Романович 
– Оль, можливо вже вистачить робити з нашої квартири притулок для приїжджих, та знедолених? – напівжартома поцікавився Василь. Двадцятичотирирічна дівчина запитливо подивилася на чоловіка. – Я говорю про твоїх родичів, – уточнив чоловік. – Ну і жарти у тебе, – хмикнула дівчина і закотила очі. – З приводу того, що твоя рідня зачастила до нас, … Читати далі
Хоч у мене і є гроші, та я вирішила, що моя мама більше від мене не отримає ніякої допомоги. А навіщо мені старатися, якщо вона і так все віддає сестрі? Це якось дуже несправедливо виходить. Після останнього випадку я сестру свою і бачити не хочу. А щодо мами – то я намагаюся розібратися, чому вона … Читати далі
– Грошей би так насипало, як снігу нині, – поскаржився Петро дружині. – І хто б тобі насипав їх? – засміялася Ганна. – Та гаразд, це я так, сам знаю: не заробиш, то ніхто й не насипле. Петро залишив під навісом, що прибудований до сараю, лопату і мітлу, струсив з плечей прилиплі сніжинки, очистив взуття … Читати далі
– Все, мої любі! Можете сміливо переїжджати до хати бабусі! Я вступила у спадок! Зоя Львівна сиділа у нас в орендованій квартирі і смакувала каву. – Мамо, ми тут з Машею поживемо. По-перше, ремонт зробили, по-друге, до роботи близько, а по-третє, нам подобається. – Якщо ви платитимете за орендоване житло, вам ніколи не побачити свого! … Читати далі
– Ти знову у вихідні їдеш до матері? Андрію, я втомилася вже. З весни до осені ти їдеш у п’ятницю ввечері, й повертаєшся в неділю ввечері! – я знову почала сварку з чоловіком, хоч обіцяла собі цього не робити. – Мама потребує допомоги на дачі. Хто, крім мене, їй допоможе? – винно розводив руками чоловік. … Читати далі
“Господи, нарешті завтра субота, вихідний! Хоч відпочину по-людськи”, — йдучи з роботи, ледве переставляючи ноги від втоми та від тяжкості пакетів із продуктами, мріяла Тетяна. ” – Хлопці ростуть як на дріжджах, завжди голодні. Дениска он як витягнувся за рік, весь одяг міняти треба. Добре хоч, не встигає до дірок заносити, Іванові дістається доношувати. А … Читати далі
– Ларисо! Серце у тебе є? Та що ж ти за мати така, якщо діток з онуками на вулицю вигнала?! — голосила чоловікова сестра Антоніна. – Нормальна я мати, Тонь. Я обох виростила, освіту дала. Невже годувати все життя? Ми в нашій двокімнатній, як шпроти в банку тулимося. Ти то у своїй квартирі одна, тому … Читати далі
— Одна ти будеш. Зростом майже 1,90, ваги чималої. Була б худа, так хоч на подіум. А тут? Хто на таку громилу зазіхне? — журилася тітка Каетрина, дивлячись на Віру, яка стояла біля дзеркала і дивилася на себе. Над нею в школі сміялися. І прізвиська давали образливі. Іншим дівчатам носили портфелі, кликали на побачення, вона ж тільки … Читати далі
– Ні, цього місяця теж не вийде купити нову пральну машину, – розвів руками Захар. – З грошима напруження, премія буде маленька. Не до зайвих витрат зараз. Якщо тільки після Нового року… – А як же я прати буду два місяці? – Здивовано запитала в чоловіка розгублена Наталя. – Руками. Наші бабусі машинок не знали, … Читати далі
Ніна втомилася, відкинулася на спинку крісла. Незрозуміло було, що більше болить голова чи спина. У кабінет тихенько постукали. – Ніно Сергіївно, можна? Жінка здивовано підняла брови. – Рито, а ти чому ще не вдома? Дівчина зніяковіло посміхнулася: – Не можу ж я вас тут залишити одну. А раптом ви захочете каву? Ніна посміхнулася: – Мені, … Читати далі