Романович

— Твій дід відійшов цієї ночі, збирайся і повертайся додому, — пролунав у слухавці чужий і дуже втомлений голос. Соломія завмерла посеред галасливого коридору великого офісу. Люди проходили повз, сміялися, несли папери, а вона дивилася в екран телефону і не могла вимовити жодного звуку. — Хто це говорить? — ледь чутно спитала вона. — Сусідка … Читати далі

– Що в мене тут, проїжджий двір, чи що? – буркнув Матвійович і кинув телефон на диван. – Звідки всі ці родичі беруться? Пес на прізвисько Барон, що спав у кріслі біля телевізора, розплющив одне око і зробив запитальну морду – мовляв, хто господаря засмутив? А засмутив Матвійовича дзвінок його старшої сестри. Після короткого вітання … Читати далі

«Це буде ідеальне свято», — вже вкотре повторила собі Люба, розставляючи на столі тарілки. Проте все пішло як завжди… До приходу гостей залишалося кілька годин, а простора кухня була схожа на маленький кулінарний цех. На плиті тихо кипіло м’ясо, в холодильнику чекали своєї черги салати, на столі стояли миски з нарізаними овочами, а біля вікна … Читати далі

Родичі зупинилися у квартирі невістки, не попередивши її заздалегідь. Жінка змовчала, але коли вони її не пустили додому — терпіння урвалося. Коли Оксана відчинила двері, перше, що вона побачила — чоловічі чоботи з налиплим брудом і калюжу під ними, яка встигла охолонути на плитці. Вона стояла з валізою у руці й дивилася на ці чоботи … Читати далі

— Власниця подзвонила й заявила, що якщо скарги від сусіда знизу повторяться, вона нас виселить! Але до нас ніхто в житті не приходив, ми навіть уявлення не маємо, як він виглядає, а єдині гучні звуки в нашій хаті — це коли кішка раптово кусає когось за ногу і чоловік зойкне від несподіванки!  Осінній вечір у … Читати далі

— Чекай секунду… — посміхнулася я, доклавши власну картку до терміналу та передаючи дівчинці прохолодний пакунок. — Тримай, я тебе пригощаю! Дівчинка з блискучою медаллю на грудях широко посміхнулася, щиро подякувала й побігла, а я й уявити не могла, скільки світла цей маленький вчинок поверне мені вже за кілька днів. Серпневе сонце невблаганно пекло крізь … Читати далі

— Надю, якщо не знайдеш, куди пристроїти ті об’їдки, дзвони мені, я заберу. Бо моє цуценя вчора ощинилось, то їсть усе підряд! — спокійно мовив сусід дядя Вова, киваючи на блюдо з млинцями, яке мати урочисто поставила в коридорі. Вересневий ранок дихав прохолодою, прозорим променем сонця, що пробивалося крізь жовтіюче листя старої липи під вікном, … Читати далі

…Свою роботу лікар ненавидів. Іноді йому дуже хотілося кинути заяву на стіл і назавжди піти з цього місця. Але він не міг цього зробити. Щовечора хотів –  і щоранку не міг. Він не міг залишити їх. Маленьких, беззахисних, які  вірять, що все буде добре. Ось і зараз лікар підбадьорливо посміхнувся до свого юного пацієнта: –  … Читати далі

— І чим ти взагалі займаєшся цілими днями, сидячи в чотирьох стінах, поки я на роботі світу білого не бачу? Чоловік стояв посеред кухні, навіть не скинувши верхнього одягу, і з неприхованою втомою дивився на стіл. Там стояла звичайна тарілка з відвареною вермішеллю та парою сосисок, від якої ще йшла легка пара. Надія повільно видихнула … Читати далі

Осінній ранок видався туманним і вологим. Соломія стояла біля вікна просторої кухні, тримаючи в руках порцелянове горнятко зі свіжозвареною кавою, і дивилася на жовте листя, що повільно падало на асфальт. Її життя нагадувало чітко налаштований механізм, де кожна деталь працювала бездоганно. Після закінчення економічного університету вона одразу знайшла престижну роботу в міжнародній логістичній компанії, де … Читати далі