Олена цілу ніч не знаходила собі місця. Олег давно мав повернутися додому, а його все нема. – Мабуть щось сталося? – хвилювалася жінка. В цей момент, вхідні двері відкрилися. – Повернувся! – зраділа Олена, і хотіла було кинутися зустрічати чоловіка, як несподівано зрозуміла, що Олег не сам. З коридору долинав ще один голос. Голос свекрухи, Раїси Іванівни. – А вона що тут робить? – здивувалася жінка. Раптом, Олена почула що Олег та Раїса Іванівна про щось шепочуться. Олена підійшла до дверей кімнати, прислухалася до розмови чоловіка та свекрухи і…ахнула від почутого

– Ти тільки не надумай говорити, що твої батьки любителі погульбанити, – шепнув Олег, коли вони стояли в ліфті. – Краще скажи, що батька не стало, а мати десь далеко. Або просто скажи, що ти з бабусею жила. Олена зітхнула. Це було не прохання, а інструкція, від якої було дуже неприємно. Втім, що він міг … Читати далі

Валентина варила на кухні суп. Ось-ось їй мають привезти онука. Пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла невістка Ірина та онук Олежик. – Доброго дня, Валентино Сергіївно, ми до вас, – усміхнулася невістка. – Проходьте, я вже зачекалася, – відповіла жінка. – Я поспішаю на роботу! Ось візьміть, тут речі Олега. У вечері, його заберемо, – сказала Ірина, передала Валентині рюкзак сина і поспішила піти. Валентина провела внука в кімнату, ввімкнула мультики. – Зараз я розберу твої речі, і будемо обідати, – сказала вона онуку. Валентина Сергіївна взяла рюкзак, який дала невістка, відкрила його і остовпіла від побаченого

– Тільки, будь ласка, не лізьте до нього. Посидіть спокійно, я швидко, – попередила невістка. – Він як музейний експонат? Дивитись можна, чіпати – не можна? – Валентина квапливо знімала взуття. – Валентино Сергіївно, давайте без сарказму, гаразд? Я в аптеку і назад. У нього сьогодні важкий ранок, він із семи капризує. – Тяжкий ранок? … Читати далі

Денис відірвав від зошита листок, ще раз глянув на свою знайому Марію і написав: «Марійко, ти мені подобаєшся!» Він подумав і додав: «Дуже!» Як підійти до Марії і віддати записку, Денис уявлення не мав. Але потім раптом набрався сміливості. Він вирішив зробити все сам. – Марійко? – гукнув Денис дівчину. Вона обернулася в його бік. – На ось! – сказав Денис. – Прочитай на дозвіллі! Він простягнув записку і швидко пішов геть. – Денисе, почекай! – раптом гукнула його Марія. Він застиг на місці, не наважуючись обернутися

Територія шкільного двору нагадувала на перерві вулик стривожених бджіл. Молодші дітлахи стрибали, пустували і кричали на майданчику перед ґанком, а старші йшли на задній двір і вирішували свої справи, що здавалися найважливішими. Купка хлопчаків–старшокласників усамітнилася в дальньому кутку, вирішуючи, як би зірвати останній урок і потрапити на фільм, на який чекали більше місяця. Через поворот … Читати далі

Сергій Васильович, зі своїм песиком, повертався із лісу. Проходячи повз старенький будиночок, пес раптом загавкав. Підняв вуха, а потім кинувся туди. – Стій! Це не наш дім! Ти куди? Не можна до чужих заходити, — почав сваритися господар, як раптом і сам щось почув. – Кошеня там, чи що? Невже господарі залишили його самого?! Сергій Васильович підійшов до дверей старого будинку і потягнув їх на себе. Двері несподівано відкрилися. – Дивно… Не замкнено! – здивувався чоловік. Сергій пройшов коридором, заглянув в кімнату і… застиг від побаченої картини

– Ось і наша дача! – Олена посміхнулася, оглядаючи ділянку і старенький похилий будиночок. Був початок весни, мало ще хтось вибрався на свої дачі, але Олені не терпілося, адже вона тільки-но виконала свою мрію. – Подобається? – запитала вона у доньки Оксани, яка з діловим виглядом вивчала їх маленьку фазенду. – Не знаю, – сказала … Читати далі

Катя прийшла в гості до матері. – Ну ось, прийшла, – сказала мати, ледь глянувши на дочку. – Давай сюди свої пиріжки… Катерина мовчки простягла їй пакет з тістечками. Мати взяла його, навіть не подякувавши, і пішла на кухню. – Як ти тут? – запитала Катерина. – Та як завжди, – відповіла мати, розгортаючи тістечка і викладаючи їх на тарілку. – Сиджу одна, доживаю свій вік. Ти ж знаєш. Принаймні хоч раз на місяць згадуєш, що маєш матір. – Мамо, навіщо ти так кажеш? – запитала Катя. – Я ж прийшла і гостинець принесла! – Гостинець, – пирхнула мати. – Тістечка з магазину! Думаєш, мені потрібні твої пиріжки? Катерина оторопіла

Сонце вже почало сідати, забарвлюючи обрій у помаранчеві відтінки, коли Катерина вийшла з під’їзду свого будинку. У руках вона тримала невеликий пакетик із тістечками, купленими у місцевій кондитерській. Вона йшла повільним кроком, розмірковуючи про майбутній візит до матері. Їй було трохи сумно і водночас тривожно. – Раз на місяць, всього раз на місяць, – повторювала … Читати далі

Марина з чоловіком вечеряли на кухні. Раптом, пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила двоюрідна сестра Марини. – О, Віра дзвонить, – сказала жінка, глянувши на екран мобільного. Марина підняла слухавку, і вийшла у іншу кімнату порозмовляти. Повернулася вона за хвилин десять. Сергій одразу помітив, що дружина дуже збентежена. – Кохана, щось сталося? – захвилювався чоловік. – Навіть не знаю….Віра таке сказала, що не знаю, як і коментувати, – несподівано сказала жінка. – Ти про що? У твоєї сестри якісь проблеми? – поцікавився чоловік. Але Сергій навіть уявити не міг, що попросила сестра у Марини

Марина сиділа на кухні та подумки перебирала, що ще треба підготувати до приїзду гостей. Її двоюрідна сестра Віра з донькою Аліною попросили їх тимчасово дати притулок у себе в квартирі. Віра пояснила, що хоче пошукати роботу у Львові, а поки не знайде – просить пожити у Марини із Сергієм. Марина, як людина добра, відразу погодилася: … Читати далі

“Мені було 50, коли життя почалося спочатку”

Я довго вагалась, чи писати цю історію. Та, можливо, вона комусь дасть віру, що після втрат може бути світло. Навіть тоді, коли здається — усе вже позаду. Все своє життя я була звичайною жінкою. Працювала медсестрою в районній лікарні, рано вийшла заміж, народила сина. Жили скромно, але дружно. Мій чоловік Віктор був спокійним і добрим … Читати далі

Не мала я клопоту, то поїхала на заробітки. Встряла в таке, що й не знаю як виплутатись. І як тепер додому приїздити та рідним в очі дивитися?

Не мала я клопоту, то поїхала на заробітки. Встряла в таке, що й не знаю як виплутатись. Я все своє життя прожила в Україні. У мене була чудова сім’ї – люблячий чоловік та красуня донечка, улюблена робота. Та все змінилось, коли не стало чоловіка. Тоді в моєму житті почалась чорна смуга. З роботи теж мене … Читати далі

Ми одружені уже 25 років з чоловіком і на кожне день народження він дарує мені якусь дрібничку чи побутову річ. Тому і на цей раз я не очікувала чогось особливого, але дуже помилилась.

Ми одружені уже 25 років з чоловіком і на кожний день народження він дарує мені якусь дрібничку чи побутову річ. Я не вважаю подарунком особисто мені те, чим ми користуємось обоє, але Юра цього не розуміє. То чайник мені подарує, то набір тарілок, то просто квіти та словесне привітання. Спочатку я дуже на це ображалась … Читати далі

– Просто, як наше життя, – сказала Валя, дивлячись на розбиту вазу

Старе зелене подвір’я, з трьох боків обгороджене чотириповерховими будинками, які в народі називають хрущовками. Високі дерева. Колись їх посадили щасливі новосели, а зараз зелені верхівки майже дістають покрівлі. Біля під’їздів цвітуть кущі бузку, під ними вкопані в землю лавки, які, починаючи з ранньої весни й до пізньої осені окупують бабусі – повз них жоден чужинець … Читати далі