Романович

— Олю, привіт! Не відволікаю? Слухай, тут така справа… до мене зараз начальник під’їде, Віктор Петрович. І дружина з ним. Буквально через півтори години будуть. Ольга мовчала, дивлячись в одну точку на екрані ноутбука, де застигло складне креслення тривимірної моделі котеджу. Сині лінії, точні розміри, вивірені пропорції — світ порядку та логіки, який зараз грубо, … Читати далі

— Мамо, ну навіщо тобі одній три кімнати, якщо ми з Романом стільки років по чужих кутках тиняємося? Тетяна запитала це спокійно, навіть лагідно, підсуваючи мамі чашку з липовим чаєм. Вона не кричала, не сперечалася. Просто говорила так, ніби все вже давно вирішено і залишалося тільки узгодити дрібні формальності. — Ми ж не чужі люди, … Читати далі

— Петровичу, зрозумійте правильно, ви ж мені нерідний батько, а мені вже час влаштовувати власне життя. Назар стояв у дверях кухні, переминаючись з ноги на ногу. Погляд ховав десь біля плінтуса, роздивлявся старий лінолеум, пальцями нервово смикав кишеню домашніх штанів. Говорив тихо, монотонно, без крику чи докорів, але в тій тихій інтонації відчувалася непохитна, заздалегідь … Читати далі

— Чому ти дозволяєш своїй сестрі командувати в нашому домі? — запитала дружина чоловіка Ярослава стояла біля плити, нарізаючи овочі для салату, коли вхідні двері розчахнулися. Знайомий цокіт підборів у передпокої відлунням рознісся квартирою. Вона навіть не здригнулася — звикла до цих раптових вторгнень. — Петю, ти вдома? — пролунав дзвінкий голос Антонини. Ярослава на … Читати далі

«Ти ж розумієш, що родина важливіша за гроші? Віддай їх братові,» — просила мама. «Ти мусиш зрозуміти, це ж родина!» Слова матері луною віддавалися в голові Софії, поки вона намагалася зосередитися на дорозі. Ранкова корка давала надто багато часу для роздумів — тих самих, від яких вона старанно тікала останні тижні. Знову. Усе починається знову. … Читати далі

«Я хотіла вийти за тебе заміж. Але не через сім років» – заявила жінка і пішла від чоловіка. Люда дивилася на своє відображення у дзеркалі й не могла стримати усмішки – сьогодні їй виповнився тридцять один рік. Вона поправила пасмо волосся, що вибилося, і подумки похвалила себе за те, що має вигляд молодший за свої … Читати далі

— Ти справді віриш, що цей контракт підписали завдяки твоєму проєкту, а не тому, що їм просто потрібна була компанія для звітності? — Ярославе, я працювала над цими кресленнями пів року щодня до пізньої ночі, а ти зараз намагаєшся перекреслити усю мою працю лише одним словом!  Затишна кав’ярня на вулиці Ярославів Вал у Києві була … Читати далі

— Яка гарна говорушка! Ану ходи сюди, зараз заберу тебе собі в мішок! — Вибачте, але якщо ви зараз же не відпустите руку моєї доньки, я викликаю поліцію, і забрати доведеться вже вас! Тихий ранок у нашому районі завжди починався з особливого затишку. Перше опале листя клена й каштана вкривало алею м’яким килимом, у повітрі … Читати далі

— Жінко, а ви до кого? Ми цю дачу винайняли до кінця літа, нам господиня дозволила тут відпочивати, — сказав мені незнайомий чоловік у світлій сорочці, неспішно перевертаючи овочі на решітці біля моєї власної альтанки. Я стояла посеред подвір’я з двома пластиковими відрами в руках. Хотіла просто полити помідори. Кілька секунд я мовчала і розглядала … Читати далі

Михайло вклав дітей спати і вирішив трохи подивитись телевізор, перш ніж теж вирушить до сну. Його дружина працювала у швидкій, сьогодні в неї нічна зміна. Він і сам прийшов з роботи лише години зо три тому, втомився. Хотілося хоча б кілька хвилин тиші та спокою під монотонне звучання телевізора, як раптом пролунав стукіт у двері. … Читати далі