Романович

«Заміжня, але все складно. Шукаю любов усього свого життя». Аркадій перечитав цю фразу тричі, не вірячи своїм очам. Скриншот надіслав друг Вадим — з коротким повідомленням: «Глянь, це не твоя дружина?» Нічна тиша квартири раптом стала оглушливою, коли Аркадій, лежачи в ліжку, вдивлявся у знайоме обличчя на екрані телефона. Статус проголошував: «Заміжня, але все складно. … Читати далі

Осколки кришталю лежали на паркеті й виблискували, наче по підлозі хтось розсипав зимове сонце. Моя маленька Марічка завмерла посеред бабусиної спальні, прикривши рот долоньками, а в її великих очах уже блистіли сльози. Я тільки встигла видихнути її ім’я, як позаду пролунали спокійні, рівні кроки. Галина Степанівна зайшла неквапом, мов важна королева, що обходить власні володіння. … Читати далі

— Ви вже обрали, що бажаєте замовити? У нас сьогодні чудові свіжі круасани та фірмовий чай. Я ледь чутно відповіла, не зводячи очей з Андрія: — Так, принесіть мені просто каву. Без десерту. Дякую. Того дня я зайшла до нашої улюбленої міської кав’ярні просто тому, що хотіла випити гарячого напою та відпочити після напруженого тижня … Читати далі

— Мамо, не треба до мене пертися! Я тобі не пансіон, мамо! У тебе тепер є кому доглядати за тобою й перейматися твоїм побутом! — різкий, байдужий голос молодшого брата прорізав ранкову тишу невеликої кухні так буденно, ніби він говорив про дрібницю в робочому чаті, а не вирішував долю рідної матері. Ірина завмерла посеред кімнати, … Читати далі

— Ірино, де тебе носить?! Що це сталося із замком у дверях?! — пронизливий, сповнений нестримного обурення голос Тамари Василівни розітнув тишу спокійної сільської вулиці й відгукнувся луною від кам’яних парканів. Жінка стояла біля знайомих білих дверей, а по обидва боки від неї самотньо чекали дві важкі валізи на коліщатках і велика пляжна сумка з … Читати далі

— Якщо не візьмеш сапу, то навіщо ти взагалі сюди приїхала? — свекруха стояла посеред двору, упершись руками в боки, й дивилася на мене так, ніби я вчинила щось зовсім страшне. — Хліб наш їсти всі вміють, а спину гнути охочих немає. Я стояла на східцях старої літньої кухні й повільно сьорбала теплий узвар. Сонце … Читати далі

Коли Олена помітила, що картка не проходить, вона подумала, що банк просто дав збій, і ще раз приклала її до термінала. – Операцію відхилено, – байдуже повідомила касирка. – Спробуйте ще раз, будь ласка. – Дівчино, я вже кілька разів пробувала. Платіж не проходить! За спиною Олени люди в черзі вже почали дратуватися. Тоді вона … Читати далі

— Невістко! Ти мені вже гірша за гірку редьку! — різкий, пронизливий голос свекрухи Марії Іванівни зненацька розітнув ранкову тишу невеликої квартири так гучно, що, здавалося, здригнулися навіть сусідські стіни. — Сидиш тут на всьому готовому, їси мій хліб і ще й ніс дереш! Анастасія навіть не здригнулася і не відвела погляду від книги, розгорнутої … Читати далі

– Оксано, ну скільки можна тягнути, – говорив вітчим. – Квартира стара, продамо її та вкладемо гроші в будинок за містом. Тобі свіже повітря потрібне, а не ці чотири стіни. З’їздиш зі мною куди треба, підпишеш папери, і заживемо як люди. Марія, що спала за стіною, мимоволі згорнулася клубочком. Вона прокинулася ніби від поштовху й … Читати далі

— Невістко, збирай свої речі та їдь у село до батьків, мені тут потрібен простір! — заявила свекруха просто з порога моєї квартири. Я стояла в коридорі власного житла й міцно притискала до грудей згорток із новонародженим сином. Після важких пологів усе тіло ломило, ноги підкошувалися від утоми, а перед очима пливли білі кола від … Читати далі