Романович

Тетяна була на роботі, як раптом пролунав дзвінок телефону. То був її чоловік Микола. – Ти сьогодні вдома о котрій будеш? – запитав похмуро він. – А що? – запитала вона. – Є термінова розмова, – сказав Микола. – Я чекаю тебе рівно до сьомої, а потім… – Що потім? – не зрозуміла Таня. – Сама побачиш, – сказав Микола і поклав слухавку… Тетяна Петрівна прийшла додому за п’ятнадцять сьома. Чоловік сидів на дивані, і задумливо дивився на стару валізу, що стояла посеред кімнати. – Прийшла… – сказав він, коли Таня застигла поряд з цією валізою. – Встигла… От і добре… А я, Таню, йду. – Куди? – Тетяна не розуміла, що відбувається

Автор

Все почалося з самого ранку. Щойно Тетяна Петрівна прийшла у своє бюро статистики, де вона працювала директоркою, як відразу побачила порожнє крісло секретарки. – Почалося, – одразу подумала вона невдоволено. – Ця дівчина, здається, надумала знахабніти… Вона повинна давно вже бути на своєму робочому місці, і ось, будь ласка… Тетяна Петрівна відкрила свій кабінет, не … Читати далі

Микола запідозрив дружину у зраді. Він дуже переживав і все жалівся своєму другу Андрію… Невдовзі у Миколи був день народження. Чоловік з самого ранку виглядав дуже засмученим. – Тільки уяви! – сказав він Андрію, коли вони збиралися їхати на дачу святкувати. – Моя Олена вирядилася зранку, зробила зачіску і… Кудись пішла! Навіть не привітала мене! Та ще й отаке видала – стала біля дверей, вся така гарна, і повітряний поцілунок мені надіслала! – Заспокойся, – сказав Андрій. – Потерпи, час усе розставить на свої місця. До дачі Микола під’їжджав і зовсім сумним… Аж раптом він підвів очі і ахнув від побаченого

Автор

– Як же ж мені сумно в дитинстві було, що я не мав братика, а тепер, дивлячись на тебе, сам розумію, наскільки складно виростити навіть одну дитину, – Андрій обережно зняв окуляри в тонкій золотистій оправі і дбайливо поклав їх у футляр. – А у вас з Оленою їх двоє. – Та нічого хорошого від … Читати далі

Алла вийшла з роботи трохи раніше. Жінка витягла з багажника два пакети з продуктами і попрямувала до свого під’їзду. Ліфт уже третій день не працював – тож Алла йшла пішки. Жінка поставила пакети з продуктами на килимок біля дверей і почала шукати у сумці ключі. Алла відкрила двері, нахилилася, щоб підняти пакети і вже зробила крок у квартиру, як раптом їй здалося… Що на сходовому майданчику, щось не так! Вона озирнулася і побачила, що двері сусідньої квартири майже відчинені. Там жила літня жінка – Тамара Федорівна. Алла обережно зазирнула в квартиру і… Ахнула від побаченого

Автор

Сьогодні Алла вийшла з роботи трохи раніше – на вечір було заплановано багато справ: у сина завтра контрольна з математики, вона обіцяла йому допомогти, у Іринки післязавтра у садку свято, а костюм маленької відьмочки ще не готовий. Ну, і вечерю для всієї родини ніхто не скасовував. Алла витягла з багажника два пакети з продуктами і … Читати далі

Тамара Іванівна запросила в гості сусідку Аліну. – Посидимо по-сусідськи, чаю поп’ємо! – сказала жінка. – Я пиріг спечу з вишнями. Мій син Олег його дуже любить, і тобі сподобається! Аліна погодилася. Вона красиво вдяглася – чорні штани, светр, туфельки… А як же ж?! Молодий Олег прийде! Аліна взяла коробку цукерок, та й пішла в гості… Олега ще не було, Тамара Іванівна посадила Аліну за стіл. Господиня принесла свіжий пиріг. – Син скоро прийде, – сказала вона. Жінки розговорилися. Аліна якраз розповідала про свою сім’ю, як тут зʼявився Олег! Аліна глянула в його бік і побіліла від побаченого

Автор

Приказку: «Не було б щастя та нещастя допомогло!», Аліна не розуміла. Невже для того, щоб стати щасливою, потрібно спочатку зазнати нещастя?! Нісенітниця якась. Не було в її житті нещасть відколи Аліна поховала батьків… Але й щастя не приходило до неї на поріг. Жила вона одна, працювала вчителькою географії у школі. Роботу свою жінка любила. Аліна … Читати далі

До Лесі з Григорієм в село приїхали в гості родичі. – Вам картопля на осінь потрібна? – одразу запитав рідню Григорій. – Не відмовимося! – хором сказали ті. – Он там, задня смуга на городі ваша, – раптом сказав чоловік. – Копайте, садіть і все інше! Даємо вам землю! Картоплю на посадку я теж дам. – Ага… – здивовано повідкривали роти родичі. Це було несподівано, бо раніше їм просто всі продукти давали з собою. – Гаразд, обідати пора, – сказав Григорій. – Леся суп зварила, картопельки посмажила… – Щось ви цього разу не дуже нас приймаєте, – загомоніли родичі. – Так нічого й не буде! – раптом заявив Григорій. Всі оторопіли

Автор

Олександра Іванівна та Григорій Маркович усе своє життя прожили у селі. Сільське життя непросте, але все вирішується, коли ти молодий і сповнений сил. Виростили дітей, двох синів та дочку. Обидва сини вивчилися, пішли працювати. Дочка Олександри й Григорія жила у великому місті. Олександра Іванівна все життя працювали у лікарні медсестрою, а дочка пішла далі, працювала … Читати далі

Оксана купила торт та зі своїм синочком прийшли в гості до свекрухи. Марія Андріївна зробила чай, розділила тортик, який принесла невістка. Трохи посиділи, порозмовляли. – Бабусю, йдемо пограємося, – попросив маленький Стасик. – Зараз, тільки приберу зі столу, – усміхнулася Марія Андріївна. – Та ви йдіть…Я сама тут приберу, – відповіла Оксана. Марія Андріївна з внуком пішли у іншу кімнату. Невістка помила чашки, забрала зі столу залишки торта і вирішила поставити його в холодильник. Оксана підійшла до холодильника, відкрила його, заглянула всередину і…остовпіла від побаченого

Автор

– Привіт, Оксано, як у вас справи? – Здрастуйте, Марія Андріївно, та все добре, – відповіла Оксана, помішуючи суп. – Ось, скоро обідатимемо. Стас взагалі не слухається, суп їсти не хоче. Втомилася я, якщо чесно, з його капризами. – А може, я прийду, посиджу з ним? А ти своїми справами займаєшся. Оксана насупилась і несвідомо … Читати далі

Олексій ремонтував у ванній розетку. – І здалася Тані ця розетка!? – бурчав він подумки на дружину. Через двадцять хвилин справу було зроблено, як раптом пролунав телефонний дзвінок. Олексій дістав з кишені телефон, глянув на екран, номер був незнайомий, але чоловік підняв слухавку. – Здрастуйте, – вимовив якийсь сумний голос. – Ви чоловік Тетяни Мельник? – Ну це я, – коротко відповів Олексій. – Мені дуже шкода… – нерішуче сказали у слухавці. – Але вашої дружини не стало! – Як не стало? Що ви таке говорите?! – здивовано вигукнув Олексій, не розуміючи, що відбувається

Автор

– Олексію! Ні про що тебе попросити не можна! Ти ж мені обіцяв! – Що ти сваришся? – буркнув Олексій, роззуваючись. – Думаєш, мені подобається повертатися до будинку, де на мене сваряться? – То й не повертайся! Просила ж… – Таня ніяк не могла заспокоїтися. Хотілося провчити свого безглуздого чоловіка. – Ти мені що обіцяв? … Читати далі

В під’їзді Оксани оселився новий сусід. Він був приблизно її віку. Вони часом зустрічалися. Він завжди усміхався, вітався, був привітний. Спочатку Оксана відводила очі, привітавшись. А потім раптом перестала. Усмішка сама почала з’являтися на її обличчі… А якось вони зустрілися, виходячи з під’їзду одного дощового ранку. Чоловік одразу розкрив свою парасольку і сказав: – Доброго ранку, Оксано. Я чекав на вас, хочете підвезу до роботи? – Дуже люб’язно з вашого боку, – відповіла вона. – А звідки ви знаєте, як мене звуть? Ми знайомі? – Ви просто не впізнали мене, – почав чоловік і сказав таке, що Оксана почервоніла від почутого.

Автор

Гарних дівчат у школі було багато. Оксана нічим особливо не відрізнялася, але була симпатичною, стрункою і скромною. Точніше, не вискочкою. Подружка казала їй, що треба бути трохи сміливішою, активнішою, але Оксана не могла себе пересилити, залишаючись тихою і скромною. Ну а коли закохалася в десятикласника Артема, червоніла при зустрічі і відводила очі. Хлопець був гарний, … Читати далі

Люда вирішила поїхати на дачу своїх батьків. Їй хотілося побути на самоті. Дівчина купила продуктів і вже зайшла на подвірʼя, як раптом помітила дивне… Двері в хату були відчинені! Люда здивовано зупинилася й озирнулася. Вона зрозуміла, що й хвіртка була незамкнена. – У хату хтось заліз! – тільки й подумала дівчина. Люда, рішуче насупившись, взяла лопату, яка лежала на клумбі і пішла до будинку. Гуркаючи лопатою, щоб створити більше шуму, вона пробіглася по хаті, перевіряючи кімнати. Але там нікого не було… А вранці Люда вийшла на веранду і застигла від побаченого. – Ой, – тільки й сказала вона…

Автор

– Мамо, а розкажи, як ви з татом познайомилися? Тільки давай без цих твоїх штучок про поїзд, нібито він дав тобі місце біля вікна! – саркастично хмикнула Ганна, стоячи біля кухонного вікна зі схрещеними на грудях руками. – Я ці твої байки вже тисячу разів чула. Людмила Аркадіївна обернулася і пильно подивилася на дочку. Дев’ятнадцятирічну, … Читати далі

Ганна Іванівна збиралася лягати спати, як раптом у двері подзвонили. – Кого це принесло, так пізно? – подумала вона, накинула халат і пішла відкривати. На порозі стояла її донька Оксана, з маленьким синочком на руках. – Доню? Що сталося? – здивувалася жінка. – Біда мамо…Біда, – майже плачучи промовила Оксана. – Ви посварилися з Павлом? – припустила Ганна Іванівна. – Ні, мамо, не посварилися…Але дещо таки сталося, – якось підозріло додала Оксана. Ганна Іванівна запросила доньку в квартиру, зробила чай. – Ну, тепер, все розповідай, – наполягла мама. Але Ганна Іванівна навіть уявити не могла, що розповість їй Оксана.

Автор

Мама Оксани була непростою людиною. Занадто прямолінійна, різка, яка не знає заперечень. Оксана бачила стосунки у сім’ях її друзів, знайомих, і розуміла, що у них все не так. Вона не пам’ятала, щоб мама хоч раз обняла її, приголубила. Пораду завжди дасть, а от втішати не стане. Напевно, життя залишило такий відбиток на ній. Працювала Ганна … Читати далі