі у квартиру до свекрухи, Алевтини Станіславівні. Та, … Читати далі
– Скажи своїй мамі, щоб більше нам ці черепки не присилала. Сором людям сказати, що свекруха в Італії, а нічого, крім старих речей не передає! От навіщо мені всі ці тарілочки? – Наталка розбирала сумку, яку передала свекруха з Італії, і її обуренню не було меж. Андрій і сам почав розглядати тарілочки, чайник, різні статуетки, … Читати далі
– Що робитимемо, Борю? Це ж треба, наречену в селі наш синок знайшов! – Алла притиснула долоню до щоки, й захиталася з боку на бік. – І що з того? У селі люди не мешкають? Шевченко теж із села, між іншим, чоловік розвів руками, але потім знову повернувся до свого сніданку. Обидва були міськими до … Читати далі