Романович

Чоловік надсилає фотографії колишній дружині про те, як йому пощастило з іншою жінкою. Проте його щастя тривало недовго. Поліна готувала вечерю, краєм вуха прислухаючись до голосів, що лунали з дитячої кімнати. Мишко й Соня захоплено будували щось з конструктора, їхні дзвінкі голоси зливалися в затишний домашній гомін. Тринадцять років тому, виходячи заміж за Єгора, вона … Читати далі

Інна з полегшенням зачинила за собою двері нової квартири. Яна із захватом бігала просторими кімнатами, заливисто сміючись. Інна усміхнулася і подивилася на Єгора. Той виглядав стомленим, але все ж радів тому, що переїзд закінчився. — Нарешті, — сказав він. — Тепер у кожного буде місце для відпочинку і не треба тулитися в одній кімнаті. Квартира … Читати далі

– Ти готова покинути мене й доньку заради іншого чоловіка? – спитав чоловік. Я дивилася на себе в дзеркало й не впізнавала. В очах з’явився якийсь особливий блиск, щоки зарум’янилися, мов у молодої дівчини. Тридцять п’ять років – невже це час для початку нової глави? Кожного ранку, розглядаючи своє відображення, я ставила собі це запитання. … Читати далі

— Ви що робите? Відійдіть від дитини негайно і заберіть свої руки! — Та я просто хотіла подивитися, чого ви так галасуєте, дівчино, я ж нічого не роблю!  Я йшла знайомим маршрутом через затишний сквер у районі Лук’янівки. Після двох років віддаленої роботи редактором у дитячому видавництві я навчилася цінувати ці ранкові прогулянки: вони допомагали … Читати далі

Вісім років подружнього життя Надії та Дмитра промайнули, мов спокійне кіно про правильну родину. Спільні сніданки, поїздки до супермаркету щосуботи, вибір тюлю на кухню та купівля в кредит першого сірого корейського седана. Надя працювала віддалено провідним аналітиком баз даних у великій компанії, заробляла тихо, але стабільно й відчутно більше, ніж Дмитро — дрібний менеджер із … Читати далі

Ольга переставляла фотографії на полиці, милуючись сонячними променями, що проникали крізь вікна їхньої двокімнатної квартири. Два з половиною роки тому батьки піднесли доньці цей подарунок на весілля — затишне житло у спокійному районі міста. Мама тоді сказала: «Нехай у вас буде міцний дім, доню». Тато мовчки обійняв Ольгу, але погляд його говорив багато про що … Читати далі

— Ти з глузду з’їхав, старий! Який іще кіт у реанімації? Тобі все це примарилося, поки лікарі боролися за твоє життя, а ти зараз знову туди поїдеш ганьбитися? Саме так зустріла його дружина на порозі квартири в перший же день після лікарні. Вона стояла біля дверей, дивилася на нього втомленими очима і щиро не розуміла, … Читати далі

— Ви вибачте, але якщо ви підійдете ще на сантиметр ближче, черга від цього швидше просуватися не почне, а от мій особистий простір зникне остаточно. — Та чого ви така знервована, дівчино, я ж просто стою, нікому не заважаю!  Вечірній супермаркет на Позняках о вісімнадцятій годині завжди нагадував вулик, де кожен намагався якнайшвидше схопити свій … Читати далі

Стара яблуня біля батьківської хати всохла наполовину, але на вцілілих гілках усе ще трималися дрібні, терпкі плоди. Оксана торкнулася шершавої кори й відчула, як холодний осінній вітер пробирається під тонке пальто. Вона не була тут майже п’ятнадцять років. Усе навколо здавалося чужим, наче декорації до вистави, яку давно зняли з репертуару. Хата зустріла її тишею … Читати далі

— Подзвони мені на сороковий день, Михайле, — сказала я тихо, дивлячись прямо в його втомлені очі, поки в сусідній кімнаті люди допивали узвар за упокій мого чоловіка. Він не відсахнувся і не почав виправдовуватися. Лише повільно застібнув куртку своїми широкими, загрубілими пальцями й ледь помітно кивнув. Хтось скаже: безсоромна. Хтось скривиться й перехреститься: чоловіка … Читати далі