Романович

Ми одружені уже 25 років з чоловіком і на кожне день народження він дарує мені якусь дрібничку чи побутову річ. Тому і на цей раз я не очікувала чогось особливого, але дуже помилилась.

Автор

Ми одружені уже 25 років з чоловіком і на кожний день народження він дарує мені якусь дрібничку чи побутову річ. Я не вважаю подарунком особисто мені те, чим ми користуємось обоє, але Юра цього не розуміє. То чайник мені подарує, то набір тарілок, то просто квіти та словесне привітання. Спочатку я дуже на це ображалась … Читати далі

– Просто, як наше життя, – сказала Валя, дивлячись на розбиту вазу

Автор

Старе зелене подвір’я, з трьох боків обгороджене чотириповерховими будинками, які в народі називають хрущовками. Високі дерева. Колись їх посадили щасливі новосели, а зараз зелені верхівки майже дістають покрівлі. Біля під’їздів цвітуть кущі бузку, під ними вкопані в землю лавки, які, починаючи з ранньої весни й до пізньої осені окупують бабусі – повз них жоден чужинець … Читати далі

Бабуся по материнській лінії – найголовніша людина у житті дитини

Автор

Бабуся – як багато тепла, доброти, ласки та любові в цьому слові! З нашими бабусями пов’язані найкращі спогади: безтурботні літні канікули, смачні пироги, ситні млинці та ще багато всього приємного і дивного, що може подарувати своїм онукам рідна людина. Ароматне варення, запашний чай, казки на ніч, безмежна любов – а які асоціації викликають ваші бабусі? Впевнена, … Читати далі

Віра була у себе в кімнаті, коли додому повернулася її мама. – Доню! Я вдома! Мерщій біжи сюди, – гукнула вона дочку. Віра неохоче вийшла в коридор. – З днем народження тебе, доню! – весело сказала мати. – Дякую, – байдуже відповіла Віра. – Доню, а це ще не все у мене для тебе є подарунок! – несподівано додала мама. – Подарунок? Ти ж мені ніколи нічого не дарувала?! З чого б це раптом?! – здивувалася Віра. – Ось, тримай! – сказала мама, і вручила доньці невеликий пакет. – Що це? – не зрозуміла Віра, заглянула всередину і… аж очам своїм не повірила

Автор

Віра дуже хвилювалася. Сьогодні вона стала шестикласницею. Ось тільки школа в неї була нова, однокласників своїх вона не знала. І їй було страшно, а ще й сумно. Адже у старій школі залишилися її друзі, вчителі, яких вона добре знала. А як буде тут, невідомо. А раптом її образять, раптом не захочуть із нею дружити? Будь-що … Читати далі

Мишко зі своєю коханою Поліною сиділи на дивані й дивилися телевізор. Раптом хтось постукав у двері. Поліна пішла відкривати. Вона підійшла до дверей і глянула у вічко. Там стояв якийсь підозрілий чоловік. – Вам кого? – здивовано запитала вона. – Михайло тут живе? – впевнено запитав чоловік. – Так… – пробурмотіла Поліна. Дівчина відкрила двері і тут же в коридор вийшов Мишко. Він глянув на чоловіка і застиг від несподіванки

Автор

Мишко повільно ходив по квартирі, не знаходячи собі місця. Він відчував, що це новий поворот у долі. А що за цим поворотом, подарунок долі чи неприємний сюрприз? За вісімнадцять років, прожиті Мишком на цьому світі, неприємні сюрпризи були частішими аніж подарунки. Він був слабий з дитинства. Його тато, Роман Миколайович, був людиною далеко не бідною. … Читати далі

Федір прийшов жити до Ірини. В будинку його батьків жив один із братів з сім’єю, тому місця не вистачало. Федір був рукастий. У нього в руках все горіло і сила була. – Іринко, я до хати зроблю прибудову, – сказав чоловік. – Обмаль місця нам, та ще й діти будуть… Тож беруся за будівництво! Куплю будматеріали. Дружина його підтримувала. Через кілька років Федір збудував будинок на заздрість усім у селі. Він сам був здоровий і міцний чоловік, так і будинок збудував. Ірина тільки тішилася. Жили дружно. Ішов час, але тільки одне затьмарювало їхнє сімейне життя

Автор

Федір був молодший у великій родині, четверо братів їх було у батьків. Він здавалося, що зібрав усе найкраще від усіх. Високий під два метри, широкоплечий, зі світлим волоссям і блакитними очима, які на світ дивилися доброзичливо, завжди готовий прийти на допомогу, та й силою Бог не обділив. Минуло три дні, як він повернувся до рідного … Читати далі

Ліда перемила весь посуд, протерла стіл і зайшла в кімнату. Її чоловік Сашко сидів на дивані, їв диню й дивився футбол по телевізору. – Сашко, Миколці потрібен новий зимовий костюмчик! – почала з порога Ліда. – В мене зарплату затримують. Давай завтра сходимо і купимо, га? Сашко мовчки поклав шкірку від дині в миску і якось дивно глянув на дружину. – Завтра я все скажу, – пробурмотів він. – Що скажеш?! – не зрозуміла Ліда. – Скажу, куплю я той костюмчик, чи ні. – А що ж зміниться? – ахнула Ліда. Вона здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Автор

Ліда перемила весь посуд, протерла стіл і зайшла в кімнату. Її чоловік Сашко сидів на дивані, їв диню й дивився футбол по телевізору. – Сашко, Миколці потрібен новий зимовий костюмчик! – почала з порога Ліда. – Зі старого він виріс, а в мене зарплату затримують. Давай завтра сходимо всі разом і купимо, га? Сашко мовчки … Читати далі

Христина зайшла після роботи в магазин. Вона накупила два важкі пакети продуктів. До свят залишилось чотири дні, а в неї порожній холодильник! Пакети було важко нести. – І навіщо я так багато набрала? – сварилась Христина сама на себе. – Встигла б і завтра половину купити! Вона дійшла до зупинки й поставила пакети на лавку. Раптом почувся якийсь дивний звук. Христина подивилася на всі боки, але окрім неї на зупинці нікого не було. Через мить звук повторився зовсім поряд. Христина скочила з лавки і ахнула від побаченого

Автор

Христина зайшла після роботи в магазин. Вона накупила два важкі пакети продуктів. До свят залишилось чотири дні, а в неї ще досі порожній холодильник! Нічого не встигала. І ялинку ще не прикрасила. Дув крижаний вітер. Після відлиги мокрий сніг на тротуарах застиг і перетворився на слизькі ковдобини. А вона, як на зло, одягла чоботи на … Читати далі

Галина поверпнулася з магазину додому, і почала розбирати продукти з пакетів. Раптом жінка почула, що в кімнаті сина та невістки дивний шум, і вирішила перевірити. – Валю, а ти куди зібралася? – здивувалася Галина, коли побачила, що невістка збирає речі у валізи. – Їду я від вас! – крізь сльози сказала Валентина. – Як їдеш? Куди? Що сталося? – здивувалася Галина. – Ось, дивіться, – Валя мовчки подала якогось листа. Галина взяла його, розгорнула і застигла від прочитаного

Автор

Іван привіз наречену Валентину до свого села, до батьківського будинку. Мати зраділа, у тридцять із лишком років син нарешті вирішив одружитися. Нагулявся. Приїхав. Допомога їй буде на старості років. Будинок повна чаша, мама господиня в будинку. Батька не стало, залишив міцний будинок та велике господарство. Старався все для сім’ї зробити. Тільки от син один, не … Читати далі

Тетяна була на роботі, як раптом пролунав дзвінок телефону. То був її чоловік Микола. – Ти сьогодні вдома о котрій будеш? – запитав похмуро він. – А що? – запитала вона. – Є термінова розмова, – сказав Микола. – Я чекаю тебе рівно до сьомої, а потім… – Що потім? – не зрозуміла Таня. – Сама побачиш, – сказав Микола і поклав слухавку… Тетяна Петрівна прийшла додому за п’ятнадцять сьома. Чоловік сидів на дивані, і задумливо дивився на стару валізу, що стояла посеред кімнати. – Прийшла… – сказав він, коли Таня застигла поряд з цією валізою. – Встигла… От і добре… А я, Таню, йду. – Куди? – Тетяна не розуміла, що відбувається

Автор

Все почалося з самого ранку. Щойно Тетяна Петрівна прийшла у своє бюро статистики, де вона працювала директоркою, як відразу побачила порожнє крісло секретарки. – Почалося, – одразу подумала вона невдоволено. – Ця дівчина, здається, надумала знахабніти… Вона повинна давно вже бути на своєму робочому місці, і ось, будь ласка… Тетяна Петрівна відкрила свій кабінет, не … Читати далі