Романович — Це я маю просити вибачення? Так, це ваші родичі місяцями сидять у мене на шиї. Ольга стояла біля вікна своєї колись затишної кухні й дивилася на місто, мокре від дощу. Раніше це було її улюблене місце — тут можна було спокійно випити кави, почитати книжку, мріяти. Тепер же кухня перетворилася на прохідний двір. — … Читати далі
— Старша донька нехай залишається зі мною в цій квартирі, а меншу збирай і забирай із собою. Усе офіційно оформимо через суд, якщо почнеш сперечатися, — Ігор під час розмови демонстративно уникав погляду дружини. Його очі ковзали по сірому осінньому небу за вікном, потім затримувалися то на настінному годиннику, то на витонченій люстрі. Та попри … Читати далі
Мати, яка змогла переконати сина в нерідній дитині Аня завжди думала, що її життя схоже на кришталеву кулю. Прозору, красиву, наповнену світлом. Усередині цієї кулі були: коханий чоловік Діма, затишна квартира з видом на парк і маленьке чудо, яке росло під її серцем уже п’ять місяців. Аня гладила округлий живіт і всміхалася своєму відображенню в … Читати далі
Марина стояла перед дзеркалом і думала, чи вдасться їй хоча б цього вечора не відчути себе зайвою, коли застібала ґудзики на новій сукні. “Сьогодні ж ми нарешті нормально проведемо вечір, так, Олексію?” — спитала вона, дивлячись на чоловіка. Той тим часом поправляв краватку й не підіймав очей. “Мама обіцяла бути в гарному настрої, це ж … Читати далі
— Хто це бачив, щоб рідна невістка замикала мішки з картоплею перед свекрухою на замок?! — верещала Олена Миколаївна так, що на сусідських подвір’ях собаки заходилися гавкотом. — А хто це бачив, мамо, щоб на копання городу приїжджали о шостій вечора, та ще й у білих кросівках і з порожніми багажниками під готовий урожай? — … Читати далі
Віктору Петровичу минуло шістдесят три. Усе життя він працював руками: спершу на заводі, потім у будівельній фірмі, де його поважали за слово і за вміння не підводити. Він був людиною серйозною, іноді аж занадто, і двоє дітей, Соломія та Назар, любили його саме такого. Після розлучення з їхньою мамою він лишився сам. Минуло майже десять … Читати далі
Після однієї родинної історії Галина Петрівна лишилася сама серед людей, яких знала десятки років. Подруги по двору перестали дзвонити. Двоюрідна сестра на весіллі племінниці пересіла за інший стіл. Кума, з якою вони колись разом їздили на прощу, зустріла її в магазині, відвернулася і пройшла повз, ніби перед нею порожнє місце. Галина Петрівна довго стояла біля … Читати далі
За все своє життя Римма Петрівна не позичила в сусідів навіть дрібки солі. Вважала це не гордістю, ні, а порядком: у порядної людини все своє – і сіль, і совість, і нікому вона не тягар. Тому й до палати ввійшла, як входять до чужої контори у неприємній справі: спина пряма, губи в ниточку, і на … Читати далі
— Та я чудово бачу, що ти в розпачі, Олено! — різко пролунало на весь двір глибоким чоловічим голосом, від якого навіть шибки ледь тремтіли. — Так, зібрав речі й поїхав. І що? Двері зачинив, замки поставив нові, надійні. Ти справді питаєш, чому я так учинив, чи в тебе вже такі дивні жарти на старості … Читати далі
— Та ти ж першою й побіжиш подавати на розлучення після того, як ми розійдемося! Кому ти будеш потрібна після сорока п’яти? А чоловік мого віку — ще хоч куди, хоч на весілля веди! Мені ж усього сорок сім, я ще в розквіті! Андрій різко випростався біля кухонного столу й так розмахував руками, ніби стояв … Читати далі