Романович

— Ви вибачте, але якщо ви підійдете ще на сантиметр ближче, черга від цього швидше просуватися не почне, а от мій особистий простір зникне остаточно. — Та чого ви така знервована, дівчино, я ж просто стою, нікому не заважаю!  Вечірній супермаркет на Позняках о вісімнадцятій годині завжди нагадував вулик, де кожен намагався якнайшвидше схопити свій … Читати далі

Стара яблуня біля батьківської хати всохла наполовину, але на вцілілих гілках усе ще трималися дрібні, терпкі плоди. Оксана торкнулася шершавої кори й відчула, як холодний осінній вітер пробирається під тонке пальто. Вона не була тут майже п’ятнадцять років. Усе навколо здавалося чужим, наче декорації до вистави, яку давно зняли з репертуару. Хата зустріла її тишею … Читати далі

— Подзвони мені на сороковий день, Михайле, — сказала я тихо, дивлячись прямо в його втомлені очі, поки в сусідній кімнаті люди допивали узвар за упокій мого чоловіка. Він не відсахнувся і не почав виправдовуватися. Лише повільно застібнув куртку своїми широкими, загрубілими пальцями й ледь помітно кивнув. Хтось скаже: безсоромна. Хтось скривиться й перехреститься: чоловіка … Читати далі

Ірина відчинила двері й застигла. На порозі стояли батьки Антона — Віктор Петрович та Галина Миколаївна. Ті самі люди, які три роки тому вигнали її зі свого дому, дізнавшись про вагітність. — Здрастуй, Ірочко, — Галина Миколаївна спробувала усміхнутися, але вийшло криво. — Ми прийшли познайомитися з Марічкою. — Ви прийшли подивитися на онучку?! А … Читати далі

Дзвінок застав Олега посеред звичного робочого дня. Екран телефону висвітив незнайомий міський номер, і чоловік на мить завагався, перш ніж провести пальцем по склу. – Алло, слухаю. – Олеже, це батько. Приїдь, я дуже хворий. Цей хрипкий, надтріснутий голос він не чув майже десять років. Але впізнав миттєво, і всередині щось неприємно стиснулося, ніби повернуло … Читати далі

Втрата першого чоловіка перекреслила для Ганни всі плани на спокійну старість. Їй тоді щойно виповнилося п’ятдесят сім, і світ навколо раптом спорожнів. Дім здався надто великим, тиша в коридорі чавила на вуха, а вечори тягнулися нескінченно. Минуло кілька довгих років смутку, перш ніж доросла донька Оксана зважилася на серйозну розмову. – Мамо, скільки можна сидіти … Читати далі

— Мамо, ну навіщо тобі ота стара хата в селі, скажи на милість? Світлана сиділа на кухні й крутила в руках ключі від новенького автомобільного брелока, хоча самої машини в них із чоловіком ще не було. Була лише мрія, розпал переговорів у салоні та гостра нестача частини коштів. — Ми туди у найкращому разі раз … Читати далі

— Та що ж ти за негідниця така! — заголосила Раїса Миколаївна, розмахуючи мокрою ганчіркою. — Двадцять років живеш із моїм сином, а елементарної поваги до старших немає! Каріна стояла посеред кухні в халаті, розпатлана після ночі, і відчувала, як усередині все кипить. Свекруха приїхала від сестри з самого ранку. І от тепер горлає на … Читати далі

– Ти зрадив мене й наш шлюб. А тепер намагаєшся звинуватити мене в тому, що я зустрічаюся з твоїм другом? Кажуть, що кохання живе три роки. Наше з Захаром протрималося чотири. Я думала, що це знак – ми особливі, ми сильніші за статистику. Як же наївно я помилялася. У голові досі не вкладається, що все … Читати далі

— Олю, привіт! Не відволікаю? Слухай, тут така справа… до мене зараз начальник під’їде, Віктор Петрович. І дружина з ним. Буквально через півтори години будуть. Ольга мовчала, дивлячись в одну точку на екрані ноутбука, де застигло складне креслення тривимірної моделі котеджу. Сині лінії, точні розміри, вивірені пропорції — світ порядку та логіки, який зараз грубо, … Читати далі