Романович

– Бабусю, ти знову це старе барахло дістала? – запитала Катя. Дівчина скривилася, дивлячись як її бабуся дбайливо розгортає старий, потертий вовняний шарф. – Викинути вже давно його пора! – Не можна, внучечко, – старенька провела долонею по вицвілій речі. – У ньому все моє життя. – У старому шарфі?! – Катя пирхнула, але сіла поряд. – Ото вже вигадаєш… Ну і що ж цікаво в ньому такого?! Ганна Петрівна посміхнулася. – Цьому шарфу, рахуй, уже шістдесят років, – сказала вона. – Я тоді тільки в місто приїхала була… Старенька замовкла, наче збираючись з думками й почала свою розповідь. Катя вислухала її й аж заплакала від почутого

Автор

– Бабусю, ти знову це старе барахло дістала? – Катя скривилася, дивлячись як її бабуся дбайливо розгортає старий, потертий вовняний шарф. – Викинути вже давно його пора! – Не можна, внучечко, – старенька провела долонею по вицвілій речі. – У ньому все моє життя. – У старому шарфі?! – Катя пирхнула, але сіла поряд. – … Читати далі

– Оксанко, ти чого тут на вітрі сидиш? – вийшла на ґанок її мати. – Миколку, друга свого клич на чай. Я пиріжків напекла. Іменини ж у тебе сьогодні! Оксана закликала Миколку. Вони зайшли в хату й роззулися. Мати поставила на стіл жарівницю і виклала пиріжки в миску, ще гарячі… – Іди, он хоч іконці, святій своїй Ксенії вклонися! – сказала вона Оксані. – Отам вона в куточку, я свічку поставила. Оксана підійшла до ікони, хотіла перехреститися і раптом застигла від несподіванки. Вона не вірила своїм очам

Автор

Оксана їхала в автобусі й сумно дивилася у вікно. Погода була похмура, як і її думки… – Хто я тут так? – думала Оксана. – У мене зарплата маленька і робота ніяка. А ще я не дуже гарна… Тут всі тонкі, витончені, а я! Як кажуть – тітка з села… Мама праву казала, що я … Читати далі

Валерій глянув на свою дружину, яка спала на дивані, і важко зітхнув. Чоловік дістав із шафи сорочку, штани зі стрілками, для солідності додав піджак і пішов з квартири. Валерій вийшов на сходовий майданчик, підійшов до дверей сусідньої квартири і натис на дзвінок. Сусідка Ніна одразу відчинила двері. – О, сусіде, привіт. Ти чого хотів? – здивувалася Ніна, побачивши сусіда. – Слухай, у мене до тебе є одна пропозиція! – раптом сказав Валерій. – Тільки ти одразу не відмовляйся. – Яка ще пропозиція? Ти про що? – Ніна здивовано дивилася на Валерія, нічого не розуміючи

Автор

Валерій глянув на свою дружину, яка спала на дивані, і важко зітхнув. Рая була вже не тією тонконогою ланню, як 25 років тому. Ех, а які за ним дівчата ввивались у молодості, але він з усіх Раїсу вибрав. Любив її міцно. Весела, заводила, а очі, кольору неба. Народила двох синів, красені, всі у батька. Себе … Читати далі

Світлана повернулася з роботи пізно, потрібно було доробити квартальний звіт. Жінка відкрила двері своїм ключем, роззулася, пройшла на кухню. – Ти що тут в темряві сидиш? – здивувалася Світлана, коли ввімкнула світло і побачила на кухні свого чоловіка. – Тебе чекаю! Ну що, розповідай, де була! – єхидно промовив Віктор. – На роботі була. Я ж тебе попереджала, – спокійно сказала дружина. – Не прикидайся! Я все знаю! – раптом вигукнув Віктор. – Що знаєш? Ти про що? – здивувалася Світлана, нічого не розуміючи

Автор

Світлана сиділа біля дзеркала і дивилася на себе в дзеркало. За рік з’явилося сиве волосся, а всього 38 років. Ось вже рік вона живе після розлучення. Яке воно життя? Спогади повернули її в той час, коли вони розлучалися з Віктором. Скільки було сліз, він її ревнував на порожньому місці. До 35 років Світлана розцвіла, як … Читати далі

Марія поприбирала в хаті і взялася готувати обід. Вона місила тісто на пиріжки, коли в двері хтось голосно постукав. Жінка здивовано пішла відкривати. На порозі стояла незнайома жінка з дитиною на руках. – Ну, здрастуйте! – єхидно сказала вона. – Як поживаєте? – А ви хто? – здивувалась Марія Федорівна. Жінка раптом засміялася і по-хазяйськи зайшла в хату. – Ольга я, – сказала вона. – Ось приймайте поповнення! Жінка поклала дитину на ліжко і пішла на вихід. Марія Федорівна не розуміла, що відбувається

Автор

Галю виховували її бабуся Марія Федорівна з дідусем – Василем Павловичем. Це були батьки її батька. Так сталося в Галі в житті через її недолугу матір… …Той день Марія Федорівна запамʼятала на все життя. Вона тоді трохи поприбирала в хаті і взялася готувати обід. Вона саме місила тісто на пиріжки, коли в двері хтось голосно … Читати далі

Наталя привела свого сина Іванка до баби Ганни. Бабусю вона знайшла по оголошенню. Баба Ганна мала побути з Іваном до вечора. – Ось вам мій номер телефону, – сказала Наталя. – Іванку, сьогодні ти побудеш з цією бабусею, – сказала вона сину. Якщо що – дзвони. Наталя швидко поцілувала сина і поспішила на роботу… Цілий день вона працювала як у тумані, і постійно чекала дзвінка сина. Але Іванко чомусь вперто не хотів їй дзвонити… Після роботи Наталя прийшла по сина. Вона думала, що він, уже зібраний, чекатиме її біля дверей. Але все було не так… У дверях стояла тільки баба Ганна! Наталя застигла від здивування…

Автор

Баба Ганна сиділа на стільці у себе вдома. Молода мама Наталя, стояла перед нею, тримаючи за руку свого п’ятирічного сина, і строго запитувала в бабусі: – А у вас документи на такі роботи є? – Які документи? – не зрозуміла літня жінка. – Документи на роботу няньки. – Так я ж ніяка не нянька! – … Читати далі

Олексій з Тетяною поверталися додому з магазину, із важкими пакетами у руках. – Фух, ледве донесли, – важко зітхнула жінка, зайшовши в коридор. – Це точно, – погодився чоловік і відніс пакети на кухню. – Я зараз розберу продукти і приготую вечерю, – сказала Таня, і пішла на кухню. Олексій попрямував у ванну. Тільки-но чоловік вийшов у коридор, як його зупинила дружина. – Олексію! Ти це бачив?! – вигукнула Таня. – Що бачив? – запитав він. Дружина стояла за столом і тримала в руках записку. – Це що? – не зрозумів чоловік. Олексій взяв записку, прочитав її й остовпів від прочитаного.

Автор

– Олексію! Ти це бачив? Як це розуміти? Наперед попередити не можна було? – Іду. Ну, що там ще сталося? – сорокарічний чоловік роззувся і з сумками зайшов на кухню. Вони щойно прийшли з магазину. Дружина стояла за столом і тримала в руках записку. Там чорним по білому було написано: «Дорогі мої. Поїхала відвідати подругу. … Читати далі

Ніна прибирала стіл, після свого дня народження, коли в кімнату зайшла свекруха. – Ніно, як тобі мій подарунок? – запитала жінка. – Ой, Світлано Євгенівно, я в цій метушні зовсім про нього забула, добре, що нагадали. Закінчу з посудом і подивлюся, – відповіла невістка. Свекруха кивнула невістці, розвернулася і пішла. Через годину, Ніна закінчила з прибиранням і вирушила у свою кімнату. У кімнаті Ніна згадала про подарунок, її погляд упав на ту саму коробку, загорнуту в пакувальний папір, блискучий, червоний. Ніна сіла на ліжко, розгорнула пакувальний папір, відкрила коробочку і… остовпіла від побаченого.

Автор

– Це, Ніно, від мене подарунок, – свекруха простягла коробку і лагідно посміхнулася. Коробочка була невелика, загорнута в пакувальний папір, блискучий, червоний. Можна було подумати, що то книга або блокнот невеликого формату в м’якій обкладинці, але за вагою така легка. Ніна згадала про подарунок вже наступного дня, коли чоловік та свекруха поїхали на роботу. Нічого … Читати далі

Андрій тільки-но повернувся додому, коли в двері подзвонили. – Тату? Що ти тут робиш?! Чому не попередив, що зайдеш? – здивувався син. – Андрію, нам треба поговорити, – тихо сказав Михайло Анатолійович. – Пустиш? – Звісно. Проходь, – Андрій запросив батька на кухню. – Ну, що там у тебе сталося? – Андрію, я прийшов вручити тобі ось це, – Михайло Анатолійович дістав з пакета якусь папку і поклав її на стіл. – Що це? – не зрозумів син. – Це остання воля твоєї матері! – раптом сказав чоловік. Андрій обережно взяв папку, відкрив її і заціпенів від побаченого…

Автор

– Не можу повірити, що ти це зробив! – Андрій дивився на батька з подивом і невдоволенням, що погано приховується. – Це ж треба додуматися! – А я й не думав, – спокійно відповів Михайло Анатолійович. – Мене мама надоумила. – Мама? Так її вже три роки нема! – посміхнувся син. – Ти через космос … Читати далі

Сашко припаркував машину і пішов у підʼїзд. Він зайшов у ліфт, натиснув кнопку свого поверху й посміхнувся. – От моя Оленочка зрадіє, що я так рано повернувся додому! – подумав чоловік. – Буде справжній сюрприз. Сашко вийшов на своєму поверсі і тихенько відкрив двері в свою квартиру. Ще з порога чоловік відчув, що в домі щось не так… – Хтось в гості прийшов, чи що? – подумав Сашко, побачивши в коридорі дорогі чоловічі туфлі. Він повільно відкрив двері у вітальню і так і став на порозі від побаченого…

Автор

– Я навіть питати не хочу, що тут відбувається, – строго сказав Сашко, зиркнувши на дружину і свого приятеля Павла. – І тобі, «друже», краще навіть не намагатися переконати мене, що ти приїхав об одинадцятій годині вечора в квартиру до моєї дружини, щоб допомогти їй пересунути диван… Павло сидів на стільці за столом у вітальні. … Читати далі