Романович

– Ти повинна приїхати на Різдво, у нас до тебе справа є, – заявила мені нещодавно донька по телефону. Сказала вона це таким беззаперечним тоном, що я не могла збагнути, що сталося, передумала вже всяку всячину з переляку. Я якраз в цьому році і не планувала їхати додому, на це є кілька причин, та дочка … Читати далі

— Не зрозуміла? А хто це вирішив, що ви там жити будете? Ви в кого дозвіл питали? – здивовано дивилася на невістку свекруха. — Ми переїжджаємо на вашу дачу – повторила жінка. – Вивозьте свої речі, нам вони заважають, – Марина стояла в дверях міської квартири свекрухи, нервово смикаючи ремінець сумки. Олена Павлівна завмерла з … Читати далі

– Не приходь, мамо, нас вдома не буде, – ображено каже донька. – Доню, мені треба лічильники перевірити, – вигадую я на ходу причину, щоб потрапити до доньки. Відколи я приїхала з Греції, у мене з донькою дуже зіпсувалися стосунки, і все через квартиру, яку я купила собі. Ірина сподівалася, що житло я їй віддам, … Читати далі

– Поїхали, Христино, до мене зі мною у відпустку. Не пошкодуєш точно! Село у нас красиве, курортне, та люди величезні гроші платять для того, щоб до нас потрапити, особливо взимку, – каже мені моя знайома, Ірина. Ми з Іриною обидві заробітчанки. Познайомилися в Іспанії, де працюємо і заробляємо гроші. Тільки от я заробляю для себе, … Читати далі

Рахувала гроші я три рази, і таки щоразу переконувалася, що не вистачає тисячі євро. Я не могла збагнути – куди вони поділися? Мало ж бути 20 тисяч, а є лише 19, і хоч плач. В голові у мене прокручувалося безліч думок, я пригадувала усі до найменших дрібниць події минулого дня. Вибір, хто міг взяти ці … Читати далі

Через п’ять років шлюбу ми з Олексієм змогли дозволити собі купівлю заміського котеджу. За великим рахунком, у нас була міцна і щаслива сім’я. Єдине, що псувало домашній затишок, це рідкісні, але тривалі загули чоловіка. – Ну от нарешті ми переїхали якомога далі від твоїх друзів, які тягли тебе на дно, – радісно вимовила я, розставляючи … Читати далі

 -Так і оголосив, я так думаю, що він відчуває, що я до розлучення готова внутрішньо, тепер тисне на жалість, що йому йти нікуди. Але це не моя проблема, — каже Ольга – Дорослий мужик з руками та ногами, хто винен, що він своє так і не нажив? А винною він мене вважає. Спочатку я заміж … Читати далі

– Нарешті, мамо, ти слухавку взяла! Останнім часом до тебе і не дозвонишся. Ти що, забула гроші відправити, чи водіїв на цьому тижні не було? – замість привітання каже мені моя дочка Марина. Я на хвилинку замовкла, бо обдумувала, як би це правильніше подати їй інформацію. – Марино, водії були, все з ними гаразд, я … Читати далі

Я ж усіма думками з нею, своєю єдиною донечкою, яку виростила і випестила, мов ту лелію, так і назвала її Лілія. Вона була єдиним світлим промінчиком у моєму житті. Іншого я не знала, лиш робота і робота. А потім її рученьки, які мене обіймають і то були мої найкращі ліки. Як поїхала вчитися, то я … Читати далі

Ми з дружиною чудово ладнали. За десять років ми ніколи не мали конфліктів, навіть на тему фінансів. І хоч Ольга давно не працює, ми якось намагалися розумно розподіляти сімейний бюджет, тому нічого не потребували. Мене особливо не напружувало, що вона сидить удома. Не буду ж я її стусанами на роботу гнати. Якщо дружині потрібні гроші, … Читати далі