Романович

Таня вийшла з старого автобуса. Взяла в обидві руки сумки і попрямувала до свого села. Але як тільки трохи відійшла, як xлинyв дощ. – Дівчино, сідай, підвезу, – вигyкнyв з кабіни вантажівки хлопець. Таня не чула, як він під’їхав. Вона не могла впізнати водія за струменями дощу. – “Якби ж він на 5 хвилин раніше приїхати”, – poздpaтoвaнo подумала вона

Автор

Таня незграбно спустилася зі сходів старого автобуса. Від довгого сидіння ноги зaтeкли, одерев’яніли. Вуха тут же заклало від дзвінкої сільської тиші. Взяла в обидві руки сумки і бадьоро попрямувала по poзбuтій тракторами дорозі до свого села. Нічого, їй не привикати. Її турбувала лише темна хмара, яка наповзала з боку лісу. Вона квапливо крокувала раз у … Читати далі

-Ох і красива у тебе дочка, Галю. -Ой, та ну тебе, – зніяковіло відповіла Галя, – що ж тут красивого, дитина, як дитина. -Та не скажи, вона ж у тебе як ця, з казки, так як її, дівчинка така, а … ось … Мальвіна. Оксана була дівчинкою кмітливо, вона швидко зрозуміла свою вигоду бути красивою. І почала активно це використовувати…

Автор

-Ох і красива у тебе дочка, Галю. Жінка дивилася з розчуленням на дівчинку, та була одягнена в рожеву сукню, з мережевами та пишним бантом зав’язаним на спині. Довге кучеряве волосся дівчинки спускалися нижче спини, великі блакитні очі, чорні пухнасті вії і пухкі губки. -Ой, та ну тебе, – зніяковіло відповіла Галя, – що ж тут … Читати далі

-Мамо, ну що ти говориш, кому я напишу, на село дідусеві? Я не знаю його адреси. Прізвище мигцем бачила один раз, – Ксенія виправдовувалася і продовжувала чекати її. Телеграму. В один із суботніх днів у квартиру подзвонили. Ксенія побігла до дверей. – Павленко? – запитала жінка-листоноша. Ксенія кивнула. – Розпишіться. Листоноша простягнула Ксенії невеликий папірець. В папірці було всього пару слів.

Автор

-Любиш? -Люблю, – притискаючись сильніше до Максиму, випалила Ксюша. -Тоді йдемо до мене. -Ось так відразу? – вдивляючись в його карі очі, запитала вона. Максим посміхнувся і знизав плечима. -Тобі за тридцять, мені теж, ми вільні дорослі люди, чому ні? Ксенія втиснулася в його теплий кожушок і подивилася на нього знову. Пар від дихання огортав … Читати далі

Великий чорний джип зупинився біля похилених кованих воріт. Молодий чоловік в короткій шкіряній куртці і чорних рукавичках вийшов з машини і швидким кроком попрямував прямо по доріжці. Він йшов, часто озираючись, намагаючись знайти когось. Одинокий перехожий з подивом поглядав на хлопця. – Володька? – почув юнак за спиною і обернувся. – А чого це ти тут? Річниця ж 2 місяці тому була

Автор

Величезний чорний джип зупинився біля похилених кованих воріт. Молодий чоловік в короткій шкіряній куртці і чорних рукавичках вийшов з машини і швидким кроком попрямував прямо по доріжці. Він йшов, часто озираючись, намагаючись знайти когось. Одинокий перехожий з подивом поглядав на хлопця. Раптом чоловік зупинився, підняв комір і голосно сказав: -Привіт мамо. Ось я і прийшов. … Читати далі

Таня сиділа, дивилася на молодика навпроти і думала, як би піти швидше. – Я додому, спасибі за вечір, – сказала вона і покликала офіціанта. – Я заплачу, – зупинив її Віталій. Він дістав картку і спробував заплатити. – Недостатньо коштів!.. Віталій почервонів. Таня дістала гаманець і розплатилася. Уже вдома вона видихнула – такого невдалого побачення в неї ще не було.. А наступного дня Тетяна почула під вікнами: – Таня! Та-ня!..

Автор

Дівчино, я ненавмисно зламав вашу парасольку, я не хотів, чесно, – виправдовувався молодий чоловік і намагався весь час наздогнати Тетяну, яка прискорювала крок. Дощ. Осінній, липкий, дрібний іноді посилювався і, як тільки дівчина нахиляла голову вперед, щоб сховатися від крапель, дощ потрапляв за шиворіт. Красиве пальто з кашеміру вбирало воду, як пустельний кактус. І не … Читати далі

-Сідайте, – Люба поставила тарілки на стіл. Вся сім’я зібралася в батьківському домі. – А пам’ятаєте, як мати купила пряників і сховала, а ми їх знайшли і з’їли? І не сварила ж. Любила нас, – згадав Антон. – А мене любила більше всіх, – зазначила Люба. – Чому це ти так вирішила, як на мене, так всіх однаково? – зауважив Марко. – Ні-і-і, якось вона розповіла мені одну таємницю

Автор

В той день дув сильний вітер. Жінки стояли з осінніми квітами з палісадника, вітер відривав пелюстки і розсипав їх на свіжовикопану землю. А їхня мати, здавалося спала… Якісь сільські бабусі стояли віддалік без сліз і особливого ​​смутку в очах. За звичкою. У цьому маленькому селі лишилося небагато жителів, і проводжали в останню путь буденно. Два … Читати далі

– Поліно, що ця дівчина розглядає біля вітрини кожен день? – запитав Анатолій у співробітниці. – Що? – Поліна зупинилася і подивилася через вікно вниз. – Знижку, напевно, чекає. Це дорогий магазин одягу. – Слухай, ну кожен день в обід вона стоїть навпроти цієї вітрини . На наступний день Поліна підійшла до робочого місця Толіка і, загадково посміхаючись, сказала…

Автор

Чоловік з вікна свого офісу кожен день спостерігав за дівчиною, що зупиняється перед вітриною магазину і розглядає дороге плаття. Йому здалося, що якщо він купить їй це плаття, то зробить її щасливою. Але вийшло так, що це плаття, мало незвичайне призначення… Приємного читання. – Поліно, як думаєш, що ця дівчина розглядає біля вітрини кожен день? … Читати далі

-Не очікувала тебе зустріти, Світлано! Ти яким вітром тут, подруго? – запитала Тамара. – Так я так по роботі. – І як сама, як життя склалося? – Добре. Заміжня, 2 дочки. Почекай, зараз фото покажу… Ось старша. А ось молодша. На весіллі у твоєї… – У кого моєї?.. Тамара здивовано подивилась на фотографію. З кольорового знімка, посміхаючись, дивилася юна дівчина в білій сукні, так схожа на саму Тамару..

Автор

Автобус, на якому Тамара з понеділка по п’ятницю поверталася з роботи, в цей вечір не вийшов в рейс, і їй довелося чекати наступного. Через тридцять хвилин на зупинку прибув ще один автобус під номером 45 і Тамара, нарешті, поїхала додому. На одному з сидінь звільнилося місце і жінка тут же його зайняла. Ноги втомилися від … Читати далі

В обід прийшов Андрій. На хвилину Насті здалося, що все, як і раніше. Що ніколи і не йшов він від неї і трьох дітей до тієї молоденької вчительки.. – Я це… Мені речі деякі потрібно забрати.. – Добре. Донькам що збирати? Стіл для школи забереш відразу? – Який стіл? – оторопів Андрій. – Як який? Для школи, де дочки уроки у вас будуть робити.. Андрій не розумів, що відбувається

Автор

Не спалося Насті. За вікнами, як ніби дізнавшись про невірність її ненаглядного, розбурхано віяв вітер. По городу літала солома, гриміли відра, потім на мить вітер стихав і накрапав квітневий перший дощ, а після знову гул, шум і завивання. Настя спробувала закрити очі, та сльози не давали… -Люблю. Як так? За що? Тут же їй згадалися … Читати далі

Артем дивився на дружину і не розумів останніх її змін в характері. Катя дістала продовгувату коробочку з синього оксамиту і швидко віддала її чоловікові. – Ось тобі подарунок наостанок. – Навіщо годинник, Катю?! Ми домовлялися не купувати дорогі подарунки один одному! – Годинник? – Катя єхидно посміхнулася. – Відкрий

Автор

Він дивився на дружину і не розумів змін. Ну так, Катруся і раніше вередувала, часто була запальна, але таке стала виробляти, що Артем не розумів. Такі разючі зміни в дружині йому не подобалися. Цілий рік вони жили душа в душу. А зараз. Артем в душі розумів, що щось відбувається, але вголос озвучувати проблему не хотів. … Читати далі