Романович

-Микола, ми правильно йдемо? – запитала Ольга. – Так, це саме та вулиця, – кивнув чоловік. – Тільки номер будинку не знаю. Бабуся виїхала звідси давно. Вона казала, що в них брама дуже помітна була – залізна й на цегляних стовпах. – Глянь! Ось ці ворота? – зупинила його дружина. Раптом з хвіртки виглянула молода жінка. – У мого чоловіка тут бабуся жила, – сказала їй Ольга. Жінка застигла від здивування

Автор

-Миколо, ти точно знаєш, що ми правильно йдемо? – запитала Ольга. -Так, це саме ця вулиця, – кивнув чоловік, вдивляючись у зарослу бузком огорожу. – Тільки я номер будинку не знаю. -А документи не збереглися? -Таких, де номер будинку вказано – нема. Адже бабуся виїхала звідси дуже давно. -І як же ти знайдеш її будинок? … Читати далі

Дмитро з Тетяною сиділи на кухні, пили чай з печивом і згадували минулі роки. – Сашко залишив мене з двома дітьми невдовзі після весілля, – розповідала Тетяна. – Але чому ти забула про мене і вийшла заміж за нього? – запитав Дмитро. – Так я ж тебе чекала! А ти замість того, щоб одружитись зі мною, сидів на своїх заробітках в Польщі! Дмитро застиг від здивування

Автор

-Це моє останнє слово! – сказав Дмитро матері. – Я одружуюся і крапка! Євгенія Володимирівна подивилася на сина сумним поглядом і відповіла: -А моє останнє слово буде таке: якщо ти одружишся з Тетяною – знати я тебе більше не хочу! Ця розмова відбулася одразу після того, як Дмитро випадково зустрівся з Тетяною на вулиці. Побачивши … Читати далі

-Такими чоловіками, як ти, дівчата крутять, як хочуть! – казала Іванові мати. – Одна тебе вже залишила, а в цієї Олени ти робиш все, що попросять! – Мамо, а що такого, що я допомагаю своїй дівчині робити ремонт? – дивувався Іван. Та якось він прийшов до Олени раніше. Ще з порога він почув якісь голоси. Іван зайшов на кухню й застиг. – Мама була права, – тільки й подумав він

Автор

Іван був єдиним сином у матері. Виховувала вона його одна, тому що з чоловіком вони розлучилися, коли Іванкові було всього шість років. Ірина Сергіївна все робила, щоб син був щасливим. Вона наймала репетиторів, щоб він не відставав у навчанні, відзначала його дні народження, запрошуючи, чи не всіх дітей з їхнього будинку, возила із собою в … Читати далі

Ірина з Ольгою зустрілися випадково. Вони дуже давно не бачилися. Подруги сіли за столик у літньому кафе. Ольга почала хвалитися своїми досягненнями в житті, яка вона багата. – А як твої справи, подружко? – єхидно запитала вона Ірину. Ірина замислилась. У її житті не було курортів і дорогих ресторанів. – Бабусю! – раптом почула вони дитячі голоси. Ольга здивовано обернулася. До Ірини крокували два хлопчики років трьох

Автор

Ірина дружила з Ольгою ще зі школи. Разом вони бігали на танці, разом вступили в інститут. Вони були, як то кажуть, не розлий вода, але було одне але – вони розходилися в думці щодо кар’єри. Для Ольги це питання було важливим. Вона завжди мріяла, якомога більше досягти в карʼєрі. -А ти не замислювалася про сім’ю, … Читати далі

Світлана збиралася на побачення і дуже хвилювалася. Востаннє на побаченні вона була двадцять років тому. – Світлано! Твоє завдання показати чоловікові, що ти не проста жінка, – радила їй сестра. – Що таких, як ти, ще пошукати треба! – Ну і як це зробити? – розгубилася Світлана. – Забудь про економію! От приведе він тебе в ресторан, а ти замовляй тільки найдорожчі страви! Зрозуміла? Світлана задумалася

Автор

Світлана Павлівна збиралася на побачення і дуже хвилювалася. По-перше, востаннє вона на побаченні була двадцять років тому. Після того разу вона швиденько вийшла заміж і прожила у щасливому шлюбі вісімнадцять років. На жаль, її чоловіка не стало вже давно. І ось після стількох років самотності вона вирішила, що, мабуть, можна було б знову вийти заміж. … Читати далі

– Віталік, щось я переживаю, до мами додзвонитися не можу, – сказала Оксана до чоловіка. – Давай з’їздимо в село. Віталік погодився і вже наступного дня вони поїхали до тещі. Відкривши хвіртку, вони побачили незнайомого чоловіка. – Ой, а де мама? – здивувалася Оксана. – Ви напевно донька Марії? – відповів незнайомець. – Оксано, ти бачиш це??? Чи я сплю, – замість вітання сказав Віталік. Оксана озирнулася і відкрила рота від подиву

Автор

Віталік прокинувся рано-вранці. Настрій був поганий і привід для цього був, один вчорашній дзвінок тещі чого вартує. – От як ця жінка примудряється одним своїм дзвінком зіпсувати весь настрій та бажання щось робити? – похмуро подумав чоловік і з сумом подивився на свою сплячу дружину, – Ось правильно кажуть, що з мамою нареченої потрібно до … Читати далі

Оксана міцно спала, коли у двері постукали. Жінка пішла відкривати. На порозі стояв син. – Що сталося? Чому ти так рано? Не схоже на тебе, – здивувалася Оксана. – Мамо, що ти робиш. Поїхала. Нікого не попередила. Я за тобою. Одягайся, – сказав син. – А я сама можу розпоряджатися, що мені робити, – ображено сказала жінка. – І я чула, що говорила твоя дружина про мен, – додала вона і заплакала

Автор

Оксана повернулася до рідного села у свій будинок. Добре, що ще не продала, адже майже повелася на вмовляння сина. Вже і покупця знайшли, але він виявився дуже примхливим. То гаража немає, то газу, ціна не влаштовує. А ціну син знижувати не хотів. Йому грошей треба багато. Точніше не йому, а його дружині Любі. Люба раптом … Читати далі

Ольга з Миколою зустрічалися пів року. – Олю, виходь за мене заміж! – нарешті запропонував їй чоловік. Ольга з радістю погодилась. На весіллі батьки нареченої подарували їм велику суму грошей. Мати Миколи приїхала з букетом квітів. Коли підійшла її черга щось дарувати, вона гордо сказала: – Я подарувала Миколі життя. Це дорожче за будь-які гроші! А тобі, невісточко, я дарую хорошого чоловіка. Свати стояли здивовано повідкривавши роти

Автор

Миколі навіть і думати не хотів, що йому знову доведеться жити з рідною матір’ю в одній квартирі. Тим не менш, це таки трапилося… Оксана Степанівна народжувала дитину, як вона казала, для себе, і як могла, виховувала Миколу одна. З дитинства вона говорила синові, що окрім неї він нікому не потрібен і своїм місцем під сонцем … Читати далі

Сергій приїхав із заробітків, щоб відвідати доньку. Вона жила з матірʼю і вітчимом. Двері йому відкрила Христинка. – Привіт, доню, – сказав він. – Ти чого така сумна? Чому не в садочку? – Мене не було кому відвести, – сказала дівчинка. Сергій зайшов у коридор і ахнув. В квартирі було неприбрано, на кухні була купа брудного посуду, а вітчим лежав на дивані і дивився телевізор. Такого Сергій вже не стерпів

Автор

Христина була довгоочікуваною дитиною. От тільки через два роки після її народження мати з батьком розлучилися. Сергій поїхав залишивши їх жити у невеликій квартирі. Квартира спочатку була його, і переписувати її він не став. Навіть сам там був прописаний. Дружина Алла обурювалася, але нічого не вдієш. А так хотілося після розлучення квартиру отримати. Аліменти платив … Читати далі

Від Ані пішов чоловік. Прийшов, зібрав речі і сказав, що йде. Жінка не могла прийти до тями. Аня вирішила написати подрузі, про те що з нею відбулося. Раптом жінка помітили, що до неї в друзі попросився якийсь незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення: – Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! А наступного дня у двері подзвонили

Автор

Через десять років подружнього життя шлюб Ані з Олегом розпався. Вони не сварилися, просто одного дня чоловік зібрав свої речі та оголосив, що йде і вийшов з квартири. Назавжди. Дітей у них не було, можливо, через це він і пішов? Але Аня все одно не чекала такої, як їй здавалося, зради. Кілька днів вона не … Читати далі