Романович

Михайло задумливо дивився в монітор. Його ресторану лише місяць, і поки що немає можливості найняти справжню охорону або службу безпеки. Звичайно, він прекрасно знав, що співробітники можуть завдавати шкоди. Хтось більше, хтось менше. Часто люди крадуть. Причини на те різні. Але він не міг собі дозволити, щоб через це в його ресторані щось пішло не … Читати далі

– Алло, я слухаю. – Я відповіла на незнайомий міський номер. – Родіонова Ольга Миколаївна? Це вас із другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович у дорожню пригоду потрапив, потрібний його медичний поліс. – Він сказав вам зателефонувати. Ви можете привезти? – сухо спитав незнайомий жіночий голос у слухавці. – Що? Коли? І … Читати далі

– До кінця місяця ще поживеш у нас, а далі збирайся, – каже мені Анна, дочка синьйора Роберто, якого я доглядала останніх три роки. Літнього італійця не стало тиждень тому. Я розуміла, що тепер мені доведеться шукати іншу роботу. Стала я питати у своїх знайомих заробітчанок, і як на зло – нічого немає. Будинок у … Читати далі

Поспішала додому, затримавшись із дівчатами в кафе і зовсім забувши про час. Сьогодні мій День народження і подруги покликали посидіти і відсвяткувати. Ми так захопилися балаканиною, що я з жахом зрозуміла – чоловік повернеться за кілька годин, а у мене немає святкової вечері. Тому попрощавшись з усіма, я викликала таксі і буквально втекла. Кожен День … Читати далі

Коли я виходила заміж за Анатолія, бо була впевнена, що саме з ним стану щасливою. Але не минуло і двох років, як він пішов від мене до моєї найкращої подруги. Спочатку у нас все було чудово, кохання, багато планів на майбутнє, донечка народилася. Але потім у мене різко почало погіршуватися здоров’я, і я перестала ходити. … Читати далі

– Тут лише 500 євро. Донечко, а де гроші? Ти їх кудись переставила? – питаю я із здивуванням свою дочку. – Мамо, ти що, приїхала гроші рахувати чи нас побачити? – так, знехотя, відповідає мені донька. – Життя дороге, я гроші витратила. Тобі що, гроші дорожчі за щастя рідної доньки? Наближалися свята, я приїхала додому … Читати далі

— Дівчата, чули? До Андріївни, кажуть, онука привезли!— У неї є онук? Звідки? — Так, мабуть від Світлани!— Якої Світлани? Вона кілька разів приїжджала, завжди одна. — А великий хлопчисько?— Та років дев’ять на вигляд. — Ось дива! Жіночки, стоячи на ганку, обговорювали найсвіжішу цього тижня новину. До Євдокії Андріївни Горлової приїхав онук. Великий уже. Чого … Читати далі

– Василю, а де Зоряна? Де діти? – Ольга вийшла з буса, який привіз її аж під саму хвіртку, і не могла зрозуміти, де дочка, чому її зустрічає лише зять. – Давайте сумки, зараз все вам розповім, – сухо каже зять. Поки Ольга роззиралася навколо, дивилася, що змінилося, Василь узяв тещині сумки і попрямував відразу … Читати далі

– Ти повинна приїхати на Різдво, у нас до тебе справа є, – заявила мені нещодавно донька по телефону. Сказала вона це таким беззаперечним тоном, що я не могла збагнути, що сталося, передумала вже всяку всячину з переляку. Я якраз в цьому році і не планувала їхати додому, на це є кілька причин, та дочка … Читати далі

— Не зрозуміла? А хто це вирішив, що ви там жити будете? Ви в кого дозвіл питали? – здивовано дивилася на невістку свекруха. — Ми переїжджаємо на вашу дачу – повторила жінка. – Вивозьте свої речі, нам вони заважають, – Марина стояла в дверях міської квартири свекрухи, нервово смикаючи ремінець сумки. Олена Павлівна завмерла з … Читати далі